Індіго розповідь про лемурію

1 776 переглядів

indigoЗамічено, що чим ближче до 2012 року, тим частіше на нашій планеті стали народжуватися особливо обдаровані діти, що одержали назву «Індиго». Один з таких «індиго» — дитина по імені Борис.

Борис, так назвали маля, майже не плакав, нічим не хворів. А у вісім місяців маля заговорило відразу цілими фразами, що найчастіше складаються зі слів, які при ньому ні батьки, ні гості, жодного разу не вимовляли.

У рік і три місяці Борис став складати магнітні букви. А потім з конструктора зліпив незрозумілу подвійну спіраль. Мама згадала, що ще студенткою бачила схоже зображення в підручнику генетики. Надію опромінило: це ж модель молекули людської ДНК! У той час у їхній квартирі не було ні телевізора, ні енциклопедій — де ж Борис міг побачити молекулу ДНК?

Хлопчикові не було і трьох років, коли він спантеличив батьків тим, що почав розповідати про Всесвіт. Маля індиго не тільки точно називав планети Сонячної системи і їхні супутники, з нього буквально сипалися назви зоряних систем, номера галактик. Спочатку мати злякалася, порахувавши це маренням. Потім Надія взяла книги по астрономії — виявилося, що дитина якимсь незрозумілим образом знає про цю науку в сотні разів більше, ніж наші вчені.

Слух про астронома в пелюшках миттєво розлетівся по Жирновску, унікуму приходили дивитися навіть представники мерії. Бориска охоче розповідав гостям про інопланетні цивілізації, про існуючій колись на Землі расі триметрових людей-атлантів, про те, як зміняться в майбутньому нинішні материки, і потеплішає клімат. Батьки, боячись, що в маля вселилася нечиста сила, охрестили сина в сільській церкві. Однак священик заспокоїв матір: здатності в Бориски — від Бога.

Незабаром після хрещення хлопчик почав робити таке, що змусило навіть самих страшенних скептиків повірити в його феноменальність. Борис раптом став попереджати людей про їхні побутові нещастя, що підстерігали, і хворобах. Причому настільки точно, що його стали обходити стороною — раптом накличе лихо? А однолітки «учили» «марсіанин-марсіанина-балакуна-марсіанина» стусанами і образами. І домоглися того, що до восьми років Борис майже перестав пророкувати.

Він щосили намагався виглядати таким же, як всі двірські хлопчиськи. Але мама помітила, що її незвичайний син у переддень глобальних катаклізмів занедужує. Коли тонув «Курськ», то його буквально ламало, Борис мучився, страждав. Такий же стан повторився, коли захопили заручників у Беслані: хлопчик відмовлявся йти в школу. Борис попереджав усіх, що там всі дуже погано скінчиться.

Феноменальний хлопчик потрапив у поле зору російських учених. Фахівці Інституту земного магнетизму і поширення радіохвиль Російської академії наук за допомогою приладів виміряли біополе Бориса Товстинева. Потім учені сфотографували його ауру — вона виявилася надзвичайно сильною. Фахівці Інституту земного магнетизму пояснили здатності, що виявилися в раннім дитинстві, Бориса «глибинною пам’яттю». Цікаво, що з 4 років Бориска жагуче любив відвідувати відому в тих місцях аномальну зону Медведецької гряди — Синю гору, що біля самого Жирновська. Для нього відвідування аномальної зони є необхідною енергетичною потребою.

Коли Бориску визначили в дитячий сад, то вихователі відразу ж заговорили про незвичайного хлопчика: його надзвичайної кмітливості, надзвичайної здатності до мов і унікальної пам’яті. Однак батьки і самі не раз ставали свідками того, що поповнення знань у маляти відбувається не тільки через сприйняття навколишнього світу, як у звичайних людей, але і через якісь невидимі канали ззовні: вони неодноразово спостерігали, як Борис просто зчитував звідкись невідому їм інформацію.

«Ніхто його не вчив, — згадує матір Бориса, — а він сам по собі легко і якось, здавалося, звично дуже часто сідав у позу «лотоса», і отоді його тільки слухай і слухай… Він розповідає про піраміди, про життя на Марсі. Борис видає такі подробиці про Марс, про планетарні системи, про інші цивілізації, що в нас із чоловіком буквальним образом ока лізуть на чоло…»

Космос, космічні сюжети, Марс — це постійні теми його розповідей уже після дворічного віку… Один раз Борис повідав батькам і гостям, що сам колись жив на Марсі, що планета і зараз населена, але, переживши найбільшу у своїй історії катастрофу, вона втратила атмосферу. Однак і донині на Марсі живуть нечисленні жителі в її підземних містах… У минулому житті він був марсіанином. Будучи марсіанином, Борис нібито досить часто літав на Землю в складі торговельних і науково-дослідних експедицій. Хлопчик розповідав, як він управляв космічним кораблем, що летить із Марсу на Землю.

Це відбувалося давно, ще в часи цивілізації лемурійців. У той час у нього був і друг-землянин, що загинув на його очах. Про картину зсуву Полюсів на Землі і загибелі Лемурії хлопчик розповідає так, немов вона відбулася тільки що. Борис дуже переживає смерть свого друга — землянина, нібито вона відбулася вчора. Розповідаючи про глобальний катаклізм, Борис затверджує, що лемурійці загинули через те, що припинили свій духовний розвиток. Тим самим вони порушили цілісність всієї планети. Те ж зараз відбувається і з людьми нашої цивілізації.

Один раз мама Бориса принесла синові книгу Эрнста Мулдашева «Від кого ми пішли». Побачивши книгу, хлопчик прийшов у невимовне захоплення. Довго розглядав він малюнки лемурійців, фотографії Тибету. Потім більше двох годин Борис неспинно, причому логічно і захоплююче, розповідав батькам про лемурійцях і їхню культуру. Коли хлопчик розповідав подробиці про побут жителів найдавнішої цивілізації, те його мама обережно помітила, що адже Лемурія загинула приблизно 70000 років тому, а самі лемурійці були людьми 9-метрового росту. Як все це можна пам’ятати? Хлопчик, анітрошки не бентежачись, відповів: «Так, пам’ятаю, і мені ніхто про це не розповідав, я сам це бачив».

Коли мама принесла Борису другу книгу Мулдашева «У пошуках міста богів», те хлопчик, розглядаючи ілюстрації, дуже довго і багато згадував про всілякі піраміди і усипальниці на Землі. При цьому Борис упевнено заявив, що древні знання, які люди шукають, будуть знайдені не під пірамідою Хеопса, а під іншою пірамідою, що ще не знайшли. «Життя ж людська, — додав Борис, — зміниться тільки тоді, коли відкриють Сфінкса, що відкривається десь за вухом…

Але про це я забув». Борис довго розповідав про підземні піраміди, але саме разюче в розповідях хлопчика було те, що зараз на Землі нібито наступив час, коли стали народжуватися особливі діти. Вони народжуються тому, що наближається строк початку корінного перетворення планети. Для перетворення планети від цивілізації людей будуть потрібні зовсім інші знання, які їм дадуть інопланетяни. Щоб зрозуміти й засвоїти космічні знання «богів» буде потрібно абсолютно інший менталітет землян.

За словами Бориса, на Землі через різку зміну полюсів повинні відбутися дві великих катастрофи. Перша відбудеться в 2009 році на одному з більших материків, а в 2013 році — ще більш потужна — відбудеться відразу на всіх землях планети. «Далеко не всі земляне залишаться в живих» — говорить Борис.

На питання кореспондента про те, а чи не боїться хлопчик сам, що його власне життя в 2013 році виявиться в небезпеці, Борис відповів так: «Ні, не боюся, тому що ми живемо вічно. Катастрофа була й на Марсі, де я тоді жив. Там живуть такі ж люди, як і ми. Тоді між ними відбулася ядерна війна. Усе згоріло.

Лише деякі вижили. З’явилися нові будинки і новобудови напівґрунтового типу. Виникла і нова зброя. Матеріали всякого роду перетерпіли більші зміни. Дихають же зараз марсиане в основному вуглекислим газом. Якби вони тепер прилетіли на нашу планету, то майже безперервно стояли б у димаря». «Якщо ти з Марса, — запитують його, — те немає чи в тебе потреби у вуглекислому газі?» «Раз я потрапив у земне тіло, то я і дихаю земним повітрям, — відповідає Борис. — Але знайте, що від вашого повітря відбувається дуже швидке старіння організму.

Потрібно рідше дихати, щоб зберегти здоров’я». Кореспонденти запитували хлопчика і про те, чому земні космічні кораблі часто гинуть при підльоти до Марса. На це питання Борис відповіло так: «З підземних міст Марса посилають невидимі промені енергії, щоб збити станцію, якщо на ній є шкідливі для марсіан випромінювання».

Ще хлопчик любить розповідати про літаючі тарілки. Борис досить глибоко обізнаний у питанні багатомірності простору і пристрої міжпланетних НЛО. Хлопчик розповідає про принципи польоту, як досвідчений фахівець, при цьому завжди малює «тарілки» на грифельній дошці, пояснюючи їхні маневри й дії. От один з таких його розповідей: «У тарілці НЛО є шість шарів матеріалу. 25% займає верхній шар з міцного металу, 30% — другий шар, він начебто гуми, третій шар — 30% — знову метал, 4% займає шар — з магнітними властивостями…» Одночасно на дошці Борис пише крейдою цифри, говорячи, що «якщо захарчувати магнітний шар енергією з вершини піраміди, то апарати можуть літати по всій нашій галактиці і навіть по нашому секторі Всесвіту…»

Ваші думки або припущення формують ваш мир. Отже, завжди тримаєте свій розум на бажаному і не думайте про небажаний для вас.

Таких дітей «індиго» на планеті з кожним днем народжується усе більше.

Схожі записи

Не проходьте мимо, а поділіться публікацією в соц.мережах!!!

Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Увага: Комментарії модеруються. Відправляти знову не потрібно. Дякуємо за розуміння!!!