Вітаміни – біологічно активні органічні сполуки, як правило, не синтезовані організмом, але потрібні для його нормальної життєдіяльності в якості абсолютно необхідних компонентів (коферментів) ключових ферментів обміну речовин, а також для захисту організму від несприятливих, у тому числі мутагенних, впливів навколишнього середовища.
Для росту і розвитку організм відчуває потребу в невеликому, але систематичному надходженні вітамінів. Зменшення кількості вітамінів в організмі може не тільки обтяжувати перебіг різних захворювань, в тому числі і шкірних, але і сприяти їх розвитку.
Найчастіше зустрічається часткова недостатність вітамінів – гіповітаміноз, що виявляється порушеннями функціонального характеру.
Причиною найчастішою екзогенної (первинної) недостатності вітамінів зазвичай є їх низький вміст в їжі при одноманітному незбалансованому харчуванні, штучному вигодовуванні, тривалому застосуванні так званої дієти, що щадить, їй також сприяють сезонні коливання вітамінів в їжі за рахунок порушення зберігання продуктів харчування та / або недосконалої технології їх обробки.
Ендогенна (вторинна) недостатність вітамінів розвивається при порушенні їх всмоктування або руйнування в шлунково-кишковому тракті при глистовій інвазії, вагітності, лактації; їх втраті з сечею і калом в особ, які страждають гострими і хронічними захворюваннями печінки, злоякісними новоутвореннями, спадковими ферментопатій, гіпертиреозом, порушенням функції надниркових залоз, а також при прийомі ліків (наприклад, сульфаніламіди, діючи на флору кишечника бактеріостатично, сприяють розвитку гіповітамінозу, порушуючи синтез вітамінів В1, К, біотину, фолієвої кислоти).
Зниження вітамінної забезпеченості може настати при надмірному підвищенні потреби в них організму на тлі різних фізіологічних і патологічних процесів, у тому числі стресових ситуації, низької і високої температури, кисневого голодування, алкоголізму.
У той же час дефіциту деяких вітамінів (наприклад, пантотенової кислоти) у людей практично ніколи не виникає. Для доказу наявності у хворого гіпо-та авітамінозу застосовуються лабораторні (зокрема, біохімічні) методи дослідження, однак їх використання на практиці досить обмежене. Установлено роль вітамінного дефіциту при багатьох патологічних станах шкіри перешкоджає широке застосування при їх лікуванні неспецифічної вітамінотерапії. Тому при діагностиці і диференціальній діагностиці будь-якого шкірного захворювання важливо враховувати клінічні прояви недостатності вітамінів. Непрямим підтвердженням діагнозу гіпо-та авітамінозу може служити відповідна реакція на замісну вітамінотерапію. Однак при цьому не можна не враховувати, що нераціонально тривалий прийом жиророзчинних (А, D, Е, К) або, що буває значно рідше, водорозчинних (С, Р, групи В) вітамінів, іноді призводить до розвитку токсичних реакцій.
Вітамін А (ретинол) – жиророзчинний вітамін. Синтезується тільки тваринами. Потрапляє в організм з молоком, вершковим маслом, в яєчному жовтку, печінці, його провітаміни (альфа-і бета-каротини) – містяться головним чином в рослинній їжі (морква, шпинат). Вітамін А впливає на процеси розмноження і росту, функцію зору, окислювально-відновні процеси, обмін білків, вуглеводів, ліпідів, синтез кортікостсроідних і статевих гормонів, нуклеїнових кислот, бере участь в регенерації епітеліальних тканин, регуляції процесу рогообразования, підтримці імунного статусу (стимуляція гуморального і клітинного імунітету) і т. д. Вітамін А є вітаміном-антиоксидантом, чим пояснюється його антимутагенних ефект.
Зазвичай дефіцит вітаміну А відбувається при недоїданні, рідше він відзначається у дітей на тлі протиалергічної безмолочної дієти без відповідних провітамінів. Ендогенна недостатність вітаміну А може розвинутися при порушенні його всмоктування або перетворення каротину в ретинол при захворюваннях печінки та кишечника.
Найбільш рання клінічна ознака дефіциту вітаміну А – порушення оптичної адаптації у темряві.
Пізніше виникають порушення процесу ороговіння шкіри і слизових оболонок (особливо рота). Дефіцит вітаміну А в дітей до настання пубертату (в умовах ще неповного функціонування сальних залоз) проявляється сухою, легко лущимою шкірою з явищами фолікулярного кератозу; у дорослих, крім того, – ламкістю нігтів, випаданням волосся і вираженою тенденцією до гіперкератотичного стану, які спостерігаються при вульгарному іхтіозі або фолікулярному кератозі (фрінодерма).
Синтетичні препарати вітаміну А – ретинолу ацетат і ретинолу пальмітат – застосовують при фрінодермі, всіх формах іхтіозу, фолікулярний кератоз, гіперкератозі долонь і підошов, псоріазі, себореї, вугровій хворобі, екземі, хронічній виразковій піодермії, трофічних виразках і т. д. Разова доза вітаміну А для дорослих 50 тис. МО, добова – 100 тис. МО (для дітей – 5 і 20 тис МО відповідно). Для досягнення терапевтичного ефекту при дерматозах його приймають не менше 2 місяців, через 5-6 міс курс лікування повторюють; при неможливості прийому вітаміну А всередину призначають аевіт по 1 мл внутрішньом’язово, на курс 15 ін’єкцій.
Гострий гіпервітаміноз А, що розвивається при прийомі вітаміну А (при псоріазі та інших дерматозах) у більш високих дозах, проявляється через кілька годин після отруєння нудотою, головним болем і блювотою. Хронічне передозування проявляється проносами, анорексією, зниженням маси тіла, збільшенням печінки, головним болем, запамороченням, сверблячкою, пігментацією, жовтим фарбуванням долонь і підошов, шкіра при цьому стоншується, стає сухою, грубою, запалюється з розвитком фолікулярного кератозу, дифузної телогенной алопеції, хейліту з тріщинами в кутах рота. У дітей гіпервітаміноз А нерідко супроводжується інтенсивними м’язовими і кістковими болями. Наявність гіпервітамінозу А підтверджується високим рівнем вітаміну А в сироватці крові і даними рентгенологічного дослідження (кортикальний гіперостоз). Всі прояви гіпервітамінозу зазвичай регресують після припинення прийому вітаміну А.
Значно розширилися можливості лікування багатьох хронічних резистентних до терапії дерматозів при використанні з цією метою синтетичних похідних вітаміну А – ароматичних ретиноїдів (третиноїн, изотретиноин). Вони в сотні разів менш токсичні порівняно з вітаміном А, не депонуються в печінці і дуже швидко виводяться з організму, тому їх можна застосовувати тривало і в досить великих дозах. Ароматичні ретиноїди надають нормалізуючий вплив на проліферацію та диференціювання епітеліальних тканин, мають протипухлинну та іммуномоделюючу дію. Їх застосовують місцево (0,05% крем і лосьйон айрол-рош – при лікуванні вульгарних вугрів та ін) або системно (тигазон і неотігазон – при лікуванні псоріазу, кератоакантома та ін; Роаккутан – при важких формах вульгарних і рожевих вугрів). Слід враховувати, що при прийомі всередину усі ретиноїди тератогенні.
