Напрошується питання: якщо існували військові астрології, думка яких ураховувалося при розробці великомасштабних бойових операцій, то чому б не використати астрологію як професійних розвідників? Як тепер з’ясовується, такі люди теж були.

Наприклад, у знаменитій «Червоній капелі» — резидентурі зовнішньої розвідки СРСР у Німеччині, відомої як група Шульце-Бойзена — Харнака, захоплення окультними науками і східною філософією було надзвичайно поширене. У складі групи діяла навіть професійна «ясновидюща» — Ганна Краус.

Прокляті кораблі були частиною морського фольклору із часів вікінгів. Зоряна кар’єра германського військового крейсера «Шарнхорст«, спущеного на воду в жовтні 1936-го, без сумніву, самий чудовий із сучасних нам прикладів плавучого прокляття.

Список морських подій нацистських часів містить у собі опис темних моментів біографії крейсера до того, як він відправився в перше плавання, а саме з того дня, коли із причин, які нам, так ніколи і не зрозуміти, корабель перевернувся в сухому доці, будучи добудованим тільки до половини, задавивши при цьому шістдесят докерів на смерть і поранивши ще сто десять.

У цілому робота Аненербе усередині СС велася тільки у двох напрямках. Аненербе  займається ідеологічними розробками і навчанням, які теоретично повинні були вилитися у свого роду «секуляризовану релігійність». Практичні наукові результати, отримані Аненербе, можна було використати для формування не просто еліти, а світоглядного авангарду націонал-соціалістського режиму. Навіть розкопки, початі СС в 1938 році, не мали для Аненербе властиво археологічної цінності. Всі знахідки: посуд, прикраси, залишки жител – використалися для твердження нової картини світу.

Хто хоча б раз писав про окультні коріння ідеології німецьких нацистів, розходяться у своєму відношенні до Аненербе. Одні (Андрій Васильченко, Юрій Гаврюченков, Олег Пленков) вважають Аненербе нудною бюрократичною організацією, що займалася  зайвими  воєнного часу дослідженнями. Інші (Юрій Воробьевский, Михайло Демиденко, Сергій Зубків), навпаки, вважають Аненербе осередком містичних таємниць, інститутом магів, що таємно управляли Гітлером і всім Третім рейхом.

В окультних інститутах Аненербе велися розробки «чуда-зброї». Інженери, які можуть створювати нові види зброї або вдосконалювати старі – в інституті Аненербе .

Аненербе (Ahnenerbe – «Спадщина предків», повна назва – «Німецьке суспільство по вивченню древньої германської історії і спадщини предків») є, мабуть, найбільш таємничої із всіх організацій, що існували в Третьому Рейху.

Інформації про Аненербе збереглося дуже мало, вона розрізнена і, досить імовірно, перекручена. Але будемо задовольнятися тим, що в нас є.

Аненербе було створено в 1933-ем року з ініціативи оккультиста-язичника професори Фрідріха Хильшера і при фінансовій підтримці кабінету Рихарда Дарре. Завданням суспільства Аненербе (а тоді воно було ще тільки суспільством) було вивчати все, що стосується духу, діянь, традицій і спадщини «нордичної» раси.

Ніяка інша структура Третього рейха після війни не була настільки міфологізована і обкутана завісою таємниці, як «Лебенсборн». По кількості міфів, породжених навколо цього закладу, на задній план відступає навіть горезвісна «Спадщина предків» («Аненербе»). Дотепер заклад, створений в 1936 році, є приводом для численних спекуляцій. Чим же воно було насправді? Біологічною лабораторією? Спеціальним есесівським борделем, де після втіх з «новою елітою» біляві арійські матері повинні були родити таких же немовлят? Джерела, що дійшли до нас із епохи Третього рейху, однозначно називають мету цього закладу: «Завдання „лебенсборна» лежать винятково в демографічній області.

Історія «Лебенсборна» показала, що він не був євгенічною установою, у якому з’єднувалися світловолосі, блакитноокі жінки і чоловіки, щоб дати фюреру нових дітей. Не було вони благодійною організацією, що з любові до ближнього піклувалася про матерів і їхніх дітей, породжених від анонімних есесівців. Це був есесівський інститут, що допомагає в розробці нових расових біологічних принципів, покладених в основу створюваної «Німецької всесвітньої імперії». Це був інструмент расової політики, що була орієнтована на формування «німецької раси панів» і знищення всіх недолюдей.

З 1939 року почалося систематичне освоєння Нової Швабії і будівництво нацистської секретної бази під кодовою назвою «База-211». Для постачання «Бази-211» використалися 35 найбільш великих підводних човнів, з яких зняли озброєння і пристосували для доставки вантажів. У деяких закордонних газетах наприкінці XX століття з’явилися статті, у яких говориться, що німецьким дослідникам Тибету вдалося виявити сховища древніх знань. Добуті відомості були використані для розробки і створення наприкінці Другої світової війни принципово нових літальних апаратів у формі величезних дискольотів, здатних досягати швидкості 700 кілометрів у годину і облітати земну кулю. Нова Швабія (Neu-Schwabenland або Neuschwabenland) — територія Антарктиди між 20° східної довготи і 10° західної довготи, на яку пред’являлися територіальні претензії Німеччини в період від 19 січня 1939 року по 8 травня 1945 року. Територія Нової Швабії розташовувалася на Землі Корольови Мод.

Створення бази на крижаному континенті керівники Третього рейху почали  в 1938 році. Спочатку до берегів Антарктиди був спрямований дослідницький корабель. гідроплан, Що Перебував на ньому, сфотографував майже чверть континенту і скинув на лід металеві вимпели зі свастикою. Німеччина оголосила себе господаркою величезної території, що одержала назву Нова Швабія. Після закінчення Другої світової війни були знайдені документи, що вказують на те, що дослідники виявили систему з’єднаних між собою печер з теплим повітрям. А в 1943 році з його вуст пролунала ще одна незрозуміла для багатьох фраза: «Німецький підводний флот пишається тим, що на іншому кінці світу створив для фюрера неприступну міцність».