Наприкінці XIX століття в Єгипті була знайдена стела, напис розповідав, про древні пророцтва Землі, що стало відомим сучасному світу. Пророцтво це було отримано у віщому сні. Написи на стелі розповідають, що в XV столітті до н.е. фараонові Тутмосу IV з’явився бог сну, владика двох обріїв, Гор і повелів розчистити статую сфінкса від піску. Тому що, як сказав бог, у тілі Великого сфінкса і під його тулубом сховані багато мудростей, які людство не повинне забути. Тутмос у той час був ще тільки спадкоємцем, крім нього на трон фараона претендувало ще кілька царевичів. Але Гор оголосив, що, якщо Тутмос виконає його наказ, трон дістанеться саме йому, і царство Тутмоса буде процвітати.
Тутмос знав, що таке, а вірніше, хто такий сфінкс.
По легенді, Великий сфінкс не кам’яна, а жива істота. Взагалі ж сфінксів у древній країні було чимало. Але живим уважався тільки Великий сфінкс. Древні єгиптяни вірили, що він щоночі обходить, облітає, оббігає (от для чого лапи лева і крила орла) всю країну, охороняючи її від злих духів. Звідси і людська голова – треба ж не просто дивитися, але усвідомлювати, мислити! От тільки обходячи країну, сам сфінкс приймає на себе піщані бурі і інші стихії, і тому, повертаючись на свій п’єдестал до ранку, усе глибше і глибше поринає в піски.
По іншій легенді, сфінкс переживає за порядок країни, що йому доручене охороняти. І коли жорстоке і зле поводження роду людського (війни, ворожнеча, набіги) починає його дратувати, він уночі зстрибує з п’єдесталу і тікає в пустелю, щоб хоч там знайти щиросердечний спокій і відпочити під місяцем і зірками. З горя сфінкс навіть заривається в пісок і часто не може потім обтруситися. Йому повинні допомогти люди.
Гор прочитав думки Тутмоса і зрозумів, що звернувся до правильної людини. «Пророкую! – сказав бог. – Збережеш Древнього сфінкса, і боги збережуть землю Єгипетську. І не буде тобі рівних серед фараонів Землі!»
Природно, Тутмос відразу віддав наказ і не пошкодував коштів для робіт. Під керівництвом досвідчених будівельників сотні рабів розрили пісок, звільнивши кам’яного сфінкса з полону. Потім сфінкса відчистили, отреставрували і навіть за наказом Тутмоса прилаштували йому витесану з каменю бороду – знак влади над Верхнім і Нижнім Єгиптом, що носили тільки фараони.
Може, саме за допомогу сфінкса і виконання наказу богів Тутмос і став великим фараоном Єгипту. Пророцтво Гора збулося повною мірою. Царство Тутмоса IV процвітало, Верхній і Нижній Єгипет були підвластні йому беззаперечно.
На жаль, наступні правителі забули пророчий сон фараона Тутмоса IV. Втім, їм було не до стародавніх пророкувань – прийшли важкі часи: хвилювання в країні, то підступи царедворців, то напади ворогів. Вітер пустелі заносив сфінкса піском, а фараони не знаходили можливості витрачати, кошти і працю рабів на його відкопування. Прироблена колись за розпорядженням Тутмоса фараонова борода влади відвалилася від кам’яного гіганта, та і сам його лик надщербився. Дійшло до того, що статую сфінкса взагалі важко знайти в безкрайніх пісках пустелі.
Відомо, що в 445 році до н.е. Єгипет відвідав невтомний і допитливий давньогрецький історик Геродот. З його записок ми знаємо, що він, що чув про Велику кам’яну кішку Єгипту, навіть не помітив її. Великий історик докладно розповів (відзвітувався нащадкам) про усіх: фараонах і пірамідах, звичаях і їжі єгиптян, прикрасах і тканинах, – але ні словом не згадав про кам’яного сфінкса.
І не він один. У Єгипет їздили філософи Гекатей Милетський і Гекатей Абдерський, потім знаменитий мандрівник-географ Страбон, що залишили і свої записи. Але і там ні слова про Великого сфінкса! Ну просто якась змова мовчання! Або мандрівники дійсно не бачили древнього стража?
Так і було. Сфінкса на той час занесло піском настільки, що подорожани, що прибувають у Єгипет, приймали його за нанесену вітром піщану скелю. Ну а єгиптянам не з руки було розповідати чужинцям істину. Єгиптянини пам’ятали, що древні легенди говорили: Великий сфінкс – серце Єгипту. І являється душею Єгипту. Його щирий сакральний і магічний центр, про яке не потрібно знати стороннім. Недарма ще зі стародавності вважалося, що під скульптурою – підземний храм, з’єднаний скельними тунелями з пірамідами. У центрі, під пірамідою Хеопса, – підземне озеро, у центрі якого острів. На острові і заховані мумії правителів Єгипту, а ті, що знаходять у пірамідах, – не справжніх фараонів, а всього лише слуг. Щирі мумії володарів надійно заховані. Хід у їхні таємні усипальниці саме і сторожить мудрі Великі сфінкси. Колись великі жерці знали проходи від цього стража до піраміди Хеопса, а потім прямо до підземного острова. Але згодом таємні знання забулися.
У середині ХХ століття один із кращих ясновидющих, американець Эдгар Кейсі, побачив у віщому сні, що під правою лапою сфінкса є потайная камера. Ясновидець назвав її «залом записів», де зберігається вся записана атлантами історія людства «із самого початку до будівлі Великих пірамід», тобто до того часу, коли останні атланти ще, по переказі, жили в Древньому Єгипті. Своє пророче бачення Кейсі обнародував ще в 1945 році. Однак ніхто з єгиптологів не зумів поки не підтвердити, не спростувати бачення американського пророка. Так чи ні варто ретельніше шукати? Тим більше що і сучасні дослідники вважають, що Великий сфінкс стоїть на величезному шарі скельних порід, усередині якого безліч печер і ходів. Так, може, там дійсно сховані таємниці і «багато мудростей», як напророкував ніколи фараонові Тутмосу IV бог Гор? Але тоді, розбираючись із загадками історії, чи не варто уважніше прислухатися до пророцтв і пророкувань?