Раньо Неро не був єдиним, хто займався пророкуваннями в Італії в часи Високого Відродження. Але, звичайно, найбільша цікавість, як у сучасників, так і у нас, їхніх нащадків, викликають пророкування найбільшого флорентійського художника Леонардо да Вінчі. У його зошитах, записках і рукописах дослідники знаходять безліч пророцтв. Але от парадокс: більшість із них складено не для роду людського, а для самої природи – тваринного і рослинного світу.
Недарма Леонардо сам назвав себе не живописцем, а ученим. Його хвилювало, якими стануть дерева, як люди навчаться створювати нові сорти плодів, що можна буде зробити з дерева, а що з металу. Він попереджав, що не можна міняти русла рік, що з’являться паперові гроші, які витиснуть золоті червінці і дукати. Але найбільше Леонардо хвилювала одна проблема, вона ж для нього – велика мрія – людське спілкування. Він все життя мріяв про те, щоб люди всіх країн і континентів могли б спілкуватися один з одним. У цьому він бачив дружбу народів, при якій правителі не зможуть почати чергову війну. І от яким він бачив це спілкування в майбутньому: «Люди будуть розмовляти один з одним із самих віддалених країн і один одному відповідати». Наступні дослідники творчості Леонардо трактували цей пасаж: «Писання листів з однієї країни в іншу». Але адже Маестро стверджував прямо: не «писати», а «говорити».
Звичайно, аж до появи телефону історики не могли зрозуміти, про що він тлумачив. Це стало ясно тільки до кінця XIX століття. А от інші рядки: «Люди будуть пересуватися, але не будуть рухатися; будуть говорити з тим, кого не бачать». Дивно?. Це ж знову про розмову через телефонний кабель. При цьому людина дійсно буде говорити з тим, кого немає поруч. І сам він буде перебувати на місці, але адже якщо говорити з Москви з Нью-Йорком, можна буде почути всі звуки іншого міста і вирішити, що ти перенісся туди. От пророкування Леонардо про інші кошти зв’язку між людьми: «Можна буде бачити фігури людей і тварин, які будуть випливати за цими тваринами і людьми… але дивними ж будуть здаватися різні розміри, у які вони перетворюються», «Будуть виявлені величенні фігури людської форми, які, чим більше ти до них наблизишся, тим більше будуть скорочувати свою величину». Дослідники про що тільки не ворожили: одні вважали, Леонардо говорить про сонячну тінь, інших – про тіні, що відкидає свічами.
І тільки в ХХ столітті стало зрозуміло: можна буде бачити фігури людей спочатку на кіноплівці, потім на екрані телевізора. А наближення до «фігури» і віддалення від її – це ж наїзд і від’їзд камери, що знімає кіно на плівку. Леонардо, як бачив, описав принцип роботи кіно- і телетехніки. А от ще про кіно і телебачення: «Повітряні тіла своїми виреченнями стануть давати нам наставляння». Куди точніше: дійсно, для людини, що сидить перед екраном, ведучий або телекоментатор – якесь повітряне тіло. Напослідок ще одне пророцтво про комунікації людства: «Люди будуть розмовляти, стосуватися один одного і обійматися, коштуючи одні в одній, інші в іншій півсфері, і мови одних будуть зрозумілі іншим». Як вам така мрія про якісь особисті сферичні будки відео зв’язку, у яких ще і убудовані електронні перекладачі?
Здається, ми вже близькі до здійснення мрії Леонардо. Не далі, як учора, вийшовши в Інтернет, я одержала пропозицію скачати програму відео зв’язку, щоб не листуватися, а повноцінно спілкуватися – і говорити, і бачити один одного. Ну а перекладач із всіх основних мов у комп’ютер давно убудований.
