Лізинг

Термін лізинг походить від англійського leasing. У сучасному бізнес-середовищі під лізингом розуміють форму оренди засобів виробництва.

В англійській мові слово лізинг є похідним від іншого слова «lease», яких можна перевести як «оренда». Але між орендою і лізингом все-таки існує різниця. В англійській мові під словом лізинг розуміється сукупність економічних і правових відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією договору лізингу.
Англійський дослідник Т. Кларк стверджує, що саме поняття лізинг було відомо ще до нашої ери. Були знайдені деякі джерела 1760 р. до н.е., що містять відомості про лізинг у законах Хаммурапі.
О. Ткачук, фахівець із лізингу « лізингової компанії» розповідає про переваги лізингу: «У лізинг можна надавати все, що завгодно, тому ніяких обмежень, у тому числі і територіальних, немає. Ми можемо відкрити філію і у селі, якщо будемо впевнені, що бізнес піде».
Лізинг був також відомий у Римській Імперії, основні його положення простежувалися в Інституціях Юстиніана.
Таким чином, можна зробити висновок, що поняття лізинг не нове, це лише використання колишнього досвіду. Ще за давніх літ люди чітко розділяли права володіння майном і права власності на нього.

Проте лізинг традиційно вважається американським винаходом, нібито на початку 60-х рр. ХХ в. привезеним у Європу американськими підприємцями.

Англійські економісти не згодні із цією думкою і стверджують, що лізинг зародилася в Англії, потім потрапив у Північну Америку, а відтіля в деякому видозміненому стані знову появився в Європі.

У сучасному світі лізинг стає усе більше популярним. У лізинг зараз беруть усе, що необхідно для виробництва, промисловості, сільського господарства, транспорту і т.д. Останнім часом дуже популярною стала оренда об’єктів нерухомості.

Основні складності поняття сучасного лізингу зв’язані насамперед з тим, що в цьому інституті тісно зв’язані елементи речового і договірного права.

Аристотель в «Риториці» висловив думку, що багатство становить не володіння майном на основі права власності, а його використання.
Існує більше 20 видів лізингу: класичний лізинг, банківський лізинг, роздільний лізинг, генеральний лізинг, поворотний лізинг, міжнародний лізинг , оперативний лізинг, лізинг персоналу і т.д. Для фахівців розходження між ними зовсім очевидні, а незнаючій людині легко заплутатися. Саме тому, перш ніж укладати договір лізингу, необхідно розібратися, що саме являє собою це поняття.

Основні поняття лізингу
Отже, лізинг – це майнові взаємини, у яких беруть участь дві особи – з однієї сторони користувач, що звертається до лізингової компанії із проханням оренди і передачі йому в користування необхідного об’єкта, а з іншого боку — лізингонадавач.

Лізинг, як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування кредитних коштів (тимчасово вільних або притягнутих). По факту лізингу складається письмовий договір, за умовами якого лізингонадавач (орендодавець) зобов’язаний придбати у власність назване майно в певного продавця і передати це майно користувачеві (орендареві), за яке останній повинен внести плату. Майно надходить у тимчасове користування для певних підприємницьких цілей користувача.

Предметом лізингу можуть бути будинку, устаткування, підприємства, майнові комплекси, транспортні засоби, спорудження, будь-яке нерухоме майно.

Предметом лізингу не можуть бути наступні об’єкти: природні об’єкти, земельні ділянки, деяке майно (заборонене законами для вільного обігу або має особливий установлений порядок обігу).

Існує кілька суб’єктів лізингу, які здійснюють угоду оренди.
Лізингонадавач.

Ця фізична або юридична особа, що здобуває майно у власність і надає його користувачу за договором оренди на певний строк, за певну плату і на певних умовах.

Користувач.
Ця фізична або юридична особа, що приймає предмет лізингу за певну плату, на певний строк і на певних умовах у тимчасове володіння за умовами договору оренди. користувач не має права власності на предмет лізингу.

Продавець
Це фізична або юридична особа, що укладає договір купівлі-продажу з лізингонадавач і що продає лізингонадавачеві в обумовлений строк майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов’язаний при передачі предмета лізингу лізингонадавачеві або користувачеві враховувати всі умови договору. Також продавець може одночасно бути і лізингоотримувачем, але тільки в межах однією з лізингових правовідносини.

У деяких регіонах діє послуга оренди із правом викупу. Д. Герасимов вважає, що «…послуга затребувана фізичними особами, але вона цікава і для малого бізнесу – вона подешевше, зручніше в діловодстві».

Всі суб’єкти лізингу можуть бути або не бути резидентами України.
За умовами договору лізингу все майно, передане лізингонадавачем, є на термін дії договору його власністю. Виключення становить майно, що куплене за рахунок бюджетних коштів.

Всі учасники договору лізингу, зацікавлені в угоді, визначають між собою умови постановки лізингового майна на баланс користувача.
У договорі може бути пункт про наявність у користувача права викупу лізингового майна після закінчення або до закінчення терміну договору. Також користувач має право розпоряджатися лізинговим майном по власному розсуді, наприклад використати його як заставу. Виключенням може бути пункт договору, що забороняє подібні дії.

Як тільки лізингове майно передане користувачеві, він має право висунути претензії продавцеві із приводу комплектності, якості, строків поставки майна і так далі відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Якщо в договорі відсутній відповідний пункт, користувач не вправі вимагати виконання продавцем певних вимог, що випливають із договору купівлі-продажу. Виключення становлять випадки, коли лізингонадавач відповідає за вибір продавця. У цьому випадку користувач може вимагати дотримання умов договору як від продавця, так і від лізингонадавача.

В обов’язки користувача входить страхування лізингового майна в страховій компанії, вибір якої залишається за лізингонадавачем. Користувач у момент передачі йому лізингового майна стає відповідальний за ризик випадкового псування або загибелі лізингового майна. Виключення знову ж становлять відповідні пункти договору.