Генна інженерія

Генна інженерія — це складний комплекс робіт, спрямований на те, щоб розрізати гени і склеювати їх по-іншому, надаючи невластиві їм якості.

Останній приклад такого склеювання генів пропунують транснаціональні корпорації, що займаються виробництвом генно-модифікованої  (ГМО) продукції, представити свою діяльність, начебто вони вирішують проблему недостачі продовольства. На наш погляд, замість порятунку людства від голоду використання виробів генної інженерії може прискорити настання голоду.

Найпоширеніші два способи введення гена.

При першому за допомогою плазмидів (кільцевих ДНК) ґрунтових бактерій впроваджують потрібний ген у геном клітини. При другому роблять пряме ведення гена в геном клітини-господаря: у спеціальній вакуумній камері роблять «обстріл» рослинних клітоин мікроскопічними вольфрамовими або золотими частками з нанесеними на них генами і нуклеотидними послідовностями, що управляють цими генами. Потім селекція трансформованих клітин і регенерація трансгенних рослин.

Однак ці способи «вбудовування» гена недосконалі, вони не дають повної гарантії, що організми, створені з їхньою допомогою, безпечні. При біобаллістичному способі досить висока ймовірність «вбудовування» відразу багатьох копій Днк-векторів, «обривків» ДНК  інших збоїв, тобто можуть з’явитися рослини з невідомими властивостями. Агро-бактеріальний спосіб ще небезпечніший, оскільки Гм-плазміди можуть впроваджуватися в клітини організму людини або худоби, що поглинає ці ГМО продукти.

Звичайно, всі ці новинки виглядають дуже ефектно: галявина, на якій не треба підстригати траву, тому що вона росте лише до певної висоти; орхідеї, які починають світитися, якщо їх настав час поливати; зелені троянди, блакитна бавовна, ромашки, що зацвітають по команді… Але краса красою, а думати треба. «Поки в результаті клітинної хірургії  ми одержуємо створення різної, так сказати, ступеня інвалідності. Природа свої невдалі вироби безжалісно вбиває, а людина заради їхніх незвичайних властивостей щадить», — пише Ю. Г. Чирков у книзі «Час химер. Великі генні ігри».

Так, приблизно 800 млн. жителів Землі страждають від голоду йінедоїдання. Більше того, близько 24 тисяч чоловік у світі щодня помирають від голоду або пов’язаних з ним причин. У віці до п’яти років умирає 10 % дитячого населення країн, що розвиваються, з них десята частина смертей доводиться на смерть властиво від голоду (викликаного, як правило, збройними конфліктами) , інше — це смерть від хронічного недоїдання. Але відбувається це не тому, що на планеті мало їжі. Їжі  багато! За даними міжнародних агентств, люди голодують через те, що продовольство і засоби його виробництва сконцентровані в руках багатих і могутніх монополій і непропорційно розподіляються по світі. Але чи затурбувався хто-небудь рішенням цієї проблеми?

А от що в небезпеці здоров’я людей, цілісність природи і стійкість економіки, у багатьох не викликає сумнівів.

Що ГМО продукти нешкідливі для людини, ніким не доведено. Однак приблизно 60 % їжі на полках американських магазинів уже містить вкраплення чужорідних генів. Сотні найменувань: їжа з кукурудзи, що самостійно вбиває шкідників; «помідор із зябрами» — помідорів, у який для збільшення морозовитривалості вживили ген північноамериканської плоскої риби… До речі, саме цей гібрид овочу і риби одержав кличку «сніданок Франкенштейна»; протиприродне сполучення не могло не насторожити споживача.

У Європі ризикувати не бажають. Практично не ввозять і не вирощують. Франція відмовилася купувати і обробляти генетично змінений маїс. Австрія і Люксембург заборонили виробництво генних мутантів.

Чому Європа поводиться стосовно ГМО продуктів недовірливо? Так тому, що ще не дуже давно її запевняли в повній нешкідливості підгодівлі для великої рогатої худоби, зробленої з полеглих тварин, а сьогодні кожний чув про «коров’ячий сказ», викликаний саме цим. А годували всіх тварин ГМО продуктами.

У ЄС дозволені тільки три види генетично змінених рослин, а саме три сорти кукурудзи. У США ж таких продуктів налічуються десятки, а незабаром будуть сотні. В Америці вже давно наростає страшна проблема з ожирінням; щось явно не так з харчуванням. Тепер ця проблема є і у Європі.

Виробники ГМО продуктів незадоволені, що їм не дозволяють розгорнутися в повну міць і заробити багато грошей. Вони домагаються, щоб при відмові від цієї продукції країна-імпортер надала докази стовідсоткової небезпеки продукту. А чому не навпаки? Нехай виробники доведуть стовідсоткову безпеку продукту. Але про це і мови немає; зате на наших очах народжується нова галузь знань — нутрацевтика (від nutrition — живильний і фармацевтика), зайнята створенням продуктів, що мають лікарський ефект. Створено помідори, що допомагають при захворюванні простати. Створений генетично змінений рапс, що містить особливо багато бета-каротину (попередній щабель вітаміну А, ненасичені жирні кислоти), щоб допомогти людям з ослабленим імунітетом і порушеннями зору.

І знову маса заперечень. І справа не в тому, що хтось не вважає потрібним лікувати людей, а в тім, що модифіковані рослини, вмонтувавшись у навколишнє середовище (у тому числі в організм людини), змінюють її. ДНК перетравлюється не до кінця, і окремі молекули можуть попадати з кишечника в клітину верб ядро, а потім інтегруватися в хромосому. Це підтверджено дослідженнями на мишах, у ході яких виявилися генетично модифіковані вставки в крові і мікрофлорі кишечника мишей, а також у різних органах внутрішньоутробних плодів і новонароджених мишенят після годівлі вагітніх самок трансгенним кормом. Також ГМО вставки були виявлені в людині, у слині і мікрофлорі кишечника. ГМО їжа здатна породити нові види алергій; такі продукти цілком можуть порушити баланс мікроорганізмів у нашому кишечнику.

Ми бачимо, що, обіцяючи всіх нагодувати і вилікувати, нова суспільна структура — генна галузь, того дивися, усіх угробить. Те ж саме може відбутися із самим сільським господарством. Корпорації запевняють, що фермерам вигідно використати насіння з убудованими генами. ГМО маїс або ГМО соя з генами природного інсектициду абсолютно не бояться шкідників, і нібито від цього фермер сильно виграє. Подивимося на приклад США: уже 90 % американських фермерів купують високотехнологічне насіння, і шкідників дійсно немає. Але купувати насіння доводиться щороку, хоч вони коштують значно дорожче звичайних! Залишати частину врожаю на майбутній рік для сівби неприпустимо за умовами договору, і спеціальні інспектори контролюють фермерів. Зникла залежність від шкідників, з’явилася залежність від постачальників насінь і інспекторів. До того ж більшість трансгенніх організмів попросту марні.

Декларації про благі наміри ТНК нагодувати бідних за допомогою генної інженерії вступають у протиріччя зі спробами тих же ТНК патентувати і ставити під свій контроль продукти, що становлять основу раціону жителів країн, що розвиваються.

Конвенція ООН надає країнам суверенне право володіння біоресурсами. У той же час Угода про використання права на інтелектуальну власність у сфері торгівлі  Директива ЄС про патентування живих організмів дозволяють приватним компаніям викрадати і патентувати ці ресурси! Інакше як біопіратством таку ситуацію назвати не можна. Це процес позбавлення країн, що розвиваються, права на генетичні ресурси і власні знання  заміни цього права правом монополій на експлуатацію біологічної розмаїтості.

Якщо ви заливаєте поля гербіцидами і навколо гине все живе, крім вашого врожаю, вам це приносить вигоду — отут і сперечатися ні про що. Говорять, що ГМО культури щодо цього гуманні. Так, зрозуміло, якщо засадити всі поля сільськогосподарськими культурами, стійкими до хвороб, шкідникам, гербіцидам і пестицидам, заливати поля ядохімікатами не треба. Це плюс. Але якщо ген стійкості до гербіцидів є в кожній клітині рослини, висадженого на мільйонах гектарів, рано або пізно при перехресному запиленні він перейде до диких родичів цих рослин. А закріпившись у майбутніх поколіннях, цей ген дасть такий супербур’ян, що ніякою хімією не вбити. Новий виток небезпеки?

Виникли пестицидо- і гербицидо- стійкі види бур’янів і шкідників, і потрібні більше сильні хімікати для їхнього придушення.

Генетичне забруднення планети непередбачене більшою мірою, ніж хімічне або радіоактивне, тому що воно переноситься живим матеріалом, що може плодитися, мігрувати і мутувати. Ми поміщаємо живі організми без усякої еволюційної історії в середовище, що не знає, як до них пристосуватися. От у чому принципова різниця між селекційною роботою і генетичними експериментами — час! Маніпуляції з генами не залишають часу на перевірку, зашкодить це нововведення навколишньому середовищу. Якщо раптом виявиться, що зашкодить, повернути назад буде вкрай важко, якщо взагалі можливо. Тим часом можливості природи вже будуть підірвані!

Сьогодні 90 % нашого раціону складаються з 20 видів рослин, хоча людині відомо більше 220 000 видів. За останні вісімдесят років у США (де такі процеси найбільш інтенсивні) зникло 97 % овочів. З 7000 сортів яблук залишилося 900. Тепер існує 330 різновидів груш, а раніше було 2600. Навіть в Індії, де п’ятдесят років тому було 30 000 сортів рису, зараз 75 % культури представлено десятьма сортами.

Отже, генна інженерія не нагодує й не врятує голодуючих і не оздоровить сільськогосподарську галузь; саме навпаки. Гм-культури створюють класичні передумови для виникнення голоду.

Уже сьогодні тисячі ферм по усім світі переходять на «старий» спосіб виробництва продовольства, повертаючись до традиційної гармонії сільської праці, відмовляючись від насильства над природою. Такі продукти чистіші і корисніші, але вони ще і смачніші, а їхнє виробництво завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу. І взагалі ріст урожаїв в останні піввіку щонайменше наполовину забезпечили не хімікати, а селекція і правильне використання керування і контроль. Наприклад, на основі фотознімків полів, зроблених із супутника, можна точніше оцінити стан ґрунтів і розрахувати, які культури будуть краще на них рости. От це і є «нова зелена революція», а не біотехнології без границь!

Дослідження показали, що, скажемо, в Індії використання Гм-культур дозволяє підвищити врожаї максимум на 10 %, так ще і завдасть шкоди экосистемам, у той час як за допомогою елементарних іригаційних заходів їх можна збільшити на 50 %, і без усякої шкоди природі. Просто потрібні якісне насіння.

Висновки зробити легко. Відбувається захоплення контролю над харчовими ресурсами всього людства невеликою групою людей; десять компаній одержують у свою владу 85 % глобального агрохімічного ринку. Споживачі гублять волю вибору в придбанні продуктів. Виживання мільйонів дрібних фермерів під сумнівом.