У гімалайськихих районахах Індіїї, Непалуу і Тибету існуюють розповіді про таємничих істот, що живуть на високогір’я. Непальські шерпи запевняють, що їм неодноразово попадалися їхні сліди в смузі вічних снігів, тобто набагато вище місць перебування людини.
Мешканці Західної півкулі вперше почули про Єті на початку нашого століття, коли британський дослідник Л. А. Уоддел повідомив про виявлення їм величезних відбитків ніг на снігу на схилі одного з високих піків, недалеко від Сиккима. У це мало хто вірив аж до 1921 року, поки альпіністська експедиція, що робила сходження по північному схилі Евересту, раптом не помітила якісь темні фігури, що рухалися по сніжному полю.
Коли альпіністи добралися до цього місця, істоти вже зникли, залишивши на снігу відбитки ніг, подібним людських. Однак при передачі цього повідомлення на Захід це слово було перекручено й згодом переведене семантично близько – Жахлива Снігова Людина.
Негайно повідомлення про виявлення величезних слідів великих істот посипалися із усього світу. Альпіністи знаходили схожі відбитки у високогірних районах Південної Азії. Число подібних випадків росло з такою швидкістю, що дехто поспішив висунути припущення, що існує кілька видів Снігової Людини.
Протягом наступних десятиліть споряджалася безліч експедицій з метою піймати або сфотографувати Єті. Навіть знаменитий сер Эдмунд Хілларі, перша людина, що здійнялася на Еверест, найвищу вершину світу, очолив в 1960 році групу по пошуки Єті. Хілларі вивчив сліди, клаптики вовни і скальпи, але прийшов до висновку, що легенда про Жахливу Снігову Людину не має під собою ніякої наукової підстави. На думку Хілларі, все це не більш ніж “гарна казка, що народилася внаслідок рідких і досить страхаючих зустрічей з дивними тваринами, що підігріває марновірствами і з ентузіазмом підхоплена західними експедиціями”.
Знаменитий скальп Єті із Кхумджунга, вік якого обчислюється сотнями років, є, однак єдиним тому доказом. Цей скальп, конічний за формою, досягає восьми дюймів у висоту, а довжина окружності – двадцять шість дюймів. Коли його привезли на Захід, учені заявили, що це скальп звичайного гірського козла. Але таке спростування зовсім не похитнуло переконаності тих, хто живе в передгір’ях Гімалаїв. Уряд Бутану навіть випустив серію пам’ятних поштових марок, на які були відбиті різні варіанти Снігової Людини, оголошеного національною твариною.
Мабуть, найбільшою перешкодою на шляху подальших пошуків став опис шерпами міфічного способу появи Єті на Землі. Нібито у свій час Мавпячий цар прийняв буддиську віру і став жити пустельником у горах. Там у нього закохалася людожерка, і він залишив своє відокремлене життя, щоб женитися на ній. Діти, яких вона йому народила, були покриті волоссям і мали хвости. Вони і були першими Єті. Ця легенда поставила під сумнів розповіді шерпів. Можливо, це були зорові галюцинації, підкріплені різними домислами. Однак цілком імовірно, що спочатку з’явився Єті, а апокрифічні легенди – начебто цієї, про Мавпячого царя, – з’явилися вже потім.
Найбільш прийнятним припущенням, на думку вчених, може стати таке: якщо Єті і справді існують, то вони є нащадками гігантських доісторичних мавп гигантопитеків, які нібито бродили по просторах Азії п’ятсот тисяч років тому. Передбачається, що саме в цей час Гімалаї виявилися – у результаті зрушення земної кори – піднятими на кілька тисяч футів, і Єті були відрізані від іншого світу.
