Алергія – клінічно виражена підвищена чутливість до речовин, які володіють антигенною або гаптенною дією, тобто здатністю індукувати утворення антитіл безпосередньо (антигени) або після з’єднання з тканинними білками (гаптени) організму, у який вони надійшли. Розрізняють алергічні реакції негайного і сповільненого типів. Негайні реакції з’являються через кілька хвилин після контакту з алергеном – при парентеральному введенні найчастіше, інгаляціях або рідше після прийому всередину. Алергічні реакції негайного типу відрізняються бурхливою течією і іменуються анафілактичними.
Для розвитку алергічних реакцій уповільненого типу потрібно кілька годин або днів. Класичним прикладом є позитивні проби Пірке і Манту (та інші алергічні шкірні реакції на бактеріальні алергени). До них відносяться і шкірні висипи, що з’являються через 1-3 дні після застосування, наприклад, медикаментів, а також аутоалергічні захворювання, тобто такі, які виникають в результаті патогенної дії денатурованих власних тканин. Як приклад аутоалергічних захворювань можна назвати колагенози, аутоімунні гемоцітопеніі (лейкопенії, анемії, тромбоцитопенії), синдром Дресслера, посткоміссуротомний синдром.
При взаємодії алергену з антитілом (стадія імунних реакцій) відбувається активація внутрішньоклітинних лізосомних ферментів і ушкодження клітинних елементів (клітин органів, крові, ендотелію судин) з наступним виділенням біологічно активних речовин (патохімічна стадія), що обумовлюють патофізіологічні зрушення (стадія патофізіологічних порушень) і, отже , ті чи інші клінічні прояви. З біологічно активних речовин найбільш вивчена роль гістаміну, брадикініну і так званої повільно реагуючої субстанції. Гістамін підвищує проникність капілярів і тим самим обумовлює набряки, кропив’янку та інші шкірні висипи. Поліпептид брадикінін знижує артеріальний тиск (наприклад, при анафілактичному шоці). Повільно реагуюча субстанція, мабуть, має велике значення в походженні бронхоспазму.