Лондон – столиця Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, розташований на південно-сході Англії, на річці Темзі, що впадає в Північне море.

Площа Великого Лондона складає 1579 км ?, а Населення 7 млн. 421 тис. 328 чол. (Разом з міською округою – більше 12,5 млн. осіб) станом на (1 січня 2005).
Лондон – один з найбільших міст світу, політичний, економічний і культурний центр Великобританії.

Історія Лондона

Виникнення і рання історія міста.

Лондон як місто був заснований в 43 н.е. після римського завоювання Британії при імператорі Клавдіі3. Місто під назвою Лондіній (Londinium лат.) розташовувався на північному березі Темзи, мабуть, на місці більш раннього кельтського поселення бриттів, і включав всі елементи справжнього римського міста: був оточений кріпосною стіною, за якою знаходилася резиденція прокуратора, базиліка – центр громадських зборів громадян, лазні, амфітеатр і укріплений форт. Після відходу римлян в 410, на територію Британії стали переселятися північно німецькі племена англів, саксів і ютів, які за кілька століть придушили опір всіх кельтських племен.

Середньовічне місто

Близько 600 поряд з руїнами римського міста виник Люнденвік, який увійшов до складу саксонського королівства. Сакси прийняли християнство, і в місті було зведено Собор святого Павла (604). Серія набігів вікінгів докотилася і до Люнденвіка в 871, але королю Альфреду Великому вдалося укласти мир і відновити місто вже в межах римських стін під назвою Люнденбург. Після цього Лондон ще кілька разів піддавався нападам вікінгів, деякий час перебував в руках данців при Кнуті Великого, поки в 1042 знову не відійшов до англосаксів. Король Едуард Сповідник відновив тут Вестмінстерське абатство, засноване ще в 616, що сприяло новому розквіту міста.
Після завоювання Англії герцогом Вільгельмом Нормандським, який коронувався у Вестмінстерському абатстві, у місті було зведено замок – королівська резиденція, який згодом отримала назву Башта. При сина Вільгельма Завойовника почали будувати Вестмінстерський палац, а в період 1176 – 1209 спорудили знаменитий Лондонський міст, який з’єднав північну частину Лондона з південною.
В епоху середньовіччя місто пережило кілька серйозних спустошень: під час війни баронів 1216 він ненадовго перейшов під владу французького короля Людовіка VIII, в час повстання Уота Тайлера в 1381 селяни захопили Тауер, стратили лорда-канцлера, лорда-хранителя печатки, і архієпископа, а також підпалили ряд будинків і кілька днів грабували місто. Крім того, Лондон, як і багато європейських міст того часу, пережив кілька морових пошестей, включаючи чуму 1348 і 1666.
Цей підйом Лондона почався в правління династії Тюдорів (1485-1603), коли, особливо після нелегкого періоду Реформації, столичний статус міста перетворив його в один з найбільших торгових центрів Європи. Цьому дуже сприяло і ослаблення двох інших сильних суперників – Антверпена, який в 1572 розграбували іспанці, а також самої Іспанії, чий величезний флот – “Велика армада” – був розгромлений в протоці Ла-Манш в 1588. Переважання на море сприяло розвитку торгівлі з американськими колоніями, для чого в 1600 була створена Ост-Індійська торгова компанія.

Лондон в епоху Нового часу

Підйом міста тривав і при Стюартах (1603-1714): в 1694 році відкрився Банк Англії, який дозволив англійським купцям успішніше вести великі торговельні операції та укладати вигідні угоди. У 1707 Лондон став столицею Великобританії, держави, створеного за допомогою об’єднання Англії і Шотландії. До 1708 архітектор Крістофер Рен відновив постраждав під час пожежі 1666 Собор святого Павла, в 1750 був побудований другий міст через Темзу – Вестмінстерський; в 1762 головній монаршої резиденцією став Букінгемський палац.
У XIX і першій чверті XX століття Лондон пережив епоху швидкої урбанізації та індустріалізації, що перетворила його не тільки в найбільший промисловий центр, а й місто з населенням, що перевищує мільйон чоловік. Цьому в чималому ступені сприяло й будівництво залізниць (1836), а потім відкриття в 1863 метро – знаменитій лондонській Підземки. У той же час зростання населення супроводжувався періодичними епідеміями холери, у зв’язку з чим були зроблені інженерні роботи з влаштування чистих водозаборів і створення надійної системи каналізації.

Під час II Світової війни Лондон піддавався бомбардуванням німецької авіації, в результаті чого було зруйновано багато будинків і загинуло близько 30 тис. чоловік. У 80-і столицю Великобританії стрясали вибухи терористів ІРА, а на початку XXI століття Лондон став центром атак ісламістів.