Інформаційна ієрархія

749 переглядів

Інформаційна ієрархіяНещодавно знадобилося мені знайти кілька матеріалів по якоїсь наукової проблеми, яка займала мій розум. Я, повний оптимізму (ну ще б пак, адже у кожного з нас є Google, та і «Яндекс» — річ корисна), заліз в Мережу.

За півдня накачав близько сорока солідних на перший погляд робіт (купа авторів, купа співавторів), після чого, сподіваючись з користю провести вихідні, злив це багатство на КПК і взявся за читання.

Пропускаючи всякі проміжні етапи усвідомлення того, що відбувається та інші супроводжували процес події (кіт флешку поцупив), повідомляю про те, до чого привів мій порив: як показує практика, я не в змозі відрізнити корисний науковий текст від марного і ненаукового, поки не прочитаю сторінок тридцять — сорок. І той і інший написані однаковим мовою, і той і інший однаково красиво оформлені, в авторах у того і в іншого значаться громадяни з купою найрізноманітніших титулів і регалій, от тільки на виході у одних чомусь виходить щось нормальне, а в інших — ретельно замаскований високоякісної наукової балаканиною, який ніяк не виходить розпізнати швидко, бо він і справді якісний. Причому, що особливо мене засмутило, співвідношення осудних наукових робіт в Мережі і підробок під наукові роботи не на користь перших. Тобто зовсім не в їх користь.

В результаті без малого два дні я витратив абсолютно даремно, прочитавши сторінок вісімсот різної навколо-науковоі ахінеї (між іншим, готовий безкоштовно поділитися висновком: роботи, у підготовці яких були задіяні академіки так званої РАПН — Російської академії природничих наук, — я, ймовірно, надалі навіть відкривати не буду, самі розумієте — особиста точка зору, все таке, але тим не менше). Після чого сів і задумався: а що робити-то, як виразну інформацію шукати? Вона ж на вигляд точно така ж, як і невиразна, а в інтернеті будь маячня можна оформити так, що він буде схожий на щось абсолютно справжнє, з розгону це не зрозуміти ніяк, якщо ти не дійсний член РАН.

Раніше будь-яка інформація, перш ніж стати масовою, проходила через величезну кількість проміжних інстанцій, бо безкоштовних способів її тиражувати не було, а аби чиї книжки друкувати, зрозуміло, ніхто не хотів. Як наслідок, потік масової інформації був істотно менше каламутним. Принаймні, можна було розраховувати на те, що до того, як та чи інша книжка потрапить у твої руки, хоча б скількись осудних людей її прочитає.

Та ж проблема пов’язана з настільки улюбленим багатьма заняттям, як ведення повсякденних дискусій в Мережі, головним чином в блогосфері. Коли спілкуєшся з людиною в реалі, істотно простіше визначити, наскільки його слова заслуговують на увагу, ніж коли розмовляєш з ним в інтернеті. Часом дивишся на товариша і чітко розумієш: так, сто пудів, він — ідіот в медичному розумінні цього слова! А Мережа анонімна, будь дурень, здатний зв’язати кілька слів (не будемо показувати пальцем) і опинився в потрібний час в потрібному місці, може стати кумиром для значної кількості людей на роки і буде гнати і гнати, а вони будуть слухати його і псуватися. Більш того, в онлайн-дискусіях часто менш підготовлений, але і менш стриманий співбесідник на раз долає опонента, який, приміром, просто звик до академічного стилю ведення бесіди, що припускає оперування фактами, а не апелювання до ницим почуттям аудиторії. А Мережа — це вам не Академія наук, і тому прості (навіть неважливо, коректні чи ні) доводи знаходять відгук у душах. Головне — гнати псевдонаукові монологи з впевненістю у своїй правоті, і все буде пучком.

 У Мережі повністю стерлася інформаційна ієрархія. І якщо раніше в інтернеті просто було багато сміття, серед якого доводилося виловлювати крупиці розумного, то тепер це сміття такий, що з розгону від корисної інформації його відрізнити практично неможливо. Що в такій ситуації накажете робити? Інтернет став як дом 1000 дверей і ці двері можуть відкрити багато цікавого.

Мені здається, досить скоро повинні з’явитися якісь організації, логотипи яких, розміщені на сайті, будуть означати, що інформація на ньому заслуговує довіри (з загальнолюдської та наукової точки зору), тобто вони своєю репутацією будуть гарантувати, що це все не гон. Правда, то повинні бути спочатку дуже авторитетні і дорожать своєю репутацією структури, і, чесно кажучи, я слабо собі уявляю, яка з нині існуючих зможе і, головне, захоче взятися за це невдячне заняття.

 Ау, народ! Переставати самим думати небезпечно. Пам’ятайте про це.

Схожі записи

Не проходьте мимо, а поділіться публікацією в соц.мережах!!!

Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Увага: Комментарії модеруються. Відправляти знову не потрібно. Дякуємо за розуміння!!!