Алергічні діагностичні тести

3 607 переглядів

testuАлергічні діагностичні тести використовуються для визначення чутливості до досліджуваних алергенів. Передбачувані алергени визначаються на підставі даних анамнезу. Найбільш поширені шкірні алергічні проби. Існує кілька методик: нанесення досліджуваної речовини на неушкоджену шкіру, на місце уколу (уколочна проба), на скарифікаційну шкіру (скарифікаційна проба); речовина може вводитися внутрішньошкірно (внутрішньошкірна проба). В якості контролю аналогічно тестується розчинник алергену. При визначенні чутливості до простих хімічних речовин користуються аплікаційними шкірними пробами (найчастіше для з’ясування етіології дерматитів).
Скаріфікаційні проби менш чутливі, ніж внутрішньошкірні, але зате вони більш специфічні і безпечні. Внутрішкірні проби нерідко бувають хибнопозитивні. Введення алергену в шкіру іноді призводить до загострення захворювання і навіть анафілактичного шоку. Тому при тестуванні антибіотиків (особливо пеніциліну) рекомендується починати з нанесення краплі робочого розчину на неушкоджену шкіру. У людей з високою чутливістю з’являються почервоніння і інфільтрація. Тільки при відсутності реакції можна робити скаріфікаційну пробу.

Скаріфікаційні тести оцінюються через 20-30 хв після нанесення на шкіру передбачуваного алергену. Реакція відсутня — чутливість не підвищена. Гіперемія на досліджувану речовину (без інфільтрації) при негативному контролі — реакція сумнівна. Поява інфільтрату на алерген при відсутності реакції в контролі свідчить про підвищену чутливість до досліджуваної речовини.

Внутрішкірні проби використовуються головним чином для діагностики бактеріальних, грибкових і паразитарних захворювань. Поява гіперемії та інфільтрації через 20-30 хв після введення алергену свідчить про позитивну реакції негайного типу. Якщо інфільтрат утворюється через добу і пізніше, прийнято говорити про підвищену чутливість сповільненого типу. У випадках, коли запальна реакція з’являється у контролі, не виключена можливість підвищеної чутливості до розчинника алергену, внесення інфекції або надмірної реакції на травму (укол, скарифікацію).

При оцінці шкірних проб необхідно пам’ятати, що під час загострення алергічного захворювання реактивність до специфічних алергенів знижується. Тим часом загострення захворювання можливе. Тому тестування необхідно проводити тільки в фазі клінічної ремісії. Це дозволить уникнути діагностичної помилки і погіршення стану хворого.

Безсумнівно позитивною вважається проба, коли розмір інфільтрату досягає 8-10 мм в діаметрі при внутрішньошкірних тестах або в поперечнику — при скаріфікаційних. Чим вище чутливість, тим більше інфільтрат. При дуже високій чутливості на шкірі, покритій інфільтратом, можуть з’являтися бульбашки і пухирі.

Іноді вдаються до провокаційних тестів (наприклад, при алергічному риніті до інтраназального введення передбачуваного алергену). Вони дуже специфічні і разом з тим найбільш небезпечні в сенсі можливості загострення захворювання. Можуть застосовуватися тільки в умовах стаціонару.

У діагностиці харчової алергії використовуються елімінаційні і провокаційні дієти. Мова йде про виключення чи призначення передбачуваного харчового алергену (наприклад, яєць, молока, грибів і т. д.). Винятком з харчового раціону алергену досягається поліпшення стану хворого, а призначенням його — провокація (загострення) захворювання. В останньому випадку спостерігається також лейкопенія і тромбоцитопенія через 30-120 хв після прийому продуктів, що володіють для даного хворого алергенними властивостями.
Крім шкірних та провокаційних тестів останнім часом для розпізнавання підвищеної чутливості використовується специфічна альтерація (лізис) лейкоцитів в пробірці. Якщо в пробірку з гепаринізованою (або цитратної) кров’ю додати алерген, до якого сенсибілізовані досліджуваний хворий, відбувається масивне руйнування лейкоцитів. За 90 хв інкубації крові в термостаті при 37 ° С розчиняється більше 10 — 15% лейкоцитів.

Алергічний лізис лейкоцитів з цілком зрозумілої причини позбавлений основного недоліку шкірних та провокаційних проб — здатності загострювати алергічні захворювання і давати анафілактичні реакції. Подібно шкірним пробам, специфічний лізис лейкоцитів слабо виражений в період загострення алергічних захворювань. Дане явище може бути пояснено десенсибілізацією, що має тимчасовий характер.

Розпізнавання підвищеної чутливості до різних алергенів має велике практичне значення. Перш за все, в діагностиці етіологічної суті поліетіологічним захворювань і синдромів (наприклад, бронхіальної астми, інфекційно-алергічного міокардиту, поліартриту, плевриту, пневмонії і т. д.). Найбільш важливі у специфічній діагностиці ‘інфекцій — туберкульозу, бруцельозу, туляремії, мікозів, орнітоз та багатьох інших. Паразитарні інвазії (токсоплазмоз, ехінококоз і т. д.) також можуть бути розпізнані за допомогою алергічних тестів. Зрозуміло, в комплексі з іншими методами дослідження. Виявлення підвищеної чутливості до медикаментів дозволяє попереджати ускладнення лікування, а при їх появі — визначати етіологічний фактор і тим самим усувати причину.

Не можна ототожнювати підвищену чутливість (сенсибілізацію) та алергію. Сенсибілізація — потенційна алергія; вона не має клінічних проявів. Це значною мірою ускладнює клінічну інтерпретацію позитивних алергічних проб.

Схожі записи

Не проходьте мимо, а поділіться публікацією в соц.мережах!!!

Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Увага: Комментарії модеруються. Відправляти знову не потрібно. Дякуємо за розуміння!!!