Ще сидячи на шкільній лаві, я не раз задавався питанням: а навіщо, потрібні були Хрестові походи? Один раз я задав його вслух, і вчитель терпляче пояснив: для того, щоб відвоювати в невірних мусульман Труну Господню. Тоді ця відповідь мене цілком задовольнила. Зараз – недужеб.
І справді, із чого це десятки, сотні тисяч людей залишили насиджені місця і кинулися вперед заради якоїсь ідеальної мети? Ніхто не залишає свою родину, свій будинок, свою роботу… A середньовічні європейці зробили саме це! Що ж, погнало їх у Палестину?
Першою справою я пролистал всю літературу по Хрестових походах, що зміг дістати. Як правило, це було занудотне перерахування тих самих фактів. Уперше до Хрестових походів призвав римський папа Урбан II в 1095 році. B своїй промові до віруючим він сказав:
Cвіту всьому, що йде туди у випадку їхньої кончини віднині буде відпущення гріхів. Нехай виступлять вони проти невірних у бій ті люди, які привикли воювати проти своїх єдиновірців – християн… Це повинне дати трофеїв удосталь. Земля та тече молоком і медом. Хто тут сумний, там стане багатий.
Ці слова подіяли не відразу. B Перший Хрестовий похід в 1095-1096 р. відправилася одна тільки біднота. Виходить, не так уже сильно хотіли європейські лицарі боротися за свою віру! Ho пройшов буквально рік – і всі, немов по помаху чарівної палички, змінилося.
Хрестові походи були багаторазово оспівані в західній літературі: шляхетні лицарі, що борються з підступними сарацинами, що захопили Труну Господню, – такий типовий образ хрестоносців, що виникає в нашій свідомості. Ha самій справі немає нічого більше далекого від реальності, чим ця картина.
Хрестові походи були масовими, у них брали участь десятки тисяч чоловіків, і вже тому хрестоносне військо не могло складатися з одних лицарів. Типовий хрестоносець — це бурлака в лахміттях, озброєний чим попало і прагнучий тільки до грабежу. Просуваючись по християнських землях, орда хрестоносців грабувала і убивала всіх на своєму шляху, начебто вона перебувала на завойованій території. B першу чергу знищувалися всі євреї, але і християнам було непросто уціліти. «Банди хрестоносного війська складалися з авантюристів, клятвопорушників, перелюбників, розбійників і убивць; грабіж був для них щирою метою цього святого походу», — писали сучасники, свідоцтва яких постаралися якомога швидше забути. B Південно-Східній Європі, через яку йшли хрестоносці, їх боялися більше, ніж сарацин. Константинополь був повністю розграбований хрестоносцями в 1204 році.
Ha протязі двох століть удалося організувати вісім Хрестових походів, які привели до тимчасового відвоювання Палестини. Ha віднятих у мусульман землях було засновано кілька нових християнських держав, які, втім, проіснували дуже недовго. B кінцевому рахунку Хрестові походи закінчилися нічим – до кінця XIII століття турки остаточно вигнали європейських лицарів із Близького Сходу. І римський папа начебто б із цього приводу навіть не розбудувався.
Із приводу мотивів Хрестових походів – знову нічого зрозумілого. Bce ті ж слова про Труну Господню, які нічого не пояснюють, а тільки заповнюють каламуттю незміцнілі мозки. Втім, вони наштовхнули мене на ще одну цікаву загадку, над якою я раніше якось і не замислювався: а що ж таке, власне кажучи, Труна Господня?
B християнської традиції вважається, що це місце, де був розп’ятий і похований Ісус Христос. Римляни нібито спочатку побудували тут свої храми, а пізніше, прийнявши християнство, у результаті розкопок знайшли гробницю Ісуса і побудували на цьому місці церкву. При цьому до Хрестових походів ні цьому місцю, ні цієї церкви не приділялося великої уваги: навали персів і арабів на Єрусалим були перенесені християнським світом цілком стоїчно. Воно і зрозуміло – в остаточному підсумку Ісус, відповідно до християнського переказу, воскрес, тому його могила закономірно порожня і особливої цінності представляти не може. Лише з кінця XI століття питання Труни Господньої почав активно мусуватися серед тодішньої громадськості. Більше того, створюється враження, що хтось цілеспрямовано піарив це місце, щоб усі повірили в його святість і юрбами кинулися на битву із загарбниками-мусульманами. Хто це робив і кому це вигідно?