Акра – загадка античності. Місто або «село» розташоване на кримському березі. Селом Акру вважали багато античних авторів, у тому числі.
Страбон і Пліній Старший Акру зараховував до ряду міст… У чому справа?
В “Периплі Понта Євксинського” по брегам Босфору Кіммерійського (Керченської протоки) розташовано багато міст: Пантікапей, Фанагорія, Китей, Корокондама, Акра… Практично всі перераховані в «Периплі» міста давно або недавно локалізовані. А от Акру шукали із часів Катерини II, а знайшли…
Наприкінці XVIII століття академік П.С. Паллас «помітив» місто Акра в точці, де проходить границя між водами Чорного моря і Керченської протоки. Ця точка була крайнім південно-східним пунктом Криму. Це був мис Такиль.
А на початку XIX століття відомий нам Поль Дюб-рюкс виявив античне городище біля цього мису. І хоча городище лежало вже на березі Чорного моря, Дюб-рюкс вирішив, що це і є Акра. Міф виявився дуже стійким, тому що вплив Дюбрюкса, знаменитого дослідника Криму і Скіфії, було занадто велике…Словом, міф протримався сто років. А в 1918 р. на березі, під цим самим городищем, рибалки знайшли плиту з написом, з якої випливало, що руїни зовсім не належать Акрі. Зате таким способом був відкритий Китей.
Відразу всім стало ясно, що інакше і бути не могло: адже Страбон писав, що води Акри “сковуються льодами Меотиди”, а в Китее море в найсуворішу зиму не замерзає. Зато замерзає вся Керченська протока, виходить, там і треба шукати місто Акра.
Так, на Такильськім півострові було поселення: численні знахідки черепків чернолакових і червонолакових посудин. До того ж греки пишуть про те, що Акра розташовувалася саме навпроти Коркондами, що на азіатському березі. З Китея в саму гарну погоду Коркондами не побачиш…
Але і Такильське поселення вчені не квапилися охрестити довгоочікуваною Акрою. Швидше за все, це був Зефирий. Тому що в Плинія сказано, що до сходу від Теодозії розташовані міста (перераховані один по одному, один слідом за іншим): Китей, Зефирий, Акра, Нимфей… Стало ясно, що шукати Акру треба між Нимфеем і Зефиреєм.
Повезло, як завжди, дилетантові. У точці, обчисленої вченими, перебуває селище Набережне. Розташоване воно на березі моря і Янишського озера (лиману) розмірами приблизно 500 на 500 м, глибиною менш метра. Озеро від моря відокремлює пересип — піщана смуга, що перемежовує корінними каменями. Сама більша ширина цієї пересипки — 40 м. На цій- пересипці і виявив улітку 1981 і навесні 1982 р. школяр Олексій Куликов 150 античних монет. Це були в основному монети Босфорського царства, карбування з 375 по 321 р. Школяр із задоволенням поділився із ученими своїм відкриттям: він намалював точну схему того місця, де знайшов монети; точка розташувалася біля купи каменів, що нагадує руїни кріпосної стіни.
Улітку ж 1982 р. археологи заклали розвідницький шурф на місці знахідки. Був виявлений культурний шар потужністю біля метра. Але ніяких стін там не було. Тоді підводна археологія вступила у свої права.
Було обстежене дно під пересипкою. Причому обстежилося як морське дно, так і дно Янишського озера. До осені підключилися співробітники Інституту археології СРСР, безпосередньо пов’язані з методами аерофотозйомки.
Виявилося, вони вже давно помітили дивну нерівність морського дна саме під Янишськой пересипкою, причому ця чудність тривала і на дні озера. А саме: крім нерівності, схожої на руїни будівель, видних на морському дні, і в море, і в озері дно ще «ділилося» на квадрати, що мають більше темні кольори. Квадрати становили приблизно 60 х 60 м, а це цілком відповідає розмірам середніх кварталів, з яких складаються всі давньогрецькі міста узбережжя Чорного моря. Тобто питання про те, місто Акра або «поселення», вирішувався на користь міста.
Подальші дослідження підводників привели до знахідки спочатку масивної вежі, а потім і двох кріпосних стін, яких багато чого час бракував для того, щоб Акра «одержала» статус міста. А коли була встановлена площа Акри з’ясувалося і те, що місто Акра було досить великим, тому що займав 3 – 4 гектари.
Затоплення Акри ішло повільно. По-перше, на відстані приблизно 600 м від пересипки була виявлена кам’яна гряда, що захичала Акру від наступу моря.
Виходить, не один десяток, а може, і кілька сотень років жителі боролися з водою. Зрештою море перемогло, і люди переселилися спочатку на більше високе місце, а пізніше і зовсім покинули Акру.
Виникає лише питання: а залишки поселення під селом Набережним – це «висілки» Акри або самостійне, теж досить велике, античне поселення? Воно, як видно з дослідження дна Янишського озера, теж ділиться на “квартали”…
