В VI столітті до н.е. в Індії виникла філолофсько-релігійна система, заснована Сидартой (Сиддхартхой) Гаутамой. Він одержав ім’я Будда, що означає «осяяний, що пізнав, мудрий, прояснений». Будда це напівлегендарна особистість. Далеко не завжди можна визначити, наскільки достовірні перекази про нього.
Будда народився в 563 році до н.е. у передгір’ях Гімалаїв у знатній родині. Виховувався в розкоші, як принц; рано женився, маючи все, що тільки можна побажати.
Замолоду Будда не знав того світу, що простирався за стінами палацу. Але от один раз йому довелось покинути межі палацу. Проходячи по вулицях міста, Будда зустрів хворого, покритого виразками, потім – немічного старого і, нарешті, побачив небіжчика. Відповідно до переказу, враження від цих зустрічей потрясло принца. І тоді Будда зрозумів, що не уникнути і йому хвороб, старості і смерті.
Будда перебував у сум’ятті і розпачі, поки не зустрів ченця, спокійно і з достоїнством йдучого своєю дорогою. І тоді Сидарта відмовився від суєтного життя в палаці, залишивши дружину і сина, відправився мандрувати. Було йому 30 років. Можна провесту паралель до Ісуса Христа.
Один раз, коли Будда довго міркував, сидячи під деревом, на нього зійшло осяяння: відкрилася істина, сенс життя, призначення людини в цьому світі. Він продовжив мандрівки, проповідуючи свої погляди, які злилися в цільне навчання.
Будда думав, ґрунтуючись, на власному досвіді, що наш світ недосконалий і несправедливий, а іншого не існує.
Високі моральні орієнтири, про які повідав Будда, призначалися для кожної людини поза його кастовою приналежністю. Це сприяло широкому поширенню буддизму, що швидко знаходив риси релігійного навчання. Будда шанувалося як божество, його життя і діяння розцвічувалися домислами, чарівними казками. Виникла легендарна біографія Вчителя, де Будда представлений чарівником, чудотворцем. У народній свідомості – тим більше в стародавності – велич людини проявлялося не тільки в мудрості і гідному житті, але і у надприродних можливостях, недоступних «звичайним» людям.
Однак Будда не виділяв особливими, відзначеними надзвичайними талантами геніїв.
Одне з повчань Будди передбачає центральне положення Нагорної проповіді Ісуса Христа: «Тому що ніколи в цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, але відсутністю ненависті припиняється вона. От споконвічна дхамма».
Буддизм найчастіше ототожнюють із відчуженістю від мирської суєти, активної діяльності. Почасти це вірно. Будда постійно повторював, що більшість лих виникає від спрямованості до земних матеріальних благ, до багатства і плотських насолод. «Збуджені пристрастю попадають у потік, – учив він, – як павук у виткану їм самим павутину. Мудрі ж, знищивши потік, відмовившись від всіх зол, мандрують без бажання».
Стан нірвани Будда не ототожнював тільки з небуттям. Воно – спокій душі, усунутої від життєвих хвилювань: «Якщо ти заспокоївся, подібно розбитому гонгу, ти досяг нірвани: немає в тобі подразнення». Коротше кажучи, приймай життя таким, яким воно є, і не метушися марно.
Кожна людина змушена перебувати в цьому світі, не сподіваючись на звільнення від нього навіть після смерті. Як мертве тіло, розкладаючись, дає життя іншим істотам, беручи участь у вічному круговороті, так і духовної субстанції призначено робити нові і нові втілення. Залежно від якості душі вони можуть бути жахливими або щасливими. Вища нагорода для людини – вийти із цієї низки перетворень, удостоїтися вічного спокою небуття. Для цього треба відріктися від бажань і перейти в нірвану. До неї ведуть «праведна віра, праведна рішучість, праведні слова, праведні справи, праведний спосіб життя, праведні прагнення, праведні помисли, праведне споглядання».
Одна з найхарактерніших рис буддизму – етика благоговіння перед життям, любов до всього живого (а не тільки до ближнього свого). Цей моральний закон стверджує велич світобудови, малою частиною якого є людина. Інша важлива риса – пріоритет духовних потреб перед матеріальними. Тільки при такій умові можливо гармонічне співіснування людини з оточуючими людьми і із природою.
Два з половиною тисячоріччя назад індійське суспільство, що випробовувало соціальні, економічний і духовний кризи, змогло їх перебороти багато в чому завдяки широкому поширенню буддизму. А нині в Індії на порівняно невеликій території живе мільярд чоловік! Ця країна неагресивна у відмінність, скажемо, від США, де жителі стурбовані майже винятково матеріальним добробутом.
Ідея «золотого мільярда» знайшла підтримку на Заході, який повинен у майбутньому існувати в біосфері. І тоді виникає питання: які люди ввійдуть у це число? Якщо в середньому такі, як у Китаєві або Індії, то на Землі цілком зможуть співіснувати і 10 і 20 мільярдів – природних ресурсів для них вистачить.
Але якщо уявити собі що «Золотий мільярд» складатиметься з багатих (і не дуже), то вони – про це говорять підрахунки – швидко опоганять біосферу, перегризуться за багатства, що залишилися, виродяться і вимруть. Адже середній американець витрачає природних ресурсів і робить відходів приблизно в тисячу разів більше, ніж індієць!
Майбутнє життя на Землі і роду людського залежить від якості людей, їхніх потреб і прагнень. І щастя кожної людини теж залежить насамперед від його внутрішнього духовного світу (про це пізніше сповістить Ісус Христос). Розуміння і твердження цих істин – геніальне одкровення Будди. Воно буде справедливим всі часи. З одним застереженням: якщо людство буде гідно подальшого перебування в цьому світі, що воно саме робить дивовижним і безнадійним.
Сучасна людина Заходу стурбована проблемою: як зробити своє життя комфортним, щасливим (немов матеріальні цінності здатні задовольнити духовні потреби). Однак із часів Будди для людей, не позбавлених здорового глузду і мудрості, стало ясно: треба бути гідним щастя, – от до чого варто прагнути.
