Керівники Аненербе

1 020 переглядів


Хто хоча б раз писав про окультні коріння ідеології німецьких нацистів, розходяться у своєму відношенні до Аненербе. Одні (Андрій Васильченко, Юрій Гаврюченков, Олег Пленков) вважають Аненербе нудною бюрократичною організацією, що займалася  зайвими  воєнного часу дослідженнями. Інші (Юрій Воробьевский, Михайло Демиденко, Сергій Зубків), навпаки, вважають Аненербе осередком містичних таємниць, інститутом магів, що таємно управляли Гітлером і всім Третім рейхом.
Істина, як водиться, лежить посередині. Безумовно, створення інституту Аненербе було помилкою з тактичної точки зору — отриманий результат не виправдував витрат, а ускладнення і без того громіздкого бюрократичного апарата Третього рейха не сприяло наближенню перемоги нацистів над ворогами. Однак у стратегічній перспективі саме з Аненербе повинні були вийти рекомендації з формування «раси панів» і доктрини нової національної релігії, що не має вже нічого загального із християнством.

Тобто в початковий період свого існування Аненербе займалося саме езотерикою, що доводить окультну спрямованість діяльності цієї організації. Так що говорити про якійсь «моторошній таємниці», що ховалася за фасадом будинку під вивіскою «Спадщина предків» не доводиться — учені (і аматори, і професіонали), що працювали там, перебували в полоні ілюзій і міфів, породжених ранньою нацистською ідеологією.

Це дозволило Аненербе вести досить заможне існування, удалині від фронту і військового виробництва , але зате привело за грань моральності і моралі — суспільство Аненербе породило тих самих «з», які своїми жорстокими експериментами над беззахисними ув’язненими опорочили звання медиків і вчених.

В основу нової релігії на Аненербе, була покладена вже знайома нам легенда про утопічний острів Тулі. Герман Вирт послідовно дотримувався цієї легенди, бачачи в Тулі північну Атлантиду.

«Зараз Тулі лежить на дні Атлантичного океану, — повідомляв іншої. — Як співається в пісні, тільки час від часу ми із працею можемо почути приглушений дзенькіт її дзвонів. Але Тулі відродиться, тому що сьогодні Німеччина є тією країною, де живуть онуки арійських предків. Живуть і зберігають його суть».

Єдиний бог релігії Тулі, на відміну від єврейського, був для людей добрим помічником. Жителі Тулі були мореплавцями, на їхніх кораблях гордо розвівався імперський прапор Атлантиди — синє полотнище зі срібною свастикою.

Як дослідницький інститут  Аненербе було зареєстровано 1 липня 1935 року. «Спадщина предків» засновувалося з метою вивчення «історії древньої духовності». Герман Вирт, зрозуміло, претендував на голосне звання президента Аненербе. Але реальний вплив на «Спадщину предків», як і слід було сподіватися, могли робити тільки Гіммлер, що призначив себе куратором, і Дарре, що ввів у правління своїх представників.

Ясно, що подібна структура була уведена Гіммлером тимчасово, і він із самого початку припускав її реформувати. І дійсно — улітку 1935 року рейхсфюрер призначив генеральним секретарем «Спадщини предків» 30-літнього кандидата в СС Вольфраму Зіверса.

Вольфрам Зіверс народився в 1905 році в місті Хильдесхайм у родині органіста. Професія батька багато в чому сприяла тому, що Зіверс уже в молодості добре розбирався в складних релігійних питаннях.
В 1922 році юнак покинув гімназію, так і не одержавши атестата. На Нюрнберзькому процесі Зіверс говорив, що змушений був залишити навчання через тяжке становище родини. Але в есесівській анкеті написав, що покинув школу, щоб приєднатися до діяльності одного з народницьких воєнізованих формувань.

В 1935 році загальне керівництво і фінансування Аненербе здійснювалося не СС, а Імперським продовольчим кабінетом Вальтера Дарре. Причина цього проста — на той момент «аграрний папа» мав набагато більші засобів і можливості, чим рейхсфюрер СС: процес формуванн охоронних загонів покладений на державне забезпечення лише в 1938 році.

Щоб зберегти свій вплив в Аненербе, Гіммлер встановив зв’язок з «Німецьким дослідницьким суспільством», що одержувало достатнє фінансування від держави. Політичний авторитет Гіммлера зробив свою справу — Аненербе було вирішено передати частину  проектів цієї організації. У такий спосіб Гіммлер зменшив вплив Дарре, по статусі дорівнявши «Спадщину предків» до структури СС.

Аграрне трактування німецької історії підтримувалося Гіммлером і була свого роду мірилом для діяльності Аненербе. Це привело до того, що більшість робіт, розроблених Германом Віртом у надрах «Спадщини предків», однаково підходили як для селян, так і для есесівців. Ці матеріали використалися і в інших підрозділах НСДАП.

Зрозуміло, функціонери Аненербе одержали есесівські чини: Вірт — звання гауптштурмфюрера СС, а Зіверс — эсэсмана, рядового СС. У цьому званні Зіверс пробув недовго, протягом короткого часу він виріс до офіцера СС.

У листопаді 1936 року Аненербе перейшло під безпосередній контроль ад’ютанта рейхсфюрера, перебуваючи повністю в його юрисдикції. При цьому, що примітно, кабінет «аграрного папи» Дарре продовжував фінансувати всі розробки «Спадщини предків».

Германа Вірта цілком улаштовувало намір перетворити  Аненербе в науковий центр СС, хоча така можливість і не була передбачена в уставі організації. Однак для того, щоб перетворити це рішення в життя, в Аненербе не вистачало науково підготовлених кадрів і висококваліфікованих фахівців. Невизнаний офіційною наукою Вірт мало сприяв їхній появі. Гіммлер прекрасно усвідомлював це, і відставка Вірта була лише питанням часу.

У той час Вірт працював не тільки як президент Аненербе, але і як керівник Відділу по вивченню писемності і символіки. У рамках відділу Аненербе Вірт продовжував свої колишні дослідження: вивчення культового начиння, одягу і прикрас.

У рамках своїх досліджень Герман Вірт почав руйнівні для Аненербе експедиції в Скандинавію. Перша з них відбулася восени 1935 року, друга — у серпні 1936 року. На ці поїздки він покладав більші надії. Учасники експедиції копіювали наскальні знаки, після чого Вірт вивчав ці петрогліфи в Берліні.

11 березня 1937 року Гіммлер вирішив, що «Спадщині предків» необхідно обновити структуру і устав. Новим президентом був призначений талановитий індогерманіст і ветеран НСДАП Вальтер Вюст. Причому, відповідно до нового уставу, він виконував тільки обов’язки наукового керівника Аненербе, не маючи права втручатися в кадрову і фінансову політику підлеглої йому організації.

Рішення адміністративних завдань Аненербе виявилося зосереджене в руках Вольфраму Зіверса — його посада «генерального секретаря» перейменували в «імперського керівника суспільства», що свідчило про підвищення статусу. Відтепер усередині Аненербе про рішеннія якого-небудь питання було необхідно дотримувати строгу субординацію, а це фактично означало, що Зіверс одержував у свої руки майже всі нитки керування. За Германом Віртом зберігся лише міфічний пост почесного голови Аненербе, статус якого навіть не був позначений в уставі.

З перших днів роботи в Аненербе Вольфрам Зіверс виступав на стороні Гіммлера. Він прекрасно усвідомлював, які можливості давав йому пост головного адміністратора Аненербе, і збирався використати ці можливості як можна ефективніше. Зіверс прийшов в «Спадщину предків» захопленим романтиком з ідеалистичними поданнями про майбутню еліту Німеччини. Але до 1938 року він перетворився в розважливого функціонера, готового заради кар’єрного росту підтримувати будь-яку, навіть саму нелюдську, ідею.

До січня 1938 року Герман Вірт поступився останніми позиціями в «Спадщині предків». У цей час Вюст разом із Зіверсом планували майбутню роботу Аненербе.



Схожі записи

Не проходьте мимо, а поділіться публікацією в соц.мережах!!!

Один отзыв

  1. vip-hostex пишет:

    Приветствую! Довольно интересный блог, добавил себе в закладки?

Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Увага: Комментарії модеруються. Відправляти знову не потрібно. Дякуємо за розуміння!!!