Сатана – це успішний імітатор, але ніяк не творець. Якщо говорити прямо, він занадто ледачий, щоб винаходити нові шляхи соблазнения і обману людства. Та і до чого йому це? Старі методи цілком задовільняли його протягом шести тисяч років. Таким чином, він користується тим, що вже є, і трансформує це в щось, чого немає.

Коли Сатана зауважує в людському досвіді що-небудь, що відволікає людину від Бога, вона частенько прагне нажити на цьому капітал.

Я думаю, що перші кола на полях були створені людьми, подібно тому, як багато шарлатанів-спіритів проробляють цілком з’ясовні фокуси, щоб обдурити тих, хто повірив у них. Чорли і Боуэр чекали тринадцять років, перш ніж зізналися у своєму жарті. Може бути, згодом виявиться, що хтось ще підбудовував подібні події? Цілком можливо. Але було б помилкою затверджувати, що всі подібні кола містифікація.

Ще одна загадка Біблії – це слова про те, що Страшний суд Божий буде відбуватися не тільки над живими, але і над мертвими. І що «всі мертві воскреснуть».

Цю фразу про воскресіння мертвих можна розуміти по-різному. Філософ Н. Федоров мріяв про фізичне воскресіння мертвих, не знаючи, що їм і так у швидкому майбутньому призначене буде прийти на фізичний план буття – у наступних перевтіленнях.

Крім того, мертві воскреють у тому розумінні, що у світі іншому знову повертаються до розумного буття, але вже у своїх тонких тілах. І їхнє існування на Тонкому плані буття теж обумовлюється законом карми. Що людина заслужила під час свого земного життя, то вона і одержить у смерті.

Не вірять ні в яке воскресіння мертвих і Страшний суд Божий скептики нагадаємо, що в наш час можливість існування розумного життя в небілкових формах і реальність посмертного буття свідомості зізнається багатьма вченими.

Так, філософ – косміст К. Э. Ціолковський, що розділяв теорію багатомірності Всесвіту і існування інших, більше розріджених, чим фізична, форм матерії, був упевнений у тому, що «…ми — щільні істоти — оточені кадрами не тільки такими ж щільних (…) але і кадрами істот ефірних, число яких нескінченно, що як нескінченно пройшов час». Своє відношення до посмертного стану свідомості Ціолковський виразив у повній згоді з давньоіндійськими поданнями про життя і смерть:

«На життя я дивлюся, як на сон. Із припиненням його починається незбагненне життя. Вона і зараз є, але як удень світло зірок заглушається яскравим світлом сонця, так і це друге, незбагненне життя може відкритися тільки із припиненням грубого матеріального світла нашого життя».

Найбільший нейрофізіолог світу, Джон Екклз, ще в 1970 році в одній зі своїх робіт писав, що душу є особливою безтілесною сутністю і може надавати руху такому матеріальному пристрою, як тіло. Мозок же, по думці вченого, є лише детектором тих впливів, які дух робить на тіло, викликаючи зміни в системі матерії і енергії.

Все людство і кожна людина знаходяться в глибокому падінні і зіпсованості, і сама людина не може виправити себе, і врятувати, і стати гідним царства Божого. Виправляє людину Господь Ісус Христос, для цього і прийшов на землю, але виправляє тих, хто вірує в Христа і усвідомлює свою зіпсованість, або, як ми більше звикли говорити, свою гріховність.

Так Господь і каже: Не прийшов кликати праведників (тобто тих, хто вважає себе праведниками, хорошими), але грішників на покаяння, – саме тих, хто побачив свою зіпсованість, гріховність, своє безсилля самому виправити себе, і звертаються до Господа Ісуса Христа за допомогою, вірніше, благають Господа про помилування, про очищення від гріховних падінь, про зцілення прокази душевної та дарування Царства Божого виключно з ласки Божої, а не за наші добрі справи.

Правильно йде шляхом духовним починає бачити в собі все більше і більше гріхів, поки нарешті духовним зором не побачить себе всього в гріху, в проказі душевної, відчує всім серцем, що він – бруд і нечистота, що недостойний він закликати навіть ім’я Боже, і тільки , як митар, не сміючи звести очі до неба, з болем волає: Боже, милостивий будь мені, грішному «. Перебуваючи довгий час у такому душевному стані, людина свого часу виходить з нього виправданим, як вийшов митар.

Содом і Гоморра – два давні міста, жителі яких, згідно старозавітним переказам, загрузли в розпусті і були за це спопелині небесним вогнем. Содом і Гоморра в Біблії називалися в числі ханаанских міст пятимістя (Содом, Гоморра, Адма,Севоім и Сігор), що відпали від Еламу, а потім зазнали поразки від царя еламського та його союзників. Згідно з переказом, їх жителі “були нечестиві та грішні перед Господом “, вони були схильні до “Ходіння в розпусті і ходіння за іншою плоттю”, і Бог направляє до Содому своїх ангелів, але ті ледь не піддалися нападу натовпу, що бажає “пізнати їх”. Засліпивши нападників янголи разом з родиною Лота (племінника Авраама) залишили приречене місто, суворо наказавшивтікачам не оглядатися назад. “… І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба “І поруйнував ті міста, їх околицю, і всіх мешканців. Дружина Лота, Озирнувшись раніше покладеного, перетворилася на стовп, решта пізніше побачили на місці колишніх міст лише дим, що піднімається із землі. Разом з Содомом і Гоморрою були знищені також Адма і Севоім. Все це сталося приблизно 3900 років тому і до наших днів від міст нічого не збереглося.

Біблія – збірки священних текстів християн, що складається зі Старого та Нового Завітів. Одні сприймають її дослівно, інші як мову символів, треті як фольклор єврейського народу. Однак не виключено, що все описане в Біблії існувало насправді, і чудеса, про які вона оповідає, цілком могли мати місце. Один з тих, хто дотримується такої точки зору, – англійський вчений Джон Стврвурд. У своїх роботах він зізнається, правда, що поки наука не в змозі пояснити всі біблійні чудеса, але, як кажуть, все попереду. Але перш ніж розповідати про успіхи науки в тому напрямку, звернемося до біблійних сюжетів.

Одкровення на горі Синай

У XVI столітті до нашої ери, коли в Палестині кілька років поспіль лютувала посуха, євреї перебралися звідти до Єгипту, де були радо прийняті фараоном, і відособлено прожили там майже два століття. Євреї займалися землеробством і так досягли успіху в цьому, що стали жити заможніше своїх сусідів. Це викликало у єгиптян роздратування і заздрість. І ось одного разу фараон, злякавшись, що ізраїльтяни можуть стати сильніше єгиптян, наказав знищити всіх єврейських немовлят-хлопчиків, а дорослих зробити рабами.

Дочка фараона пошкодувала одного з таких немовлят, Мойсея, і сховала його в палаці. Пізніше у батьків хлопчика народився ще один син – Аарон.

Багато з людей, читаючи історію Старого Завіту, особливо, де розповідається про скорення Ізраїлем Ханаана, говорять про невиправдану жорстокість і варварство ізраїльтян. Багатьох дивує, чому з такою ненавистю іудеї ставилися до представників ханаанейских культур і релігій, особливо до жерців, які повністю винищувалися. У деяких щирих читачів Біблії теж може виникнути подібне враження, але чим глибше ми будемо досліджувати це питання, тим ясніше ми переконаємося в правильності дій ізраїльтян, ведених Богом. У цьому швидкому нарисі ми зупинимося лише на історичному аспекті даного питання.

Пройшло вже понад 2000 років з часу написання Іваном Богословом Апокалипсису, але приховані в ньому пророцтва і незрозуміле містичне «число Звіра» дотепер бентежать серця віруючих і привертають увагу сучасних істориків і дослідників Біблії.

Але що саме мав на увазі Іван Богослов автор Одкровення, призиваючи «тих, що мають мудрість», проникнути в таємницю апокаліпсичного числа? Спробуємо, застосувавши методи історичної – релігії значного аналізу, дати відповідь на це запитання і, відновивши хід думок Івана Богослова, зрозуміти, кого саме він називав Звіром.

«Апокаліпсис св. Івана«, як будь-яка книжка з пророцтвами, яка дає детальний опис тих або інших подій майбутнього у вигляді символів та знаків, іносказань і алегорій, надає безмежну волю людям для тлумачень і пояснень. За 19 сторіч, які пройшли від часу написання Апокаліпсису, були запропоновані десятки, якщо не сотні варіантів перекладів пророцтв – від досить обґрунтованих до цілком фантастичноих. Так, втіленням Звіра було оголошено чимало видатних історичних особистостей, наприклад: засновник ісламу Мухаммед, король франків Карл Великий, Петро І, Катерина ІІ, Наполеон, Ленін, Сталін…

У Євангелії не згадує про чистилище, що визнано церквою тільки в 543 році. Цей догмат, звичайно, більше раціональний і більше погодиться зі справедливістю Божої, чим пекло, тому що встановлює менш суворі покарання, дає можливість спокути менш тяжких злочинів.

Ідея чистилища ґрунтується на справедливості в порівнянні з людським правосуддям – це тимчасове ув’язнення, а не вічний осуд. Що сказали б про країну, що не мала б інших покарань, крім страти за всі злочини без розходження? Крім чистилища, душі мали б тільки дві альтернативи або два вибори: абсолютне блаженство або вічне пекло. По цій гіпотезі, душі, винні тільки в незначних провинах, повинні розділити блаженство обранців, або зазнавати кари нарівні з великими грішниками, не зробивши великого зла, що було б несправедливо і неправильно.