Log In

Майбутнє України


Мішель Нострадамус помітив: «Що стосується майбутнього, то істина не може бути цілком певною». Всі тексти, які містять пророцтва майбутнього, у тому числі і священні Книги людства, несуть на собі відбиток фрактальності.

Це значить, що вони з однаковим результатом можуть «накладатися» на різні по своїх масштабах і змісту події майбутнього.

Тому, тільки з обліком усього вищевикладеного можна сприймати нижченаведені пророцтва майбутнього України.
Хоч і не дуже часто, але астрологи і пророки минулого згадують Україну. Мішель Нострадамус у багатьох своїх віршах-катренах говорить про події, які стосуються майбутнього України, але прямо її не називає. Тому щодо багатьох сучасних інтерпретацій і пророцтв великого астролога  виникає сумнів: чи мова йде про  Україну? Втім, є  досить конкретне, згадування  України. Мова йде про катрен XCV, центурія III, що переводиться в такий спосіб:
Закон Мору поступово згасне
Потім другий [прийде]
більше звабний
Борисфен першим прийде встановити
[Своїми] талантами і язиком [цей]
привабливий закон.

«Закон Мору» можна тлумачити, як доктрину утопічного соціалізму. Але що означає «інший закон»? Новітню технологію державотворення (конституція Пилипа Орлика)? Теорію ноосфери першого президента Академії наук України Володимира Вернадського? Або «Таємну доктрину»  Олени Блаватської?

Для того, щоб чітко відповісти на ці питання, потрібно звернутися до іншого пророцтва М. Нострадамуса, викладеного в прозі: «…а в жовтні-місяці станеться настільки великий переворот, що подумають начебто сила земного притягання втратила свій природний напрямок, і порине вона в постійну темряву, будуть цьому передувати весняна подія, а потім відбудуться надзвичайні зміни, зміни царювань, великі заколоти, розмноження Нового Вавилона… і буде це протягом лише сімдесяти трьох років і семи місяців».

«Новий Вавилон» — це, безперечно, Радянський Союз, 73 роки і 7 місяців існування якого, вважаються від розгону більшовиками російських Установчих Зборів до провалу серпневого путчу 1991 року і масового виходу республік зі складу СРСР. Втім, деякі звернули увагу на те, що ця цитата має продовження такого змісту: «…а потім пустить паростки, що тривалий час була марною; починаючи з 50-го градуса, і яка обновить всю Християнську Церкву. І буде встановлений великий мир, союз і згода….».

Але передувати цьому новому «золотому століттю» будуть, як сказано далі, тривалі часи важких випробувань.

Наступні рядки описують наші часи: «Країни, міста, королівства і провінції зійдуть зі свого  шляху, щоб стати вільними, ще глибше впадуть у рабство, і будуть таємно незадоволені один одним».

Для нас тут важливі висловлення про країну, що «тривалий час була марною», і ту, що на «50-м градусі». Неважко догадатися, що тут мова йде про широту Києва. Значить і стосовно майбутнього України.

Таким чином, відповідно до Нострадамуса, Україна повинна обновити християнську релігію і встановити у світі «новий закон» —  світового і міжнародного порядку.

З усім вищевикладеним збігаються пророцтва України, викладені і у деяких інших першоджерелах. У попередника Нострадамуса – великого цілителя, алхіміка, філософа-містика і астролога Парацельса (1493-1541) є таке пророцтво майбутнього України: « У тій країні [скіфів], про яку вже ніхто ніколи не думав, як про країну, у якій може відбутися щось значиме, над гнобленими і приниженими спалахне сяйвом Великий Хрест.

Це повинне відбутися через 500 років після моєї (Парацельса) смерті». Через 500 років — це в 2041 році. І далі: « Спалахне Божественне Сяйво з Гори країни гіпербореїв, і його побачать всі жителі Землі».
Буде справедливим помітити, що назви «Скіфія» і «Гіперборія» мають відношення до України.

Саме останню назву використає ще більш давній (XIV ст.) астролог-пророк Раньо — Неро, автор збірника пророцтв «Вічна Книга». Там, зокрема, є таке пророцтво: «Наприкінці XX сторіччя світ буде кланятися Сатані. Багато білих людей будуть заворожені цією релігією (комунізмом — авт.). Головний центр спокуси — країна Тартарія».

Якщо в XIV сторіччі пророки чітко розрізняли Гіперборею і Тартарію, то з великою часткою вірогідності можна стверджувати, що в передбаченнях Парацельса щодо святого Божественного Хреста, мова йде саме про майбутнє України.

Згадування про Гору країни гіпербореїв підтверджує нашу думку, так, як у древній історичній і духовній літературі Горою називали Київські пагорби, як, наприклад, про це пишеться в «Велесовій Книзі»: «„…пішли до Гори, у Київ».

Таким чином, древні пророки відводили Україні в Божому Промислі особливе значення і  її місії, як каталізаторі відродження Землі на духовній основі. Саме землі сучасної України виконували роль Великої китайської стіни для Європи.

Назва «Україна» передають три ієрогліфи, які вимовляються (у латинській транскрипції як „Wukelan», а пишуться, як „украіна» —
де:
— — wu — чорний, вороною; ворон, ворона; Варуна – ведичне «темне» божество, що шанувалося нашими предками;

— — ke — зуміти, бути здатним, перемогти, перебороти;

— — lan- благо квітка орхідея.

Як бачимо, ці три ієрогліфи відображають, з одного боку — історичний код майбутнього України (від темного минулого, що персоніфікував Варуна, через страждання і боротьбу — у розквітаючою пошаною і повагою всього світу (майбутнє)).

З іншого боку, вони акцентують увагу на її сакральних рисах. У цьому змісті Україна виступає заступником землеробства (чорність, чорнозем, просто земля), лицарем духовних цінностей європейської цивілізації, а також уособленням краси і жіночності культури останньої (квітка). Ця дійсна квітка людства і поширить по світі свій вишуканий аромат («тонкі» політичні, соціальні і сугубо інформаційні технології (знакові системи)).

Відповістимо на запитання: коли Україна зможе здійнятися у весь свій «повний ріст» для виконання своєї всесвітньо-історичної місії?
Що стосується минулого, то за сім з половиною тисяч років своєї історії Україна мала кілька підйомів:

  • — Трипілля, Аратта (із середини V до початку III тис. до н.е.);
  • — Скіфія, Сколотія (VI- IV в. в. н. э);
  • — Русколань, Антія (II – V в. в.. н.е.);
  • — Київська Русь (X- XII в. в. н.е.);
  • — Козацька Україна (XVI-XVII в. в. н.е.).

У ці історичні періоди Україна або очолювала світову цивілізацію, або досягала рівня розвитку передових країн. Виходячи з такої — сакральної -періодизації нашої історії, фахівці НДІ Класичної астрології, довели, що Україна, як і будь-яке утворення, що має архетипічний корінь, розвивається циклічно. А в українській історії домінує цикл тривалістю 720 років (третина так названої епохи, що триває 2160 років).

Продовжуючи лінію історичних піків: VI в. до н.е. — рубіж II / III в. н.е. — X в. н.е. — XVIIв.н. е. (Козацька Держава), ми далі одержуємо сторіччя наступного підйому –XXIV в. (у Парацельса — 2041 рік). Але це століття– «час піку», а період розквіту, як доводить астрологія, починається на одне-два сторіч раніше. Цікаво, що великий російський філософ Данило Андрєєв саме на ці далекі часи відносив установлення «Рози Світу» — інтернаціонального духовного руху, що об’єднає догмати всіх релігійних і філософських навчань світлої спрямованості.

Одночасно, як ми пам’ятаємо, «Роза Світу» — це Всесвітня Федерація держав, що гармонійно регулює економічні і суспільні рухи в інтересах духовного розвитку окремої людини. Тому цілком логічним буде припустити, що Україна і є та квітка з витонченим ароматом «Рози Світу», що стане ініціатором і каталізатором нового світового порядку на принципах універсальної духовності.

views:
12701
Tagged under