Аненербе (Ahnenerbe – «Спадщина предків», повна назва – «Німецьке суспільство по вивченню древньої германської історії і спадщини предків») є, мабуть, найбільш таємничої із всіх організацій, що існували в Третьому Рейху.
Інформації про Аненербе збереглося дуже мало, вона розрізнена і, досить імовірно, перекручена. Але будемо задовольнятися тим, що в нас є.
Аненербе було створено в 1933-ем року з ініціативи оккультиста-язичника професори Фрідріха Хильшера і при фінансовій підтримці кабінету Рихарда Дарре. Завданням суспільства Аненербе (а тоді воно було ще тільки суспільством) було вивчати все, що стосується духу, діянь, традицій і спадщини “нордичної” раси.
Дослідження Аненербе охоплювали величезну область: від наукової діяльності у власному розумінні слова (Аненербе курувало проект «Зброї відплати» і, зокрема, програму «Фау») до вивчення практичного окультизму, від експериментів над ув’язненими концтаборів до шпигунства за таємними суспільствами. В Аненербе Вивчалася “сила розенкрейцеровского співдружності, символізм ірландської арфи з Ольстера, таємне значення готичних веж “
Однак на загальному тлі божевільних проектів Аненербе виділялися кілька пріоритетних напрямків. Першим напрямком Аненербе я б назвав археологічні пошуки. Якщо Спис Долі було фактично реквізоване Гітлером у ході аншлюсу (насильницького приєднання Австрії до Німеччини) і відправлене в Нюрнберг, то місцезнаходження більшості інших реліквій Аненербе потрібно з’ясувати.
В 1933-ем року, уже після приходу Гітлера до влади, побачила світло перша книга Рана «Хрестовий похід проти Грааля». У нацистській інтерпретації Грааль знайшов вигляд такої чаші нібелунгів, нордичної святині, а самі катари-альбигійці були оголошені вихідцями із Франконії, тобто майже германцями.
Із цього приводу згадаємо, як легко Адольф Гітлер ще у свій “віденський” період зумів модифікувати легенду про Грааль.
В червні 1943-го року в Монсегюр прибуває наукова експедиція Аненербе, у яку входили відомі німецькі історики, этнологи, геологи, фахівці з дослідження печер. Під охороною місцевої міліції члени Аненербе розбили наметовий табір і приступилися до розкопок. Роботи в Монсегюре тривали аж до весни 1944-го року, коли нацистам довелося рятуватися втечею від наступаючих військ супротивника.
Чи вдалося співробітникам Аненербе виявити що-небудь коштовне в районі Монсегюра, невідомо дотепер. Існує версія, що Святий Грааль був відкопаний ще Отто Раном і переправлений особисто Генріху Гіммлеру, що зберігав його в замку Вевельсбург на спеціальному мармуровому п’єдесталі.
Навесні 44-го року відбулася ще одна подія інституту Аненербе, прямо пов’язане з легендою про Святий Грааль катарів і Монсегюром. Під час грандіозного бою при Монте-Кассіно, у Монсегюр вилетів Альфред Розенберг, відомий уже нам як популяризатор і розповсюджувач «Протоколів сіонських мудреців». 16 березня 1944-го року, в 700-літню річницю падіння Монсегюра, над останнім оплотом катарів здійнявся прапор з величезним кельтським хрестом.
Нацисти зробили древній магічний ритуал, призиваючи до себе рятуйте! Але їхнє благання залишилося не почутим і, понісши величезні втрати, німецька армія відступила від Монте-Кассіно.
Взагалі ж, починаючи з 1938-го року, всі археологічні розкопки в Третьому Рейху проводилися тільки з дозволу Аненербе. Так, наприклад, під безпосереднім контролем Аненербе були вивчені зміцнення вікінгів IX століття, здійснювалася охорона древніх поселень і курганів на окупованих територіях України.
Гіммлер також зобов’язав Аненербе займатися відбором і “консервацією” різних історичних об’єктів, що можуть привернути увагу туристів після того, як Німеччина виграє війну. Одним з таких об’єктів був бункер, з якого фюрер керував захопленням Франції в 1940-ом року.
Під захистом Аненербе виявилася і одна синагога в Празі (будівля XIII-го століття). Її планували перетворити в “музей зниклої раси”.
Другим улюбленим напрямком діяльності Аненербе була організація експедицій у важкодоступні райони земної кулі для встановлення контактів із представниками древніх цивілізацій.
Насамперед Аненербе цікавився Тибетом.
Ще в 1926-ом року в Берліні і Мюнхені з’явилися колонії тибетців і було навіть засноване якесь Тибетське суспільство. Карл Хаусхофер частенько наносив туди візити, і саме з його ініціативи, як керівника суспільства «Врил», що ввійшло до складу Аненербе, було організовано кілька великомасштабних експедицій у Гімалаї.
Аненербе дуже цікавив схід а зокрима Шамбала і Атлантида. Тут ми знову повинні згадати легенду про існування двох центрів древньої цивілізації, що пережили загибель міфічної Атлантиди: про Шамбалу і Агарті. Цю легенду Хаусхофер знав по переказі Рене Генона, що писав в одній зі своїх книг буквально наступне:
«Після катастрофи вчителя високої цивілізації, власники Знання, сини Зовнішнього Розуму, оселилися у величезній системі печер під Гімалаями. У серце цих печер вони розділилися на два “шляхи”: правої і лівої руки. “Перший шлях” назвав свій центр “Агарті” (“Сховане місце добра”) і зрадився спогляданню, не втручаючись у мирські справи. “Другий шлях” заснував Шамбалу, центр могутності, що управляє стихіями і людськими масами. Маги-воїни народів Землі можуть укласти договір із Шамбалою, принеся клятви і жертви» .
З початком 2-ї Світової війни на передній план серед розробок Аненербе висунулася програма антропологічних досліджень. Ці дослідження велися в Анатомічному інституті Страсбургского університету (Ельзас-Лотарингія) професором, гауптштурмфюрером СС Августом Хиртом.
Ця людина не знала жалості: він не жалував ні себе, ні інших. Почавши свою кар’єру з розробки протиотрути від іприту, в інституті Аненербе він експериментував на собаках і на собі, у результаті чого виявився в госпіталі з важким крововиливом у легені. Згодом він почав проводити досліди над в’язнями концтаборів, після чого багато хто з них осліпли або померли.
Прагнучи одержати “наукове обґрунтування” своїм расовим теоріям, Гіммлер доручив Хирту зайнятися антропологією. Для збору черепів Хирт підтримував тісні контакти з “постачальником сировини” – Йозефом Крамером, комендантом концтабору Бельзен, що одержав за вкрай жорстокий обіг з ув’язненими прізвисько “бель-зенский звір”.
У лютому 1942-го року Хирт поскаржився Гіммлеру, що в той час, як Анатомічний інститут має у своєму розпорядженні велику колекцію черепів великої кількості рас, число єврейських черепів досить обмежено. Він пропонував за допомогою війни на Сході усунути цю недостачу і у доповідній записці вказував, що “після насильницької смерті голову єврея, що не була ушкоджена, варто відокремити від тулуба і помістити в герметично запаяну посудину, наповнена складом, що консервує,”.
Гіммлер визнав цю вимогу справедливим, і Хирт всю війну одержував свої черепи.
Крім антропологічних досліджень, Аненербе займалося і “медичними дослідами”. У цій області працювали доктор Зіґмунд Рашер (концтабір Дахау) і доктор Йозеф Менгеле (концтабір Аушвіц).
Перший з них, Зіґмунд Рашер, спеціалізувався на дослідженнях екстремальних станів людського організму. Зокрема, він вивчав вплив високогірних умов на організм, для чого поміщав випробуваних у декомпресійну камеру.
Інститут Аненербе проводив досліди з обмороженням. Гіммлер проявляв до цих експериментів самий жвавий інтерес і двічі пропонував Рашеру розібратися з “тваринним потенціалом щиросердечного тепла”.
Напрямок дослідів змінився. заморожуваних тепер відігрівали теплом оголених жіночих тіл. Рашер писав пізніше у звіті, що “щиросердечне тепло” менш ефективне, чим гаряча ванна, за винятком тих випадків, коли мав місце сексуальний контакт.
Другий доктор, Йозеф Менгеле, який працював на Аненербе задався метою виявити способи збільшення германської нації. У цьому аспекті його надзвичайно цікавили близнюки. Один раз у лаболаторії Аненербе він керував операцією, під час якої були зшиті разом два циганських хлопчики, щоб створити сіамських близнюків. Руки дітей виявилися сильно заражені в місцях резекції кровоносних судин, і хлопчики загинули.
