Протягом свого життя людина розвивається, вчиться і проходить через кілька періодів, кожен з яких визначається джерелом енергії і актуальними для цього періоду потребами. На початку життя таким джерелом для розвитку і життя є сутність – сукупність відносин людини зі світом на базі психоемоційної сфери. Дитина знайомиться зі світом, переймає принципи поведінки і реакцій на навколишнє у батьків і все це через психоемоційний контакт. В цей період спілкування у дитини зі світом досить безпосередній – без фільтрів і блоків, що створюються різними соціальними заморочками, якими його навантажують в процесі розвитку. Однак такий спосіб взаємодії зі світом не прийнятний у «дорослому світі» тому сутнісний період малюка неодмінно буде завершений. Зазвичай до 4-5 років він розуміє, що батьки не приймають його спосіб бачення світу, що він поганий і неправильний. Це перша критична точка життя. Після того як сутнісний період закінчується, дитина починає вчитися в оточуючих «правильної» поведінки у зовнішньому світі.
А в 12-14 років настає досить бурхливо протікає перехід до періоду, в якому основна енергія надходить від індивідуальності. Індивідуальність в даному випадку – це сукупність відносин людини зі світом на базі тілесних проявів. Саме в цьому віці тіло вступає в свої права і починає активно «керувати» життям людини. В цей час на першому плані «тілесні» цінності: краса тіла раптом набуває першорядну важливість, розмножуватися хочеться з особливою силою і все в житті залежить від задоволення цих потреб. При цьому звичайно здійснюється і звичайна для цього віку діяльність – навчання, заняття в секціях та гуртках. Але всі ці аспекти життя відпрацьовуються в автоматичному режимі, так як подітися від цього нікуди, а насправді найголовніше … ну ви самі можете пригадати, що найбільше вас цікавило в тому віці, і це був явно не гурток «Юний натураліст» і не уроки алгебри. У процесі дорослішання всі ці стихійні прояви даного періоду поступово переходять у більш плавне русло, в разі успіху він закінчується задоволенням всіх пов’язаних з ним потреб. В ідеалі, особливо для жінок, «розмноженням». Триває він до 26-28 років.
Ну а тут свої права на людину заявляє соціум. Тіло природно не перестає функціонувати, але тепер уже енергію людина може отримувати тільки від соціуму, тобто від різних соціальних успіхів – високого статусу, кар’єрного зростання, матеріального благополуччя. І ось цей перехід більш важкий для жінок. Наскільки я розумію, для жінок важким є припинення надходження такої природної для них природного тілесної енергії з подальшим утискання в досить жорсткі рамки соціальних ігор і правил. А якщо все супроводжується не зовсім вдало відпрацьованими цінностями попереднього періоду, то ситуація виходить досить хвороблива.
До речі про невідпрацьованих цінностях. Не всім і не завжди вдається задовольнити їх під час відповідного періоду. В результаті виникає незадоволеність і разом з нею потреба вскочити таки в останній вагон поїзда – тобто як-небудь цю потребу задовольнити. Але на жаль, в невідповідний період досягти мету можна, а от задоволення це вже не принесе. Можна хіба що зняти напругу. Так що треба встигнути досягти потрібних цілей у відповідному цим цілям віці.
Ось тут то і виникає кризова ситуація, коли змінюються життєві пріоритети і по-старому діяти можна, але результатів це не приносить, та ще і недороблені в минулому періоді справи відтягують енергію.
Третя критична точка знайома мені тільки теоретично. Це момент переходу до наступного періоду життя – повернення до енергії сутності – коли всі соціальні цілі більш-менш успішно досягнуті. І більше вже не хочеться досягати нових соціальних вершин. Цей перехід більш болючий для чоловіків. Знову ж починається гонка за недореалізованості в минулі періоди цінностями. До того ж, як правило, розвитком психоемоційної сфери люди особливо не займаються і вона так і залишається на рівні п’ятирічної дитини. Так що енергія і від соціуму надходити перестає і від нерозвиненою суті теж мало толку. В цей час людина може кинути абсолютно несподівано для оточуючих свою активну соціальну життя або почати жити життям своїх дітей, так як у своєму житті вже все давно досягнуто і завершено і, що робити далі зі своїм життям незрозуміло.
Хочу зауважити, що хоча межі описаних періодів можуть зрушуватися в ту чи іншу сторону, але в цілому вони відбуваються приблизно так, як я їх описала.
Крім усього людина може вибрати і такий сценарій життя, при якому він тихенько переживає всі ці періоди, від кризи до кризи, просто перечікує їх. Так можна і все життя перечікувати, ніж багато і займаються.
Але ж кожен з них описаних періодів хороший по своєму і потрібно тільки усвідомлено підійти до свого життя і розібратися хоча б в якому періодів життя ти знаходишся в даний момент часу і діяти відповідним чином. Так можна уникнути багатьох розчарувань, наприклад, переставши ганятися за виконанням неактуальних для даного періоду завдань і припинивши займатися самооб’яснені причин того, чому щось не склалося в попередньому періоді, витрачати на це час і сили погодьтеся абсолютно марно. А для максимально ефективної дії під час кожного з періодів зовсім непогано усвідомлювати актуальні для даного періоду цінності. Хочете вірте, хочете ні, але багато проблем перехідних періодів пов’язані саме з тим, що людина продовжує стукати в закриті двері, коли поруч абсолютно нові шляхи для самореалізації. Не потрібно шукати пояснень, чому так відбувається – періоди змінюються, а разом з ними і актуальність потреб, хочемо ми цього чи не хочемо. Набагато краще продумано підійти до проживання свого життя, максимально ефективно для кожного з періодів.
