На мою думку релігія це позитивне мислення це любов і гармонія яка навколо нас. Для кожного з нас релігія це те, що є у нас всередені в думках, почуттях, вчинках. Релігія це рушій нашої душі це те чого ми весь час прагнемо, а прагнемо ми спокою і можливо віра дає нам цей очікуваний спокій.
Хоча релігія може дати нам і неспокій. Релігію використовували як інструмент наживи і руйнування такою наживою були христові походи, і напади мусульман на християнський світ. Релігія нас вчить любити ближнього, а релігійні діячі настроюють нас на протистояння релігійних течій.
Тепер давайте спробуємо розібратися щож таке релігія.
Зрозуміло, y нас є (або ми вважаємо, що y нас є) якесь інтуїтивне розуміння того, що таке релігія. Будь яка релігія грунтується на вірі в надприродне. Дійсно, яка ж релігія може не містити в собі віру в надприродне?
Почнемо саме з надприродного. Надприродне це щось непідвласне законам природи яке стоїть над нею. Можна ще сказати, що надприродне “не від світу цього”.
Так чи можна сказати, що у всіх релігіях і у всіх релігійних віруваннях ми зустрічаємося із цим надприродним? Напевно не в усіх. Насамперед, критерію “наявність віри в надприродне” не задовольняють феномени духовної культури, які відносяться до примітивних або ранніх форм релігії.
Ще гірше склалися справи з визначенням релігії як віри в Бога або в богів. Добре відомо, що існують навчання, одноголосно відносно до релігій, у яких подібна віра відсутня. Іноді їх називають навіть “атеїстичними” (тобто “безбожними”) релігіями, що, втім, навряд чи вдало, тому що в сучасних мовах слово “атеїзм” означає безрелігійність, а не безбожництво, чому релігії такого типу краще називати неатеїстичними, якими є буддизм, джайнізм і даосизм.
Обидві релігії заперечують існування єдиного Бога, творця, вважаючи віру в нього серйозною оманою. Таким чином, наявність віри в Бога або богів також не може вважатися сутнісною ознакою релігії. Релігії різноманітні, і ми не можемо підходити до них, виходячи з такого критерію, як наявність віри в Бога. Дійсно, для людини, вихованого в традиціях європейської культури і не досить ґрунтовного знання, що має, інших культур, віра в Бога здається природною основою релігійних подань, оскільки вона є такою для іудео-християнської традиції, але професійний релігіознавець, зрозуміло, не може проявляти таку вузькість підходу і ігнорувати як матеріал примітивних форм релігії, так і великих релігійних традицій інших, цивілізацій.
Упевненість у тім, що в основі релігії лежить віра в Бога або богів (тобто в якесь абсолютно зроблену Істоту або в могутніх надприродних істот), була настільки властива старому релігіознавству, що йому здавалося, начебто специфіка всіх релігійних подань (принаймні, всіх розвинених релігійних навчань) може бути виражена за допомогою термінів, що включають у себе грецьке слово theos: теїзм, пантеїзм, деїзм, панентеїзм і т.д., і навіть слово для позначення безрелігійності звучить як “безбожництво” (атеїзм), що дозволило Марксу не без дотепності назвати атеїзм останнім етапом розкладання християнської теології.
Якщо Джордано Бруно стверджував, що природа – це Бог, втілений у речах, і практично сприймав Бога як світ як єдине ціле або ж як внутрішню суть універсума, то Шанкара, навпроти, стверджував, що хоча світ і Абсолют (Брахман) тотожні, світ є чистою ілюзією (майя), що здається реальністю лише в силу невідання (авидья): “Брахман реальний, світ помилковий, душа невідмінна від Брахмана”.
Таким чином, віра в Бога або богів також аж ніяк не є сутнісною ознакою релігії.
Ще менш задовільні спроби звести релігію до культу і розглянути культ як визначальна характеристику релігії.
Поки ми прийшли до чисто негативного результату, тому що зазнали невдачі в спробах підібрати адекватне дескриптивне визначення релігії і виділити якусь властивість, що могла б характеризувати сутність релігії як такої. Але можливо, пошуками визначення релігії займатися не потрібно і досить обмежитися тим фактом, що всі ми володіємо деяким інтуїтивним розумінням того, що є релігія, або принаймні набором тих ознак, які характеризують різні релігії. Як писав У. Джеймс, слово “релігія” варто розглядати скоріше як збірне ім’я, ніж як позначення єдиного і цільного явища.