Віруючі, так само як і не віруючі, люди побоюються кінця світу – одні тому, що розриваючись від сумнівів, чи не нагрішили вони більше і страшніше, чим вчинили праведних справ; іншим шкода себе, страшно за самих себе, боляче розставатися з білим світлом, на якому вони, перебуваючи в омані своєму, вільно і солодко грішили, не маючи Бога в серці. При згадці кінця світу другі найбільше ратують за “нещасне людство” і проливають за ним гіркі сльози. Але і ті, і інші бажають знати – коли ж наступить світокінець, коли нашле Господь кару небесну на цей світ, потонувший в гріху?
За дві тисячі років по Р.Х. багато разів наступали часи, коли людство на тих землях, де поширене навчання Христове, чекало кінця світу.
Просте арифметичне закінчення всякого століття і початок нового знаменувалися посиленням “очікувань” кінця світу за кодом біблії. Але 1000 рік від Р.Х. – особливий: у той час зневіра і апатія скували все населення Європи, Азії і Африки, де були держави, що називали себе християнськими, або жили народи, що вважали себе християнами.
Особлива паніка охопила Європу. У цьому немає нічого дивного: за тисячу років люди нагрішили настільки багато, що очікували і боялися кінця світу.
Інший настрій існував наприкінці X століття по Р.Х. на Русі. Прийнявши Святе Водохрещення, народи Русі з надією дивилися в майбутнє, будували храми і підносили гімни Господу нашому Ісусові Христу. Із цього переломного для людства моменту Русь стала усвідомлювати себе і своє особливе місце.
Навмисно нагнітаються страх і безвільність, проповідуються помилкові пророцтва про землетруси і повені, морах і гладу, всепожираючому небесному вогні…
Але ж цієї омани легко уникнути, якщо вслухатися в слова святих батьків, укладені у Священному Писанні. Одкровення святого Іоанна Богослова, християнського пророка, містить наведені вище слова про воскресіння праведників Божих, що наступає після смерті, і що воскреснуть вони вже в Образі і Подобі Божій, і “над ними смерть не має влади…”, і “…вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років”.
Святитель Ігнатій Брянчанинов нагадує про Тлумачення святого Андрія, архієпископа Кесарийского, на Апокаліпсис: “Тисяча років – час від вочеловечения Христа до другого славного Його пришестя… Тисяча років час, протягом якого буде благовествоваться Євангеліє. Немає потреби розуміти буквально тисячу років… тут чрез тисячу років зображується сповнене плодоприношение віри”.
Зрозумівши буквально не тільки боялися кінця світу в 1000-й рік, але і пережили його, у той час як кінець світу ні в 999-й, ні в 1000-й, ні в 1001-й рік по Р.Х. так і не наступив.
Європа, що оправилася від минулого потрясіння і не прийняла заслуженої (у першу чергу, по її ж власній думці) кари Господньої, з новою силою пустилася в розпусту й перелюбство, корисливість і злодійство, грабіж і розбій… Так було більше п’яти століть. Європу не жахнула навіть чуму 1332 році, яка зкосила половину населення.
Але на початку XVI століття математик і астролог Іоганн Штофлер, провівши свої розрахунки, заявив світу, що нібито в 1524 році відбудеться Всесвітній Потоп. В 1524-1525 р. наступило воістину загальне божевілля. Почалася паніка! Самі “мудрі” будували “ковчеги” і тримали їх у себе у дворі, перебуваючи при тім за сотні верст від води. Самі богаті перестали наживати багатства і розкидалися ними. Селянини перестали добувати хліб свій насущний і у скорботі очікували кінця світу. На відміну від “очікування” 1000-го року кінця світу, “очікування” 1524-1525 р. кінець світу супроводжувалося нечуваним пияцтвом і розпустою.
Учені розуми все-таки визнавали, начебто Штофлер помилився в даті очікуваної події, і що Потоп відбудеться не в лютому, а 15 липня 1525 року…
Половина населення Європи застала лютий у горах, випробовуючи холод і голод, але “скрашуючи” “останні дні” спиртним. Люди у відкриту спали із чужими дружинами і чоловіками, і це вже зовсім не вважалося за гріх. Групова розпуста і насильство охопили європейські країни.
Лютий видався надзвичайно сухим і сонячним – як би навмисно доводячи, що передбачити кінець світу, може тільки Бог…
Але недовго цього разу тривало “спокійне життя”, обтяжені вмертвінням духу, грішники вже не могли зупинитися. Лютеранин Микаэль Штифель оголосив “кінець світу” і призначив його на 10 годин ранку 3 жовтня 1533 року.
Ще не раз і не два багато тисяч людей бували охоплені невимовною панікою чекаючи повеней і землетрусів. У той час як загибель, що несе багато хто і багато життів, завжди приходила нежданно. Війни і епідемії, які ніхто не подумав зв’язувати з кінцем світу через їхню трагічну звичність, несли десятки і сотні тисяч життів. Гординя й жадібність європейської людини регулярно була карна: чума занесена в Європу пацюками з кораблів купців з Генуї, що прибули з Кафи. Сифіліс привезений з Нового Світу непомірними конкістадорами і розповсюджений по Європі блудницями, що не мали ні кута, ні батьківщини. Столицю піратів Порт-Ройал, де не знали не тільки Божого, але і людських законів, Господь відразу занурив у морську безодню, змив ганьбу з лиця землі.
Як завжди наприкінці століття, зробилися забуті праведні слова святителів православних, зате здіймають із надр забуття колишні застрашливі пророцтва. Знайшли, що 1998 рік – це є потрійне Число Звіра (666(3), і неодмінно в нинішньому році варто очікувати кінець світу. Інші вважали, начебто Число Звіра (навпаки) виражено в наступному, 1999 року… І несть числа прогнозам катастроф і глобального світового катаклізму… Не забутий і Мішель Нострадамус:
Як великий король Анголмуа,
Рік 1999, сьомий місяць,
Великий король жаху спуститься з неба,
У цей час Марс буде правити заради добра,
– у той час як всім відомо, що пророкування Нострадамуса написані настільки неясною мовою, що їх можна тлумачити на свій лад. Та й ніхто з коментаторів не читав його текстів у справжньому виді, а користуються перекладами, витлумаченими самими перекладачами згідно подіям,які відбулися.
Отже, ці пророки пророчествовать навчені не Богом, а сатаною. Щире одкровення і тим часом навмисно забувається цими “любомудрами”, тому що сказано в ньому, що з’являться лжепророки, слуги сатани, і приймуть вигляд ангельський, і з’явиться у світі Антихрист, і лише після того престануть сили князя світу цього ховатися за маскою добра і покажуть щирий звіриний свій лик.
“Сатана буде звільнений з темниці своєї і вийде зваблювати народи, що перебувають на чотирьох кутах землі” (Апок., 20,7).
Сатана буде прагнути показати себе рівним Богові, не приховуючи, як колись, своєї подоби.
Дотепер, скільки разів в історії виникали часи, коли, здавалося, прийшов Антихрист, ще жодного разу він не показував своєї подоби. Завжди той, кого людство приймало за Антихриста, прикривав свої злодіяння благими намірами.
1998 рік справді може з’явитися знаменним: 8 січня Роберт Сід оголосив про те, що він приступає до клонування людини. І пообіцяв, що зможе за один рік зробити 200 тисяч штучних людей. Це відверте зазіхання на роль Бога, Творця, Творця. Ніякі “чудеса” і виверту сатани – “потопи”, повені, виверження вулканів і землетрусу – для приваблювання людини не годяться, крім головного: акту, на який здатний тільки сам Господь Бог. Сід не сказав, яким образом “вдихне” він душу в 200 тисяч своїх солдатів. У тім, що це буде військо диявола, сумнівів бути не може: Сід – сатана. Чи не з’явився Антихрист на самому початку 1998 року?.. До появи першого створеного їм демона земного залишилося чекати кілька місяців… А перед явищем Антихриста активізувалися слуги диявола – відьми, чаклуни, знахарі, маги, сектанти… Однак, за словами св. Апостола Павла: “…Сам сатана приймає вигляд ангела світла, а тому невелика справа, якщо і служителі його приймають вигляд служителів правди, але кінець їх буде по справах їх” (II Кор., 11, 14-15).
Прихід Антихриста відбудеться раніше Другого пришестя Ісуса Христа. Із Другим пришестям остаточно світ розділиться на дві сили – світлу, Божеську, і чорну, сатанинську. Тут має бути остаточна битва Бога із сатаною.
А він може з’явитися і у вигляді Ісуса Христа. І почне обертати безбожників нібито в Христову віру, а віруючих кинеться повести за собою. Тоді потрібно буде найбільше зір душі, щоб не помилитися, не присягнути на вірність сатані.
Преп. Пахомий володів даром розрізнення парфумів. Він оповідає про те, що один раз біс з’явився йому в образі Рятівника і сказав, що він Христос. “При баченні святих сил думки видящего зовсім зникають, подумав преп. Пахомий. – І вони нічого не розглядають, крім того, як святість того, хто є; а от я бачу це, думаю і мислю. Ясно, що бачення бреше. Це не бачення святих сил”.
Дотримуючись цих повчань святих батьків, кожний зможе самостійно і без страху розрізнити біле від чорного і святе від бесівського, а в годину кінця світу, що відбудеться тоді, коли це буде потрібно Господу, прийняти невідворотнє із смиренністю і без остраху.
Про день і годину ніхто і ніколи знати не може, крім самого Добродії Бога.
Так і є. 2003 рік – це первісна, помилкова дата “небесного коду порятунку Росії”, виведена А.Приймой з небесних знаків. А 2012-й рік (26 грудня) – з календарних пророцтв майя… Кінця Світу!
Диавол не може сам нічого скласти. Для зваби він придумує використати лише те, що зроблено і знайдене іншими. Його “одкровення” – це зіпсовані Божеські, а його “чудеса”, незважаючи на їх зовнішню силу, – жалюгідна копія Божественних. Слово “жалюгідна” (переносне значення) тут все-таки не доречно, тому що воно характеризує лише вторинність диявольської сили. А от руйнівна сила цих “чудес” може бути катастрофічної: диявол у силах знищити Землю безліч разів!
Якби не стримуюча сила Добра і слуг Його, напевно, давно вже не існувало.
Не простіше. У щирі думки Людини диявол, як уже говорилося, проникнути не в силах. Тільки Божественна сила може безроздільно заволодіти нашою свідомістю. А дії сатани саме і відрізняються тим, що він повинен змусити нас повірити в те, що повідомлене нам через його посередництво – правда.
