Культура Атлантиди

Ще за часів стародавності, яку ми не можемо визначити в цифрах, центром культурного життя на землі був величезний материк, що лежав в Атлантичному океані і був заселений червоною расою атлантів. Протягом тисячоріч зростала їхня могутність і стрімко розвивалася їхня культура, досягнувши високого рівня розвитку, який, не досягала жодна із земних цивілізацій.

На материку Атлантиді красувалися чудові і прекрасні міста з багатомільйонним населенням, процвітала наука, мистецтво, усі форми техніки, життя громадян було різноманітне і витончене. Наприкінці цього періоду розвитку атланти, які володіли найсильнішим флотом на землі, зав’язали стосунки з іншими народами сусідніх земель, частину вони скорили військовою силою, частину наклали на них могутній вплив своєї високорозвиненої культури.

Народи Центральної Америки (предки майбутніх майя) перебували в повній залежності від Атлантиди, духовну і політичну; у Південно-західній Африці, у Гвінеї, в атлантів була дуже могутня колонія, звідки вони одержували слонів і різні корисні копалини країни; підкорялися впливу атлантів і арійці, які, внаслідок льодовикового періоду Європи, тіснилися на західному узбережжі Піренейського півострова; вплив атлантів поширювався і далі на Захід, доходячи до великого Єгипту, до рівнин Месопотамії, до Кавказьких гір і ще глибше в центр Азії; напевно атланти перебували у відносинах з народами, які проживали на берегах Тихого океану, що виробили своєрідну тихоокеанську культуру. Таким чином, народи всієї землі, як до осередку і до джерела великих знань і могутньої влади, зверталися до Атлантиди. Від Атлантиди розходилось по землі світло науки, релігії, початки мистецтва.

В 6-м або 5-м тисячоріччі до Р. X. відбувся гігантський катаклізм на землі, через якого материк (або острів) Атлантида гине, зникаючи в глибах океану. Чи справді цьому передував похід об’єднаних сил атлантів, з метою завоювати Східну Європу і Африку, ми не знаємо. У всякому разі, Атлантида загадково зникає зі лиця історії, і народи, що які були атлантами поневоленні, у духовному і матеріальному, одержують бажану волю.

Але насіння атлантів і їхньої культури закладені занадто глибоко в душах поневолених народів народів, так чи інакше народи які жили поряд з Атлантидою. Зменшення крижаного покриву в Європі дозволяє племенам почати своє розселення по Євразії. І у свої нові місця проживання ці поневолені народи несуть згадку про Атлантиду. Наука, мистецтво, ремесло — все це розвивається в різних країнах світу, під різним впливом, але виходячи із навиків які надала їм Атлантида.

Так розцвітає культура “ ранньої стародавності ”: травнева — у Центральній Америці, єгипетська — у долині Нілу, егейська — на узбережжях Егейського моря і на материку Греції, малоазійських племен — у Малій Азії, ті ж впливи позначаються в більше вилучених культурах: вавилонська — у Месопотамії. Памятавши навчання вчителів з Атлантиди, єгиптяни використовують науку Атлантиди і записують на великих Єгипетських пірамідах, поклоняються Аммону-Ра, вірять у загробне життя (“ культ смерті ”). Егейці, під тим же впливом Атлантиди, будують свої купольні гробниці, аналогію Єгипетських пірамід, вірять у бога — громовика, вірують у загробне життя.

Сотні аналогій зв’язують між собою усі народи світу, що одержали свій науковий і культурний розвиток з Атлантиди. От чому по всій землі розкинуті ті символи які нагадують нам легендарну Атлантиду, однакові релігійні обряди, похожі стилі мистецтва…»