Хто створив Сонячну систему?

1 605 переглядів

cuctemaЗовсім недавно наша Сонячна система поставала перед астрономами в одному, примірнику. Зараз число поза сонячних планет досягає вже майже двохсот! Навряд чи це означає, що відкрито стільки ж «сонячних» планетних систем. Втім, хто знає? За кількістю поза сонячних планет (екзопланет), ми якось призабули про наших власних планетах. А вони теж ще таять у собі чимало загадок.

Класифікація

Найближчі до нас планети (планети земної групи) — Меркурій, Венеру і Марс — можна назвати сестрами Землі. Далі йдуть планети-гіганти Юпітер, Сатурн з цілою свитою супутників і планети трохи менше — Уран, Нептун і остання з відомих нам планет, за масою раз на п’ять менше Землі, Плутон із супутником Харон. Правда, недавно Плутон офіційно позбавили звання планети внаслідок його малості. Чи існують планети далі Плутона? Кандидати вже знайшлися, але їх існування вимагає підтвердження.

Цікаві закономірності

Якщо оглянути Сонячну систему, так би мовити, в цілому і окинути її думкою, то можна виявити цікаві закономірності. Одну з них виявили ще в XVIII столітті І. Д.Тициус і І.Е. Боде. Суть її зводиться до того, що відстані планет від Сонця, виміряні у відрізках, рівних відстані від Землі до нього, являють собою геометричну прогресію. Якщо Меркурію, Венері, Марсу, гіпотетичному Фаетону (перебував, можливо, в нинішньому поясі астероїдів між Марсом і Юпітером), Юпітеру, Сатурну, Урану, Нептуну і Плутону привласнити числа мінус один, нуль, один, два, три, чотири, п’ять,шість, сім і вісім, то їх відстані від Сонця в одиницях, рівних відстані від Землі до Сонця, підпорядковуватимуться дивною формулою (правилу Тіціуса-Боде): 0,4 плюс 0,3, помножене на два в ступені п, де п — згаданий вище порядковий номер планети! Цифри, обчислені за вказаною формулою, разюче збігаються з безпосередніми вимірами відстаней до планет (в дужках — фактичні дані): Меркурій — 0,5 (0,4), Венера — 0,7 (0,7), Земля — 1,0 (1,0), Марс — 1,6 (1,5), Фаетон — 2,8 (2,8), Юпітер — 5,2 (5,2), Сатурн — 10,0 (9,5), Уран — 19,6 (19,2), Нептун — 38,8 (30,1), Плутон — 77,2 (39,5). Як бачимо, тільки Нептун і Плутон випадають з встановленого правила!

Меркурій

Найближчою до Сонця планетою є Меркурій. Правда, колись вважалося, що є невелика планета ще ближче до Сонця. Але цей факт не підтвердився. Меркурій — рекордсмен серед планет по швидкості. Пробігаючи навколо Сонця за 88 земних діб, він розвиває швидкість до 54 кілометрів на секунду! Земля летить зі швидкістю до 30 кілометрів на секунду.

Аж до 1965 року вважали, що Меркурій завжди звернений однією стороною до Сонця. Але, як показали радіолокаційні дослідження, до Сонця Меркурій по черзі звертається то однією, то іншою стороною. А от при зближенні з Землею він завжди повернутий до неї одним боком.

Ранкова зірка

Нашу найближчу сусідку Венеру можна по праву назвати справжнім близнюком Землі. Як і в Меркурія, у неї немає супутника. За розмірами і щільності речовини Венера схожа на Землю. Її щільна атмосфера доставила багато клопоту астрономам, оскільки вона наглухо закриває поверхню планети від зовнішнього погляду. Безліч найважливіших відомостей про цю планеті отримали 16 радянських міжпланетних станцій типу «Венера». Температура її поверхні виявилася рівною майже 500 градусів, а тиск досягає ста атмосфер (як у земному океані на кілометровій глибині!). Один оборот навколо своєї осі Венера робить аж за 243 земних дня! Причому в протилежному щодо всіх інших планет обертанні. Але ось загадка: венерианські хмари розганяють вітрами до 130 кілометрів на годину і оббігають навколо своєї планети всього за четверо земних діб! Які сили розганяють хмари — невідомо!

Червона планета

Знамениті марсіанські канали донині живуть в умах цікавих людей. Справді, що це було?
Але ось що цікаво: на поверхні Марса спостерігалися не тільки канали, але і геометричні фігури!Посилаючись на авторитет американського наукового журналу «Сайентифик Америкен» № 1 за січень 1926 року, де було вміщено лист відомого на той час астронома Вільяма Генрі Пікерінг. У листі говорилося: «Коли Марс підходить до Землі на мінімальну відстань, на його поверхні регулярно з’являються геометричні фігури За повідомленням Скіапуреллі, він спостерігав знаменитий хрест у 1879 році У наступні роки хрест зник! ..

У зближення з Марсом в 1892 році в районі Арекіпа було видно правильний п’ятикутник розміром біля двох тисяч кілометрів! У протистояння (найбільше зближення із Землею) 1924 року на поверхні планети з’явилася абсолютно правильна п’ятикутна зірка! Доктор Трумплер з Ликской обсерваторії навіть замалював цю фігуру і показав канали, з яких вона була «сконструйована»… Хотілося б побажати марсіанам робити ці малюнки частіше, ніж раз у п’ятнадцять років «.

Відомий астрофізик Йосип Шкловський у своїй книзі «Всесвіт, життя, розум» пише: «. На Марсі спостерігаються систематичні і досить великі зміни Наприклад, з поверхні цієї планети майже зовсім зникло Озеро Сонця, а Скіапуреллі бачив це утворення як різке пляма майже круглої форми» .

Спалахи

В «Працях Американського філософського товариства» за грудень 1901 з’явилося дивне повідомлення відомого свого часу американського астронома Персівапя Ловела. За його відомостями, в протистояння 1894 року в протягом дев’яти місяців на Марсі були зареєстровані близько чотирьохсот (!) Спалахів невідомої природи! Оскільки з тих пір отримані переконливі свідоцтва переміщення цих світяться точок, залишається «єдино підозрювати щось плаваюче в марсіанській атмосфері і відбиває світло».

У наш час про спалахи на Марсі повідомляли тільки японські астрономи. За свідченням астронома Цунео Саекі, він побачив «яскраву крапку, що світиться у Озера Тітонус, сіявшую мерехтливим світлом п’ять хвилин». У 1954 році японці спостерігали на Марсі дві подібні спалахи і в 1958 році-чотири. З цього факту прихильники населеності Марса зробили висновок про зв’язок цих «сигналів» з атомними вибухами на Землі. На їхню думку, заборона і, отже, припинення ядерних випробувань на Землі спонукало і марсіан перестати «сигналізувати».

Астероїди

Астероїд Гектор спантеличив астрономів XX століття своєю формою у вигляді циліндра довжиною 110 кілометрів і діаметром 20 кілометрів (за останніми даними, його розміри в три рази більше!). Незрозуміло, як він не зруйнувався від відцентрових сил при обертанні? Астрофізик Л.В. Ксанфомаліті навіть висловив здогад: «Не зроблено чи астероїд Гектор з нержавіючої сталі». Великий сюрприз підніс астрономам астероїд Веста: виявилося, що він «складний» з матеріалів, що утворюються при дуже високих температурах і тиску, які можуть виявлятися тільки в надрах планет розміром з Землю!

Свого часу К.Е. Ціолковський писав, що люди будуть керувати астероїдами, як «ми управляємо кіньми». Деякі кроки в цьому напрямі вже зроблені. Актуальные новости Украины.

Схожі записи

Не проходьте мимо, а поділіться публікацією в соц.мережах!!!

Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Увага: Комментарії модеруються. Відправляти знову не потрібно. Дякуємо за розуміння!!!