Група вчених з Прінстонського університету (США) на чолі з Маттіасом Мешеде вирішила з’ясувати, як будуть проходити сейсмічні процеси у разі падіння на Землю великого метеорита. Для цього вони побудували модель зіткнення нашої планети з гігантським метеоритом, яке 65 мільйонів років тому призвело до утворення кратера мексиканського Чиксулуб.
Назва Чиксулуб (Чиксулуб) мовою майя означає “демон кліщів” і вказує на поширеність в даній місцевості комах-паразитів. Передбачається, що кратер діаметром 180 кілометрів, розташований на півострові Юкатан, утворився в кінці крейдяного періоду в результаті зіткнення з гігантським метеоритом чи астероїдом, діаметр якого склав близько 10 кілометрів. Енергія цього колосального зіткнення оцінюється фахівцями в 5 ? 1023 джоулів або в 100 000 гігатонн в тротиловому еквіваленті, що в два мільйони разів перевищує потужність вибуху водневої бомби.
Як вважають дослідники, вибух такої потужності спричинив цунамі заввишки 50-100 метрів. Підняте пилові хмари призвело до зміни клімату на зразок ядерної зими, на кілька років закривши поверхню планети від прямих сонячних променів.
В кінці 1970-х років фізик Луїс Альварес та його син Уолтер Альварес, за професією геолог, висунули гіпотезу, згідно якої саме та метеоритна катастрофа стала причиною вимирання динозаврів на кордоні мезозойської і кайнозойської ери (про слабкі сторони цієї гіпотези, з точки зору біологів,читайте в статті “Хто знищив динозаврів?”). Доказом того, на їхню думку, є аномальна концентрація іридію в шарі глини, відповідному кордоні цих геологічних періодів, – вона в цілих 15 разів перевищує звичайну.
Альварес вважають, що це може вказувати на позаземне походження елемента. Правда, в опублікованій ними наукової статті за 1980 рік дослідники привели дані, що показують, що концентрації іридію на території Італії, Данії і Новій Зеландії перевищують номінальні відповідно в 30, 160 і 20 разів, що ставить “метеоритну” версію походження елементу під сумнів. Крім того, у тій же статті Альварес уточнили можливі параметри протаранив Юкатан астероїда і наслідки його зіткнення з нашою планетою.
Незважаючи на те що гіпотеза, висунута Альвареса, здалася науковій спільноті досить обгрунтованою, з цього приводу до цих пір продовжуються дебати.
Змоделювати зіткнення Землі з гігантським космічним тілом вчені намагалися і раніше. Проте всі раніше побудовані моделі розглядали Землю як безликий сферичний об’єкт, внаслідок чого всі сейсмічні хвилі повинні сходитися в одній точці і в результаті мають володіти величезною амплітудою. Насправді Земля має еліптичну форму, і її поверхня аж ніяк не однорідна.
Тому, як показала модель, побудована дослідницькою групою з Прінстона, сейсмічні хвилі, породжені ударом метеорита об поверхню Землі, були неуважними, несфокусовантми, як кола на воді, і поширювалися в різних областях з різною швидкістю, зустрічаючись в якійсь точці на протилежній стороні. Отже, вони не могли викликати настільки сильні землетруси, цунамі і вулканічну активність, як це передбачалося раніше.
Зокрема, існує гіпотеза про те, що саме падіння метеорита призвело до активних вивержень вулканів, які мали місце на Індійському субконтиненті. Так як в кінці крейдяного періоду Північноамериканський континент розташовувався ближче до Європи, а Індія – до острова Мадагаскар, то Індія повинна була як раз опинитися в антіподальнім фокусі впливу сейсмічних збурень, викликаних ударом з космосу. Більш ранні наукові моделі катаклізму демонстрували, що, вийшовши на поверхню десь в районі сучасного Деканского плоскогір’я, сейсмохвилі викликали зсув земної кори приблизно на 15 метрів, тоді як нова модель видає зсув усього на три-п’ять метрів.
Навіщо ж так детально дослідити особливості цієї давньої катастрофи? Не тільки для того, щоб отримати уявлення про історію утворення кратера Чиксулуб і наслідки зіткнення для Землі, але і щоб “вирахувати” особливості впливу метеоритів на будь-які небесні тіла, включаючи і Землю.