Log In

Група Шульце-Бойзена «Червона капела»

gylhНапрошується питання: якщо існували військові астрології, думка яких ураховувалося при розробці великомасштабних бойових операцій, то чому б не використати астрологію як професійних розвідників? Як тепер з’ясовується, такі люди теж були.

Наприклад, у знаменитій «Червоній капелі» — резидентурі зовнішньої розвідки СРСР у Німеччині, відомої як група Шульце-Бойзена — Харнака, захоплення окультними науками і східною філософією було надзвичайно поширене. У складі групи діяла навіть професійна «ясновидюща» — Ганна Краус.

Ганна Краус народилася 27 жовтня 1884-го року в невеликому селі під Богеном у Східній Пруссії. Закінчила народну школу, потім торговельне училище. Одержавши комерційне утворення, Ганна переїхала в 1905-ом року в Берлін, де початку працювати за спеціальністю. Досить пізно, в 1911 році, вона вийшла заміж. Однак її чоловік загинув на самому початку 1-ої Світової війни.

Після Листопадової революції 1918-го року Ганна Краус відкрила швальню, який керувала багато років. У цей час у ній пробуджується інтерес до окультних наук. Вона робить разом зі своїм другом подорож по країнах Азії. Це їй вдається влаштувати досить легко, оскільки з 1936-го року вона є представником фірми по оптовій торгівлі лаками і фарбами.

Одночасно з інтересом до окультизму Ганна Краус переймається симпатією до комуністичних ідей і до СРСР. Цьому сприяє її знайомство в 1926-ом року з журналістом Йоном Грауденцем, що тільки що повернувся з Москви, де він перебував як кореспондент інформаційного агентства «Юнайтед Пресс оф Америка».

Напередодні війни, за посередництвом того ж Йона Грауденца, Ганна Краус вступила в ряди радянської розвідувальної організації, а конкретно — у групу обер-лейтенанта Харро Шульце-Бойзена «Червона капела». Діючи як тонкий психолог, вона вміло використала свій «дарунок пророкувати долю», щоб вивідувати в німецьких офіцерів і державних службовців інформацію військового або політичного характеру.

Серед її клієнтів значилися багато високопоставлених офіцерів, дипломати і навіть японський посол. Під час сеансів ясновидіння, які Краус проводила з більшим знанням справи, вони ділилися з нею своїми сумнівами, частенько вибовкуючи службові секрети.

Так, дуже важливу інформацію поставляв Шульце-Бойзену керівник оперативного відділу міністерства авіації полковник Эрвин Гертс, що відав зберіганням секретних і строго секретних документів. Гертс не був комуністом, але був яростным супротивником гітлерівського режиму. Людина консервативних переконань, вона вдавався у відчай, спостерігаючи за відбувається в його країні. Заплутавшись у внутрішніх протиріччях, Гертс метався в пошуках виходу, і отут Шульце-Бойзен обережно порадив йому повідати про свої тривоги знаменитій ясновидющій Ганні Краус.

Будучи марновірною людиною, той легко погодився і почав відвідувати «ясновидющу фрау Ганну», розмовляв з нею на особисті і навіть службові теми, перевіряв їй свої таємниці. Після таких бесід Ганна Краус разом з комуністом-підпільником Іоном Грауденцом обробляла отриману від Гертса інформацію і передавала її керівництву «Червоної капели».

14 вересня 1942-го року, після провалу підпільної організації, гестапо схопило Ганну Краус. Імперський військовий суд у лютому 1943-го року присудив ворожку до страти. Вона була обезголовлена на гільйотині в берлінській каторжній в’язниці Плетцензее.

Взагалі ж, захоплення окультизмом було досить характерно як для самого ШульцеБойзена, так і для агентів, що групувалися довкола нього. Сам Харро Шульце-Бойзен у молодості був членом так називаного «Младогерманского ордена» — радикально-націоналістичної організації, що перебувала під досить сильним впливом окультизму і містицизму. Пізніше, будучи редактором націонал-більшовицького журналу «Супротивник» («Gegner»), він згрупував навколо себе кружок молодих інтелектуалів, найбільш видними з яких були скульптор Курт Шумахер, що цікавився містичними сюжетами; Вальтер Кюхенмайстер — журналіст і редактор ряду періодичних видань компартії, що, поряд зі своєю суспільною діяльністю, писав серйозні дослідження про німецьких анабаптистів.

Шульце-Бойзен, Шумахер, Кюхенмайстер і інші автори «Супротивника» були надзвичайно захоплені темою німецького містицизму, східними эзотерическими навчаннями й сучасної їм окультною практикою. Не випадково пізніше до них примкнули такі близькі їм за духом люди, як Пилип Шеффер — великий синолог, фахівець в області східних мов і філософії, а також Ода Шотт-Мюллер — своєрідна «Мата Пики» «Червоної капели», знаменита танцівниця, художниця і скульптор, захоплена східною містикою.

Так що, як бачимо, серед астрологів і оккультистов часів 2-ї Світової війни зустрічалися аж ніяк не липові, а самі що ні на є дійсні радянські розвідники.

 

views:
1309
snap_MYURL:
snapEdIT:
1
snapTW:
s:1:"1";
snapVK:
s:1:"1";

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

девятнадцать − семь =