Про сузір’я і скільки їх на земному небі

7 587 переглядів

cyziraУ залежності від гостроти зору спостерігача неозброєним оком у безмісячну ясну ніч можна розрізнити 2500-3000 зірок над горизонтом місця спостереження. Вся небесна сфера містить близько 6000 зірок, видимих простим оком. Взаємне розташування зірок на небі змінюється надзвичайно повільно, його зміни можна було б помітити неозброєним оком лише після закінчення тисячоліть. Для зручності орієнтування на зоряному небі ще астрономи давнини розділили його на сузір’я. Поділ цей носить суто умовний характер і не свідчить про наявність будь-яких фізичних зв’язків між сузір’ями і зірками в них.

Зірки, що належать до одного й того ж сузір’я, здаються близькими тільки в площині, перпендикулярній променю зору земного спостерігача. У дійсності вони можуть бути як завгодно далекі один від одного. Треба також мати на увазі, що до сузір’я відносяться всі зірки, які потрапляють в його межі, в тому числі і невидимі неозброєним оком. У 1922 році на першому конгресі Міжнародного астрономічного союзу весь небосхил Північної і Південної півкуль Землі був розділений на 88 ділянок (сузір’їв) з точно вказаними межами. З тих пір всюди в світі в будь-якому підручнику з астрономії чи довіднику повідомляється, що на земній небі 88 сузір’їв. Звивисті і химерні межі сузір’їв, намічені стародавніми астрономами, замінені новими. Вони йдуть уздовж небесних паралелей і кругів відміни, хоча при їх проведенні в загальному дотримувалися обрисів старих кордонів. В астрономічних енциклопедіях і календарях наводиться повний список сузір’їв, де вказані російські і латинські назви сузір’я, його символічне позначення, площа, займана сузір’ям на небі (у квадратних градусах), і кількість зірок яскравіше 6-ї зоряної величини (тобто видимих неозброєним оком при відмінному зорі і відмінних умовах спостереження).

З 88 сучасних сузір’їв багато відомі досить давно.

У IV столітті до нашої ери давньогрецький астроном Евдокс назвав 45 сузір’їв, проте деякі з цих назв згадуються вже в творах Гомера (між XII і VII століттями до нашої ери), Гесіода (VIII-VII століття до нашої ери) і Фалеса (близько 625 — 547 до нашої ери). Є також підстави вважати, що більшість назв сузір’їв дісталися грекам у спадок від ще більш давніх цивілізацій. Це підтверджується знахідкою в Месопотамії декількох табличок, що відносяться до аккадської цивілізації. На них значаться назви деяких сузір’їв, що згадуються в подальшому грецькими поетами. У 150 році нашої ери великий давньогрецький астроном Клавдій Птолемей описав вже 48 сузір’їв: Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця, Дракон, Цефей, Боотес (Волопас), Північний Вінець, Людина на колінах (Геркулес), Ліра (або Падаючий Яструб), Птахи (або Лебідь), Кассіопея, Персей, Візничий, Офіух (Змієносець), Змія, Стріла, Орел, Дельфін, Малий Кінь (Пегас), Андромеда, Голова Коня, Північний Трикутник, Телець, Овен, Риби, Водолій, Козеріг, Стрілець, Скорпіон, Терези, Діва, Лев, Рак, Близнюки, Кит, Оріон, Річка Ерідан, Заєць, Великий Пес, Малий Пес, Корабель Арго, Гідра, Чаша, Ворон, Вівтар, Кентавр (Центавр), Звір (Вовк), Південний Вінець і Південна Риба. Більшість назв, що мають міфологічне походження, римляни запозичили у греків і перевели їх на латинську мову. До них відносяться переважно сузір’я Північної півкулі неба. Південне півкуля неба стали «освоювати» лише в XVI столітті, в епоху великих географічних відкриттів. Саме тоді з’явилися такі екзотичні назви сузір’їв, як Павич, Тукан, Журавель, Фенікс, Летюча Риба, Південна Гідра, Золота Риба, Хамелеон, Райський Птах, Південний Трикутник, Індіанець. До кінця XVII століття в списку сузір’їв з’явилися Жираф, Муха, Єдиноріг, Голуб, Гончі Пси, Лисичка, Ящірка, Секстант, Малий Лев, Рись, Щит, Південна Корона. У 1753 році французький абат Нікола Луї де Лакайль доповнив перелік ще 14 сузір’ями південного неба: Скульптор, Піч, Годинники, Сітка, Різець, Живописець, Жертовник, Компас, Насос, Октант, Циркуль, Телескоп, Мікроскоп, Столова Гора. Цікаво, що в XVII-XVIII століттях деякі астрономи намагалися з різних міркувань (у тому числі вірнопідданські) затвердити на небі нові сузір’я. Так з’явилися Дуб Карла, Арфа Георга, Вол Понятовського (польського короля Станіслава Понятовського), Регалії Фрідріха II. На початку XIX століття на деяких зоряних картах можна було зустріти сузір’я Наполеона. До початку ХХ століття на європейських зоряних картах налічувалося 108 сузір’їв, а в деяких країнах навіть більше (наприклад, в Монголії зоряне небо ділили на 240 сузір’їв). Нарешті, в 1922 році конгрес Міжнародного астрономічного союзу вирішив «навести порядок на небі» — вчені затвердили лише 88 сузір’їв, а інші скасували.

У XVII столітті у деяких представників католицької церкви виник проект повної «реконструкції» небесної карти, за яким слід було замінити «нечестиві язичницькі» назви на ній християнськими. Так, наприклад, сузір’я Овна мало перетворитися на сузір’я апостола Петра, сузір’я Персея — в сузір’я апостола Павла, сузір’я Риб — в сузір’я євангеліста Матвія. Андромеду пропонувалося замінити на Гроб Господній, Кассіопею — на Марію Магдалину. Автори проекту пропонували Сонце називати Ісусом Христом, а Місяць — Дівою Марією. Відповідно слід було перейменувати і планети: Венера, наприклад, мала перетворитися на Іоанна Хрестителя. Астрономи категорично відмовилися від цієї дурної «реформи», і їх підтримали найбільш мислячі діячі церкви. Останні аргументували свої заперечення тим, що якщо ввести нові назви для небесних світил, то доведеться вимовляти не просто безглузді, а навіть богохульні фрази типу «Ісус Христос закотився за горизонт» або «Сталося затемнення Христа Дівою Марією».

Схожі записи

Не проходьте мимо, а поділіться публікацією в соц.мережах!!!

Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Увага: Комментарії модеруються. Відправляти знову не потрібно. Дякуємо за розуміння!!!