Інтернет, як і все в житті, має дві сторони – чорну і білу. Крім переваг, Інтернет приніс певні незручності. Для деяких Інтернет став ще одним видом наркотику,що за силою своєї дії і прихильності не поступається алкоголю чи нікотину. Зараз медики обговорюють питання, чи не розширити розділ Міжнародної класифікації хвороб, що стосується хвороб залежності. Поки в нього входять наркоманія, алкоголізм, тютюнопаління. В останні роки сюди додалися лікарська залежність і обжерливість. Тепер мова йде і про віртуальну наркоманію.
Ця проблема останнім часом хвилює представників багатьох професій. Про інтернет-залежності кажуть психологи, обурені педагоги і батьки, забуті чоловіки та дружини. Дослідники Інтернету, вчені і засоби масової інформації говорять і пишуть про це негативне явище, яке виникло при проникненні Інтернету в повсякденне життя. Інтернет-залежність визначається психологами як нав’язливе бажання вийти в Мережу і довше там залишатися.
Першими з проблемою інтернет-залежності зіткнулися американські психотерапевти. До них за консультацією звернулися кілька великих корпорацій, які стали помічати погіршення роботи перевіреного роками персоналу. При цьому формально дисципліна була на високому рівні, співробітники засиджувалися в офісі після закінчення робочого дня і майже весь час проводили за комп’ютерами. Після уважного аналізу поведінки користувачів з’ясувалося, що їх притягував Інтернет.
Найбільш детально цю проблему досліджувала доктор Кімберлі Янг, професор психології Піттсбурзького університету, автор книги «Спіймані в Мережу». Доктор Янг назвала інтернет-залежність інтернет-аддикцією. Кімберлі Янг виділяє п’ять основних типів інтернет-залежності:
– Кіберсексуальна залежність (потяг до відвідування порносайтів і заняття кіберсексом);
– пристрасть до віртуальних знайомств;
– пристрасть до онлайнових азартних ігор;
– нескінченний серфінг по сайтах і пошук інформації;
-пристрасть до комп’ютерних ігор.
Мережа пропонує унікальне середовище, якому немає аналога в реальному світі. У випадку інтернет-залежності більшість переваг, привнесених Інтернетом в життя людей, перетворилися на зло. Простий доступ до величезних сховищ інформації, спрощена процедура пошуку – все це є підмогою для студентів, вчених, поліцейських, та й звичайних громадян. Однак це ж стало одним з видів болючої прихильності до Інтернету. Пошук нового дійсно нескінченний і загрожує інформаційним перевантаженням – ситуацією, коли людина не може спокійно сприймати навіть необхідну інформацію.
Доктор Янг виділяє дві групи серед інтернет-залежних – це схиблені на спілкуванні і помішані на інформації. При цьому вона називає такі фактори, завдяки яким розвивається інтернет-адикція:
-доступність інформації;
-анонімність мережевого спілкування;
-підсвідому довіру до онлайнового спілкування;
-простота використання.
Можливість спілкування з людьми, які знаходяться за сотні і тисячі кілометрів, – ще одна унікальна можливість, надана мережею.
Однак коли основне коло спілкування складають віртуальні друзі, над цим варто замислитися. У віртуальному світі спілкуватися простіше – тут можна зіграти, видавши себе за людину, якою ви хотіли б бути, але віртуальне спілкування, не обмежене в часі, рано чи пізно призводить до розчарування. Втеча у віртуальний світ, в якому немає тирана-начальника, фінансових труднощів, страху перед майбутнім і проблем у стосунках з коханою людиною, стає все більш сильною звичкою. З часом повертатися в реальність стає дедалі важче, а час перебування у віртуальному світі не покращує настрій, а, навпаки, призводить до серйозних психологічних проблем і бажанням знову зануритися в цей уявний райдужним і безбідний світ.
Великому випробуванню піддаються подружні стосунки, дружба, стосунки з батьками та дітьми. Часом, проведеним з реальними людьми, жертвують в ім’я віртуального світу.
Будувати реальні відносини набагато складніше – виникає безліч проблем, яких в онлайновому світі немає. Рано чи пізно може виникнути запитання – навіщо витрачати стільки часу і сил на реальні відносини, якщо у віртуальній реальності все настільки простіше.
Повсюдне використання Інтернету на роботі під час робочого дня спочатку в перервах, а потім і замість роботи, проведення в Інтернеті всього вільного часу – це тільки етапи розвитку залежності. Сумним підсумком є абсолютна неможливість проводити час поза онлайном. Відсутність можливості потрапити в Інтернет і зайнятися улюбленою справою, будь то спілкування, серфінг або онлайн-ігри, призводить до депресії, дратівливості і виникнення нав’язливої ідеї.
Часто, намагаючись якомога більше часу присвятити онлайну, інтернет-залежні користувачі присвячують цьому час, відведений для сну, і, як наслідок, отримують серйозні проблеми, пов’язані з фізичним здоров’ям і загальним самопочуттям.
Ще однією причиною порівняння інтернет-залежності з алкогольною або наркотичною є те, що, як і початківці наркомани чи алкоголіки, інтернет-залежні люди впевнені, що в будь-який момент можуть відмовитися від звички проводити час у віртуальному світі.На жаль, це не завжди так.
Інтернет-залежність – це радість, ейфорія, відсутність контролю над часом при знаходженні в Мережі, а при відсутності можливості потрапити у віртуальну реальність – пригніченість, порожнеча і депресія. Це може супроводжуватися соматичними порушеннями – різзю і сухістю в очах, болем у спині і ліктях.Іншими наслідками інтернет-залежності можуть стати зміни в характері, ігнорування домашніх обов’язків і загальна байдужість.
Потрапляючи в Мережу, людина проходить як мінімум п’ять стадій спілкування з віртуальним світом. На першій стадії новачок тільки намагається чогось навчитися. На другій-людина, вже знайома з Мережею, використовує її для роботи і для розваги. Третя, найстрашніша стадія, – це коли Інтернет стає всім, весь час витрачається на віртуальне життя, якому підпорядковано все в житті реальному. На четвертій стадії настає розчарування і тимчасове повернення в справжній світ. П’ята – найгармонійніша стадія, коли користувач пройшов всі етапи відносин з Інтернетом і помірно і розумно використовує його можливості в роботі і повсякденному житті. На жаль, деякі користувачі, залишившись на третій стадії, стають інтернет-залежними.
Масштаби боротьби з інтернет-залежністю в США вражають. Більшість філій «Товариства Анонімних Алкоголіків» відкрили групи підтримки інтернет-залежних, причому існують групи для родичів, які бажають повернути члена сім’ї в нормальне життя. Розроблено програму 12 кроків, суть якої полягає в наповненні реального життя новим змістом паралельно зі зменшенням часу, проведеного в Мережі. Ознакою одужання вважається, коли людина повністю контролює час, проведений в Мережі.
Більшість психологів зійшлися на думці, що не Інтернет робить людину залежною, а людина, схильна до залежності, сама вибирає її об’єкт, яким може стати Інтернет.
Не можна звинувачувати у виникаючих проблемах тільки Інтернет. Найазартніша людина навряд чи захопиться онлайновими іграми, а той, у кого немає проблем у родині, навряд чи полюбить порносайти та кібер-секс. Для товариських людей мережеве спілкування стане доповненням до реального, а не замінить його. Проблеми, які спливли на поверхню завдяки Інтернету, насправді лежать набагато глибше. Інтернет-залежність – це тільки один з їхніх проявів. Цілком можливо, що за відсутності Інтернету вони просто взяли б іншу форму.
Для людини зі здоровою психікою електронна пошта та ICQ стають тільки формою спілкування і зручним засобом зв’язку, а якщо у користувача є проблеми в спілкуванні з іншими людьми, цілком може виникнути залежність, так як, прийшовши в Мережу, завжди можна знайти співрозмовника, нехай навіть на один раз.
Незважаючи на ці удавані очевидні факти, в пресі регулярно з’являються публікації про шкоду Інтернету. У якості одного з аргументів призводять інтернет-залежність. Однак з таким же успіхом можна вести мову про шкоду кави або автомобілів, які, як і багато іншого (в тому числі й Інтернет), принесли людям комфорт і приємні емоції. Але випробування Інтернетом змогли витримати не всі, перетворивши його із засобу зручного доступу до інформації в хворобливу залежність. Варто подумати про те, що призвело даних людей до цього, а не вішати на Інтернет ярлик «наркотика» для сучасної молоді.
Інтернет надає користувачам абсолютно унікальні можливості, недосяжні більше ніде.
Який ще світ, окрім Інтернету, можна так просто включити і вимкнути за власним бажанням? У якому ще місці можна щоразу грати нову роль? Де ще можна забути про дрібниці, отруйне реальне життя, знайти співрозмовника і вилити душу?
Працюючи в Мережі, можна повністю відчути нескінченність світу. Він весь перед людиною, можна побувати в будь-якій країні або місті за допомогою вікна браузера. Проте не всі розуміють, що це тільки картинки, фотографії і слова. Дивлячись на них, навряд чи можна відчути красу Ніагарського водоспаду, велич собору Святого Петра або витонченість Ейфелевої вежі.
Віртуальний світ – це тільки ще одна реальність, створена людьми, – кожним для власних цілей. Комусь він потрібний для роботи, іншому – для спілкування. Не варто забувати, що тут, поза вікном браузера, є багато не менш цікавого, і тільки якщо, попавши у віртуальний світ, людина може з легкістю повернутися в справжній, світ електронної пошти та веб-сайтів буде по-справжньому цікавим і корисним, а не нудотний і обридлим.
Факт, що діти проводять в Інтернеті багато часу, засмучує більшість батьків. Спочатку дорослі вітали появу Мережі, вважаючи, що вона – безмежне джерело нових знань. Незабаром з’ясувалося, що підлітки не користуються Інтернетом для виконання домашніх завдань або пошуку корисної інформації. Замість цього вони спілкуються в чатах і грають в онлайнові ігри.
Підтримка розумної рівноваги між розвагами та іншими заняттями у дітей завжди було випробуванням для батьків; Інтернет зробив це ще більш важким завданням. Спілкування в Інтернеті і інтерактивні ігри настільки затягують дітей, що вони втрачають відчуття часу. Кілька порад допоможуть дітям не впасти в інтернет-залежність.
Перш за все, варто знати, які симптоми прояву інтернет-залежності і чи є вони у дитини: чи впливає час, проведений в Мережі, на навчання і сон, чи є у нього достатньо друзів в реальному світі, не заміняють йому онлайнові ігри реальне життя . Не менш важливим чинником є кількість часу, проведеного в Мережі, – воно має бути дозовано.
Якщо у дитини з’являються ознаки інтернет-залежності, не варто категорично відлучати його від улюбленої іграшки – Інтернету. Це не вирішить проблему. Варто регламентувати спілкування з Мережею, встановивши час, допустимий для проведення в Мережі. Комп’ютер повинен перебувати у вітальні або загальній кімнаті – ні в якому разі не в кімнаті дитини. Встановивши правила, батьки не повинні їх порушувати. Якщо дитина відчуває нездорову тягу до Інтернету, краще звернутися до психолога. Будь-яка залежність, в тому числі й інтернет-залежність, – це тільки один з видів прояву психологічних проблем, якими можуть бути низька самооцінка, дратівливість і розвивається на тлі цього депресія.
Якщо дитина відчуває труднощі у спілкуванні, потрібно постаратися допомогти їй. Відвідування секцій, додаткові заняття після школи можуть частково вирішити проблему. Слід частіше запрошувати інших дітей додому і ходити в гості до друзів, у яких є діти такого ж віку.
Захоплення онлайновими іграми потрібно замінити реальними аналогами.Не варто забувати про спеціальні контролюючі програми, за допомогою яких можна відстежувати, ніж дитина займається в Мережі.
