В 1495 р. великий італійський художник і вчений Відродження Леонардо да Вінчі намалював схему механічного лицаря, що міг сидіти, рухати руками, головою і відкривати і закривати щелепу. Історики вважають схему Леонардо да Вінчі першим реалістичним проектом людиноподібної машини тобто робота.
Першого діючого, хоча і грубого робота побудував в 1738 р. Жак де Вокансон; він зробив андроїда, що міг грати на флейті, і механічну качку.
Слово «робот» придумав в 1920 р. чеський драматург Карел Чапек у п’єсі «R.U.R.» (слово «робот» по-чеському означає «важка нудотна робота», а по-словацьки – просто «праця»). У п’єсі фігурує підприємство за назвою «Універсальні роботи Россума», серійно випускаючих роботів для некваліфікованої праці.
(Однак на відміну від звичайних машин ці роботи зроблені із плоті і крові.) Поступово світова економіка попадає в повну залежність від роботів. Але поводяться з ними жахливо, і зрештою роботи повстають і розправляються з господарями-людьми. Однак у люті вони вбивають всіх учених, здатних ремонтувати роботів і створювати нових, і тим самим прирікають себе на вимирання. У фіналі п’єси два роботи особливої моделі виявляють у собі здатність до самовідтворення і стають новими Адамом і Евою ери роботів.
Штучний інтелект, істотно відрізняється від технологій, які ми обговорювали дотепер. Справа в тому, що ми дотепер слабко розуміємо лежачі в основі цього явища фундаментальні закони. Фізики непогано розуміють ньютонову механіку, максвеллову теорію світла, релятивізм і квантову теорію будови атомів і молекул – але базові закони розуму дотепер сховані покривом таємниці. Імовірно, Ньютон штучного інтелекту ще не народився.
Ми можемо назвати саму, на даний момент, впливову особистість в області штучного інтелекту. Це великий британський математик Алан Тьюринг – провидець, що зумів закласти наріжний камінь у дослідження цієї проблеми.
Саме з Тьюринга починається комп’ютерна революція. Він створив у своїй уяві машину (яку з тих пір називають машиною Тьюринга), що складається всього із трьох елементів: вхід, вихід і центральний процесор (щось начебто процесора Pentium), здатний виконувати строго заданий набір операцій. На базі цього подання Тьюринг установив закони роботи обчислювальних машин, а також точно визначив їхню очікувану потужність і межі їхніх можливостей. І сьогодні всі цифрові комп’ютери підкоряються твердим законам Тьюринга.
Під час Другої світової війни новаторські роботи Тьюринга в області розшифровки кодованих повідомлень урятували тисячі солдатів союзників і, можливо дуже, вплинули на результат війни. Союзники, будучи не в змозі розшифрувати нацистські повідомлення, зашифровані спеціальною машиною за назвою «Енігма», попросили Тьюринга і його колег побудувати для цього свою машину.
У підсумку Тьюрингу це вдалося; його машина одержала назву «Бомба». До кінця війни діяло вже більше 200 таких машин. У результаті союзники довгий час читали секретні повідомлення нацистів і зуміли обдурити їх із приводу часу і місця вирішального вторгнення на континент. Історики дотепер сперечаються про ролі Тьюринга і його робіт у плануванні вторгнення в Нормандію – вторгнення, що в остаточному підсумку призвело до поразки Німеччини. (Після війни британський уряд засекретив роботи Тьюринга; у результаті суспільство не знає, наскільки важливу роль він зіграв у цих подіях.)
Тьюринга не тільки не піднесли як героя, що допоміг переломити хід Другої світової війни; ні, його попросту зацькували до смерті. Один раз його будинок обікрали, і вчений викликав поліцію. До нещастя, поліція виявила в будинку свідчення гомосексуалізму хазяїна і, замість того щоб шукати злодіїв, заарештувала самого Тьюринга. Суд ухвалив піддати його ін’єкції полових гормонів. Ефект виявився катастрофічним: у нього виросли груди. В 1954 р. Тьюринг, не витримавши покінчив із собою – з’їв яблуко, начинене ціанідом. (По слухах, надкушене яблуко, що стало логотипом корпорації Apple, – данина повага Тьюрингу.)
Сьогодні Тьюринга, імовірно, найкраще знають завдяки тесту Тьюринга. Устав від марних і нескінченних філософських дебатів про те, чи може машина «думати» і є чи в неї «душа», він спробував внести в дискусію про штучний інтелект чіткість і точність і придумав конкретний тест. Він запропонував помістити машину і людину в окремі ізольовані і опечатані приміщення, а потім задавати обом питання. Якщо ви виявитеся не в змозі відрізнити за відповідям машину від людини, можна вважати, що машина пройшла тест Тьюринга.
Учені вже написали кілька нескладних програм (приміром, програма «Еліза»), здатних імітувати розмовну мову і підтримувати бесіду; комп’ютер з такою програмою здатний обдурити людей, що підозрюють, і переконати їх у тім, що вони розмовляють із людиною. (Відзначимо, що в розмовах люди, як правило, обмежуються десятком тем і використають усього кілька сотень слів.) Але програми, здатної обдурити людей, які знають про ситуації і свідомо намагаються відрізнити машину від людини, дотепер не існує. (Сам Тьюринг припускав, що до 2000 р. при експонентному росту продуктивності комп’ютерів можна буде створити машину, здатну обдурити в п’ятихвилинному тесті 30% експертів.)
Фізик Роджер Пенроуз із Оксфорда теж вважає, що штучний інтелект неможливий; механічна істота, здатна думати і обладати людською свідомістю, суперечить квантовим законам. Людський мозок, стверджує Пенроуз, настільки перевершує все створене людиною в лабораторії, що експеримент по створенню людиноподібних роботів із штучним інтелектом просто приречений на провал. (Він важає, що як теорема Геделя про неповноту довела, що арифметика неповна, так принцип невизначеності Гейзенберга доведе, що машини в принципі не здатні думати по-людськи.)
Однак багато фізиків і інженерів вважають, що ніщо в законах природи не суперечить створенню робота із штучним інтелектом. Приміром, Клода Шеннона, якого часто називають батьком теорії інформації, один раз запитали: « чи можуть машини думати?» Він відповів: «Звичайно». Коли ж його попросили пояснити відповідь, він додав: «Я думаю, хіба не так?» Іншими словами, він порахував очевидним, що машини можуть думати, тому що люди теж машини (хоча і зроблені із плоті і крові, а не з мікросхем і проводів).
Спостерігаючи за кінематографічними роботами, можна подумати, що створення і розвиток складних роботів зі штучним інтелектом – справа найближчого майбутнього. Насправді все зовсім не так. Якщо ви бачите, що робот діє як людина, це, як правило, означає, що справа нечиста, – це якийсь фокус, скажемо, у сторонці сидить людина і говорить за робота, як Гудвин у Чарівній країні. Насправді навіть самі складні наші роботи із штучним інтелектом, такі як марсіанські роботи-ровери, володіють у найкращому разі інтелектом комахи. Експериментальні роботи знаменитої Лабораторії штучного інтелекту MIT із працею справляються із завданнями, доступними навіть тарганам: приміром, вільно пересуватися по кімнаті, заставленою меблями, ховатися або розпізнавати небезпеку. Жоден робот на Землі не здатний зрозуміти просту дитячу казку, що йому прочитають.
Одже людство отримає штучний інтелект можливо через років 100. Але ми не знаємо, чи військові будь якої країни, вже не створили і успішно користуються всіма благами штучного інтелекту?
