Американські астрономи зробили незвичайне відкриття у Всесвіті – вони знайшли Велике Ніщо. На просторі в мільярд світлових років (для порівняння, відстань від Землі до Сонця становить 8,3 світлових хвилини) не виявлено ніяких космічних об’єктів. У просторі, протяжність якого становить до десяти мільярдів трильйонів кілометрів, немає ні галактик, ні окремих зірок, ні «чорних дір«, ні навіть загадкової «темної матерії».

Астроном Лоренс Рудник з Університету Міннесоти приголомшений цим відкриттям, передає AP. Це не перший випадок виявлення порожнього простору в космосі, але знайдена порожнеча за розміром в тисячу разів перевищує ту, яку вчені очікували виявити. Він навіть не впевнений, чи знайшли дослідники підходяще слово для позначення такого феномена.

Девідом Фішером (David Fisher), канадським геологом, була висунута гіпотеза про те, що планета Марс в майбутній історії зможе стати джерелами ракетного палива для всього людства.

Гіпотези засновані на тому, що скелі твердої породи і льодів на поверхні чарівної червоної планети поступово рухаються під впливом постійного вітру та за допомогою в’язких субстанцій, утворених за допомогою подрібнених в дрібну пилову кашку соляними копальнями і підтримуваної в рідкому стані завдяки природному парниковому ефекту всередині нього, який утворюється під шарами льоду на поверхні планети.

Незважаючи на бурхливий розвиток науки в останні десятиліття, людському розуму поки не вдалося наблизитися впритул до розгадки одного з найцікавіших питань світобудови. Мова йде про зародження життя на нашій планеті.

Ця проблема розпадається на кілька складових. Крім основних питань про те, як саме з найпростіших хімічних речовин синтезувалися складні макромолекули, і як виникла перша клітина, є і більш приватні, але не вирішені поки аспекти завдання. Одним з них є загадка появи на Землі океанів. Справа в тому, що, за даними сучасної науки, Земля, як і інші планети сонячної системи її групи, спочатку мало підходила для утворення на її поверхні льоду.

Занадто близько розташоване наше світило, і тому сонячні промені повинні були приводити до випаровування води з поверхні планети. Давно висловлювалися думки, що лід міг бути занесений на Землю значно пізніше її формування. Як джерело такого льоду називалися комети і невеликі астероїди. Однак не дуже зрозумілий був механізм цього явища. Висловлювалися сумніви в тому, що невеликі тіла з периферії сонячної системи могли занести на Землю достатню для утворення гідросфери кількість льоду.

І ось зовсім недавно астрономам, можливо, вдалося зробити ще один крок до розгадки цієї проблеми. На досить великому астероїді Феміда, що має діаметр близько 200 км, виявлені великі запаси льоду. Феміда знаходиться в основному астероїдному поясі, розташованому між орбітами сусіда Землі Марса і найбільшої планети сонячної системи, Юпітера. Виявлення льоду стало можливим після вивчення спектру світла, відбитого від поверхні астероїда. Для вивчення подібних спектрів застосовуються спеціальні телескопи, які працюють в інфрачервоній смузі частот.

Астрономи виявили цікаву планету, яка може виявитися другою Землею. Після 11 років спостережень і досліджень вчені впевнено заявляють, що в сусідній зоряній системі їм вдалося знайти планету, яка володіє атмосферою і гравітацією, подібної земної. «Ми знайшли нову Землю», саме так звучали перші повідомлення від Девіда Дербішир з обсерваторії Keck на Гаваях, який і зробив офіційну заяву. Нова планета, ймовірно, містить і воду в рідкому стані, що безсумнівно може вказувати на існування там життя. Підтвердження наявності даної планети було одночасно отримано і з чилійської обсерваторії Ла Сілла.

  Таємнича планета одержала назву 581G, на ім’я своєї невеликої червоної зірки Gliese 581 (Глізе 581) в сузір’ї Терезів, навколо якої вона обертається. Зоряна система має близько десятка планет, і знаходиться на відстані всього 20 світлових років від Землі. До екзопланети 581G були виявлені ще кілька планет в тій же системі, однак вони менш придатні для життя. Друга Земля, як її відразу охрестили вчені, всього в 1.2 рази перевершує нашу планету в розмірі, а за масою не більше, ніж в 4 рази. 581 G має на поверхні низькі температури, від -12 до -31 градусів, однак це цілком стерпні умови для розвитку на ній життя і еволюції.

Ми вже говорили про те, що зірка Немезида наближається до планет Сонячної системи на найближчу відстань через кожні 3600 років. Загибель цивілізацій Лемурії і Атлантиди зв’язані саме з голосним проходженням Немезидою перигелію (найближчої до Сонця точки орбіти).

Шумерські хроніки говорять, що востаннє Нибиру (так вони називають Немезиду) проходила перигелій в 1500 році до нашої кам’яної ери. Щоб довідатися точну дату загибелі Атлантиди, давайте додамо до 1500 року два рази по 3600 років. Виходить, що Потоп відбувся в 8700 році до нашої ери.

Щоб довідатися дату нинішнього Армагеддона треба до 1500 року до нашої ери додати 3600 років. Це десь 2100 рік нашої розпусної ери. Чому ж тоді всі інопланетяни хором стверджують, що Потоп і всесвітні катаклізми на Землі відбудуться в 2013 році, а не в 2100-ом? І чому всесвітній Потоп не повторився в 5100 році до нашої ери? А вся справа в тому, що Немезида щораз злегка міняє свою орбіту. Періодично під час проходження перигелію мандрівною зорею, планета Земля і Немезида перебувають по різні сторони від Сонця. Тому Земля переживає найстрашніші потрясіння тільки через кожні 21600 років.

Тобто один із шести періодів проходження Немезидою перигелію виявляється смертельним для всього живого на Землі. Інші п’ять перигеліїв теж несуть планеті потопи і виверження вулканів, але вони не настільки руйнівні і строгі, як цей, шостий.

Теорії майя, в уявленні сучасних філософів, говорять про наявність якоїсь нульової критичної точки, в якій все, незмінно перш повторювані, цикли приведуть до нікому інформаційно-просторового колапсу, який відбудеться абсолютно природно. Даний колапс, як прояв самої суті трансформації 2012, на думку Рассела і Маккенни, швидше за все створить якийсь новий прорив в нашій, насамперед, свідомості. Все це вчені пов’язали з циклами Фібоначчі, які є «золотими» законами математичного розуміння природи. Деякі думки подібних філософів дійсно досить забавні для нас, простих обивателів, хоча і не завжди стовідсотково зрозумілі.

  Деякі вчені уми пішли ще далі, намагаючись спрогнозувати конкретні події трансформації 2012 року. Наприклад, фізик Грегг Брейден передбачає подібний перехід лише в разі повного усвідомлення великих змін, а також при наявності сильної віри, з допомогою якої нашій свідомості відкривається доступ до «вищих матерій». Мало того, він стверджує, що при досягненні такого стану у нас, ймовірно, додадуться «додаткові нитки» ДНК, так сказати, щоб отримати нове «обладнання» для усвідомлення нових відбуваються. Не намагайтеся оцінити його висловлювання з точки зору сучасної науки, це не працює.

Група вчених з Прінстонського університету (США) на чолі з Маттіасом Мешеде вирішила з’ясувати, як будуть проходити сейсмічні процеси у разі падіння на Землю великого метеорита. Для цього вони побудували модель зіткнення нашої планети з гігантським метеоритом, яке 65 мільйонів років тому призвело до утворення кратера мексиканського Чиксулуб.

Назва Чиксулуб (Чиксулуб) мовою майя означає «демон кліщів» і вказує на поширеність в даній місцевості комах-паразитів. Передбачається, що кратер діаметром 180 кілометрів, розташований на півострові Юкатан, утворився в кінці крейдяного періоду в результаті зіткнення з гігантським метеоритом чи астероїдом, діаметр якого склав близько 10 кілометрів. Енергія цього колосального зіткнення оцінюється фахівцями в 5 × 1023 джоулів або в 100 000 гігатонн в тротиловому еквіваленті, що в два мільйони разів перевищує потужність вибуху водневої бомби.

Комети – загадка Сонячної системи. Комети – найефектніші і самі загадкові тіла Сонячної системи, що приходять із її окраїн до нашого світила. Справа, однак, у тім, що не будь-яка мрячна цятка – комета. Ми знаємо, що так виглядає цілий ряд астрономічних об’єктів: планетарні і дифузійні туманності, кульові  неуважні скупчення, галактики.

Для того щоб не плутати туманності і галактики з кометами, французький астроном Шарль Мессье (1730-1817) склав спеціальний каталог статичних утворень, що містить більше ста об’єктів і є навіть сьогодні настільною книгою для астрономів – «Ловець комет».

Сама головна частина комети – крижане ядро, що складається, по сучасних поданнях, із заморожених газів складного хімічного складу, водного льоду, тугоплавкої мінеральної речовини у вигляді пилу і більших фрагментів,- прогрівається і довкола нього виникає оболонка, що називається комою. Грудки разом з ядром становить голову комети.