Американські нейрофізіологи в ході нових експериментів зуміли отримати відповідь на питання, чим творче мислення відрізняється від мислення нетворчого (тобто систематичного).
Іншими словами, тепер вчені за допомогою приладів навчилися фіксувати момент приходу натхнення.
У роботі, проведеної під керівництвом Джона Кунайоса (John Kounios), професора психології з Університету Дрексела (Drexel University, м. Філадельфія, штат Пенсільванія), і Марка Джанг-Біман (Mark Jung-Біман) з Північно-Західного університету (Northwestern University, штат Іллінойс), порівнювалася мозкова активність людей, що володіли креативним і некреативна стилем мислення.
Дослідження, опубліковане в журналі Neuropsychologia (стаття називається “Витоки розуміння в стані спокою активність мозку»), демонструє наявність принципово різної структури мозкової активності (не тільки в процесі вирішення завдань, але і в стані спокою) у людей, які здатні на раптові творчі осяяння, і тих, хто зазвичай справляється з проблемою шляхом її систематичного аналізу.
Спочатку всі учасники експерименту протягом семи хвилин займалися байдикування (віддавалися релаксації), і в цей час записувалися їх електроенцефалограми (ЕЕГ), реєструючи мозкову активність в стані спокою. У цей час перед випробуваними не ставили ніяких завдань, і їм дозволяли думати про що завгодно. Потім всіх їх просили розшифрувати ряд анаграм – тобто розпізнати слова, порядок букв в яких навмисно переплутаний (наприклад, “MPXAELE” – це насправді “Приклад” – тобто “приклад” по-англійськи).
Розшифрувати анаграму можна двома різними способами – систематично перебираючи різні літерні комбінації (в пошуках чогось осмисленого) або ж спробувавши “вгадати” рішення, при раптовому “осяянні” побачивши в безглуздому наборі букв слово. Після кожного успішного вирішення учасники експерименту вказували, яким саме чином вони прийшли до своєї відповіді.
Після цього піддослідні були розділені на дві групи – тих, хто повідомляв про рішення задач в основному за рахунок раптового осяяння, і тих, хто приходив до вирішення шляхом систематичного аналізу. Порівнювалася мозкова активність цих груп під час відпочинку (тоді, коли відпочиваючі не тільки не знали, що вони повинні будуть вирішувати якісь завдання, але навіть і не підозрювали ще про суть дослідження). З’ясувалося, що картини мозкової активності двох цих груп мали дуже серйозні відмінності.
Одне з таких відмінностей полягала в тому, що прихильники “творчих методів” вирішення завдань демонстрували підвищену активність в кількох областях правої півкулі мозку. Попередні дослідження вже дозволили припустити, що права півкуля відповідає за творчий підхід до вирішення проблем, що постають перед індивідуумом: воно зайнято встановленням асоціативних зв’язків між різними розрізненими елементами, що як раз і вважається найважливішим компонентом творчого мислення.
Нинішнє ж дослідження показало, що переважна активність правої півкулі зберігається навіть в період відпочинку – то є тенденція вирішувати завдання творчим методом (пошуком віддалених розрізнених зв’язків) – це невід’ємна властивість конкретного індивідуума.
“Схильність до того чи іншого способу вирішення завдання – за допомогою творчого чи методичного підходу – виникає не в той момент, коли людина вже зіткнулася з проблемою Обрання тієї чи іншої стратегії визначається попереднім станом людської свідомості.», – Пояснює Кунайос.
Другий важливий висновок, який зробили експериментатори, полягає в тому, що “творці” і “методисти” демонструють різну активність в областях мозку, зайнятих обробкою візуальної інформації. Рисунок альфа-і бета-ритмів у творчих натур відповідав розсіяному, а не зосередженого сприйняття візуальної інформації. Ця особливість може дозволити людям з творчим типом мислення виявляти ті самі віддалені зв’язку, які недоступні індивідуумам з суто систематичним типом мислення.
Так, у творчих натур випадково підслухали слово з чужої розмови або яка-небудь забавна вивіска може запустити в свідомості довгу асоціативний ланцюжок, яка врешті-решт призведе до несподіваного рішення. І, навпаки, зосередженість на вирішенні конкретної проблеми у людей, що діють методично, дозволяє їм відсіяти все зайве і в кінці кінців застосувати вже відому стратегію вирішення завдання – точно так само, як пиріг можна спекти, якщо володієш відповідним перевіреним рецептом.
Крім принципово нових відомостей про невральної підставі творчого потенціалу, дане дослідження обіцяє також відкрити секрет розвитку творчих здібностей і обіцяє появу строго наукової методики оцінки творчого потенціалу кожної людини. Втім, поки що ніхто не довів, що бажання заздалегідь вгадати відповідь, а не вивести його в результаті однозначних логічних умовиводів неодмінно відрізняє особистість творчу від нетворчої …