Над гірськими хребтами Хорватії, околиці Австро-Угорської імперії догорав захід. Вечірні тіні згущувалися на дні долини. Син сільського священика пастушок Нікола Тесла прискорив кроки, женучи стадо овець в село, рятуючись від швидко наступала в горах темряви.
Він ще не підозрював, що саме йому належить розвіяти темряву над усім світом, запалити міріади вогнів міст і селищ, наситити електроенергією потужні м’язи сучасної цивілізації, що долає простір за допомогою радіо та телекомунікації.
Доля Н.Тесла (1856-1943) являє собою дивовижний приклад того, що «дух віє, де хоче», висловлюючись словами Біблії. Ні місце, ні походження, ні умови життя не давали підстав вважати, що геній і справжній, без лапок, благодійник людства народиться саме тут.
Навіть у плеяді найвидатніших умів людства, на які був такий багатий починався ХХ століття, талант і результати робіт Тесли вражають уяву. Його сучасники – великі фізики лорди Кельвін, Релей, а також Ейнштейн, Хевісайд, електротехніки Белл, Вестінгауз, Едісон – надзвичайно високо цінували його роботи. Дослідження обертового магнітного поля, створення перших індукційних електродвигунів, багатофазних трансформаторів принесли йому широку популярність у наукових та інженерних колах. Томас Едісон одразу визнав талант Тесли і взяв молодого дослідника в свою лабораторію.
Але учень дуже скоро перевершив свого великого вчителя, і саме системи передачі та перетворення змінного струму, розроблені Теслою, були визнані найбільш придатними для впровадження, що і поклало початок «всесвітньої електрифікації».
Всі особисто знали Теслу вчені, інженери, промисловці відразу ж потрапляли під незрозумілий вплив. Відомо, що погляди Тесли на природу електромагнітних явищ відрізнялися від загальноприйнятих. Він не використовував у своїх розрахунках рівнянь електродинаміки Максвелла. Це не завадило присвоєнню йому почесних вчених звань провідними науковими центрами 13 країн, у тому числі Паризьким, Віденським, Празьким і багатьма іншими університетами. До речі, проведений недавно З.І.Докторовічем неупереджений аналіз рівнянь Максвелла – фундаменту сучасної електродинаміки (журнал «Свідомість і фізична реальність», т.1, № 3, 1996) – свідчить про наявність в її сучасних межах ряду непереборних парадоксів і протиріч. Мало кому відомо, що за наявними у США патентним свідченнями саме Теслі, а не Марконі, належить пріоритет винаходу радіо! Навіть в області сучасних технологій прихованої передачі інформації з використанням високих частот він був першим.
Роботи Тесли занадто випередили його час. Фізика явищ, які він досліджував, лежала і зараз лежить на кордоні сучасного знання і технологічних можливостей. Він досліджував резонансні явища в галузі високих і низьких частот і надвисоких напруг. На жаль, збереглися лише деякі описи його установок, одна з яких резонувала з іоносферою Землі. Робляться спроби осмислити і промоделювати на комп’ютерах їх передбачувані характеристики, але в області невідомих фізичних явищ ніщо не може замінити прямий експеримент. Деякі отримані ним і продемонстровані публіці результати не досягнуті і зараз. Чого вартий отримання ним кульових блискавок! До цих пір ведуться безперервні дискусії про її загадкової природи. А перші досліди Тесли з передачі електроенергії без проводів і практично без втрат продовжують залишатися загадкою і пріоритетним завданням науки. Є свідчення сучасників, що він їздив на електромобілі з небувало ємним джерелом електроенергії.
Абсолютно нез’ясовне джерело знань Тесли про невідомих і ніким не досліджених явищах. Слова – геніальна інтуїція, осяяння – зовсім нічого не пояснюють. Адже спектр відкриттів Тесли надзвичайно широкий. Як він розраховував і вибирав параметри своїх установок, які не мали і не мають до цих пір аналогів і давали настільки дивовижні ефекти? Не знаходячи ніякого іншого пояснення, деякі дослідники вважають, що свої технічні та наукові одкровення він отримував, перебуваючи в змінених станах свідомості, які давали можливість черпати інформацію з єдиного інформаційного поля Землі.
Далеко не випадковий неминущий глибокий інтерес Тесли до «тонкому світу», світу ефіру, одним з першовідкривачів якого він і був. Там поширювалися радіохвилі його пристроїв, звідти він брав нечутні раніше ніким сигнали. Він перший технічними засобами досліджував фундаментальну роль резонансів і вібрацій в Природі. Саме в електромагнітних хвилях ефіру він сподівався почути досі нікому не чутні голоси. Голоси інших світів або, може бути, вловити сліди витають в крижаних глибинах Космосу електромагнітних вібрацій жили раніше або невідомих нам ефірних істот, майбутнього матеріального втілення людства по Ціолковському. На відміну від сучасних вчених, він негайно приступив від слів до справи, створивши апаратуру і обладнавши нею спеціальну яхту. Це забезпечувало збереження таємниці. Тесла відмінно розумів, що в його епоху набирав силу войовничого (читай грубого) матеріалізму його прагнення і цілі могли здатися, м’яко кажучи, дивними. Тому він був вкрай обережний у своїх висловлюваннях на ці хвилюючі його теми. Збереглися лише згадки, що він брав сигнали техногенної природи невідомого походження, одним з можливих джерел яких він назвав Марс. У деяких це викликало посмішки, а з боку Тесли – завісу мовчання.
Про роль Тесли і масштаб його генія найкраще свідчить факт, що під час другої світової війни Н.Тесла разом з А. Ейнштейном і Р.Оппенгеймером (яке сузір’я імен!) Були залучені до здійснення секретного проекту забезпечення «невидимості» кораблів флоту США. Який невидимості – радіолокаційної, аналогічної сучасним проектом створення літака-невидимки “Стелс”, або візуальної – до цих пір залишається таємницею. Може бути переслідувалися і інші цілі, але велися роботи по створенню магнітних полів надвисокої напруги на основі унікальних установок Тесли. Результати проведених експериментів на спеціально переобладнаному есмінці «Елдрідж» були негайно знищені, що саме по собі говорить про їх надзвичайної важливості. Тесла передбачав можливість людських жертв і наполягав на переробці устаткування для умов наявності екіпажу на борту есмінця. Проте, як завжди в умовах війни, на це не вистачило ні часу, ні коштів, а жертви самі собою вважалися неминучими. Ніхто досі не знає в деталях близькі й далекі наслідки тривалого впливу надпотужних магнітних полів на людський організм. Мабуть, експеримент спричинив людські жертви. Незліченні публікації та журналістські домисли на цю тему наводять на думку про спеціально проведеної до сих пір дезінформації.
Тільки зараз ми починаємо усвідомлювати, двері в який незвіданий світ відкрив Тесла і які відкриття чекають нас там. Адже ефект коронного розряду і дивного світіння «аури» предметів (Кирліан-ефект) спостерігається саме при рівнях напруг електричного поля і частотах, отриманих і досліджених Теслою, і він сам на себе продемонстрував його. Спроби відтворення кульових блискавок неодноразово робилися лауреатом Нобелівської премії П.Л.Капица.У 1980-і роки на експериментальній установці по створенню кульових блискавок І.М.Шахпароновим був отриманий «побічний продукт» у вигляді магнітного графіту. (Нагадаємо, що Тесла отримав кульові блискавки майже за сто років до цього!) Незвичайні властивості графіту не викликали нічого, крім подиву у вчених всіх рангів, не пробудивши ні думки, ні прагнення до дії. Більш того, елементи самої установки стали джерелом невідомого поля, який надає дію на біооб’єкти, що знижує згортання крові, що поліпшує смак харчових продуктів і навіть горілки. У світлі найбільш сучасних поглядів це може бути торсіонне поле, або поздовжній компонент все ще не до кінця дослідженого електромагнітного поля.
На сьогоднішній день вплив сильних магнітних полів на живі організми реально демонструється в Японії, де будь-який бажаючий може відправити в «невагомість» жабу, собаку або кішку. Справа в тому, що в надсильних магнітних полях навіть біологічні тканини набувають магнітні властивості. Сили магнітного поля стають настільки великі, що компенсують силу земного тяжіння, змушуючи тварин «парити в повітрі». Однак людям поки літати заборонено, так як наслідки дій таких полів на живі організми ще не досліджені.
Що породжує вакуум-ефір, досі вважався «абсолютним нічим», в умовах надсильних магнітних і електричних полів і надвисоких частот – предмет досліджень фізики ХХ і ХХI століття, але першим був Нікола Тесла.
