Доводити реальність НЛО і розумність їхніх дій при наявності тисяч і тисяч свідчень, фотографій, кіно – і відеозаписів, радарних зарубок польотів загадкових апаратів, фіксації слідів на місцях їхніх посадок, на наш погляд, уже не потрібно. Феномен НЛО має найбагатшу бібліографію, серед яких чимало сугубо наукових праць і монографій, присвячених аналізу тих або інших характеристик невідомих літальних апаратів (ЛА). Складено класифікацію типів НЛО, що включає більше п’яти десятків конфігурацій ЛА. Одним з перших таку класифікацію склав американський дослідник Джеймс Мак Кемпбелл. Він розділив НЛО на ряд класів.
Зонди у вигляді сфер і дисків діаметром від 0,3 до 0,9 м, що представляють, очевидно, дистанційно керовані апарати дослідницького характеру. НЛО такого призначення спостерігали в процесі їхнього відділення від апаратів більших розмірів.
Малі НЛО. НЛО бувають трьох типів:
а) яйцеподібної форми, довжиною 1,8-2,5 м, що літають із вертикальною орієнтацією великої осі;
б) подовженої циліндричної форми без яких-небудь зовнішніх надбудов і агрегатів, з великою віссю, орієнтованої по напрямку польоту;
в) сферичні об’єкти діаметром порядку 4,5 м.
Стандартні НЛО. Цій групі властива дископодібна форма з різними варіаціями. Найчастіше їхні розміри перебувають у межах від 7,5 до 12 м, а товщина приблизно раз в 10 менше діаметра.
Більші НЛО. Спостерігали кілька різних типів. Частіше очевидці повідомляли про диски діаметром порядку 35 м. Однак зустрічалися великі НЛО в кілька поверхів і діаметром від 75 до 90 м.
Трикутні апарати, оскільки в нічному польоті на корпусі відзначаються три джерела світла на зразок фар. Розмір сторони трикутника від 7,5 до 80 м.
Сигароподібні НЛО. Як правило, розміри до 100 і більше метрів довжиною.
Носії. Вони спостерігалися на дуже великій висоті. Це гігантські апарати сигароподібної форми. Приблизні розміри до 1,5 км у довжину. Спостерігалося відділення від них великої кількості НЛО малих розмірів.
Крім названих форм НЛО, зустрічаються також наступні: сфера, дзвін, овал, яйце, конус, гриб, вовчок, парашут, абажур, паралелепіпед, куб, кільце, тор, серп, гантелеобразний, подвійна кегля, фара, медузообразне, колесо зі спицями і т.д.
Поряд з багатьма фізичними характеристиками НЛО, що стосуються кольори, швидкості, світлового випромінювання, і т.д., встановлено, що НЛО, що перебувають у режимі польоту або зависання над поверхнею землі, являють собою точкове джерело електромагнітної енергії. Параметри випромінювання: частота 1000-3000 Мгц, ширина імпульсу 2 мкс, частота повторення імпульсів 2-600 Гц, потужність випромінювання 1,5 Мвт, у режимі прискорення 1,8 Мвт. Ці значення отримані за допомогою бортового вимірювального комплексу з американських літаків типу В-47117.
Підтвердження тому, що перші наземні радіолокатори виявили в космосі пересування невідомих апаратів ще в 50-х роках, коли на орбітах не було супутників, пролунало в доповіді доктора технічних наук, розроблювача радіолокаторів Р.Ф. Авраменко в 1994 році на «Зигелевских читаннях» у Москві. Він повідомив, що, включивши перший потужний локатор і подивившись, що ж відбувається навколо Землі, вони виявили…
НЛО. Ті були на видаленні від кількох сотень кілометрів до тисяч кілометрів, і за ними можна було спостерігати протягом хвилин у різні дні. Кожен політ був запротокольований, визначені параметри цих об’єктів. Наприклад, один з них летів на висоті 300 км зі швидкістю 20 км/сек і мав діаметр порядку 300 метрів. За результатами спостережень був складений науковий звіт, однак, ознайомившись із ним, керівник робіт академік А.Л. Минц відмовився його затвердити, мотивуючи це вкрай негативним відносинам ЦК КПРС до повідомлень про НЛО.
Значно пізніше стало відомо про подібні результати, отриманих у ході секретного канадського проекту «Магніт», початого в 50-і роки під керівництвом Уилбора Смита, що розташовувало першокласним устаткуванням в області радіолокаційного спостереження і радіоконтроля ефіру. Через обсерваторії Канади У. Смит здійснював радарний контроль за НЛО на винятково великій висоті і у ближньому космосі. Вони також підтвердили виявлення поблизу Землі невідомих космічних апаратів.
Але головне, що відзначали як незаперечний фактор всі очевидці і дослідники НЛО, – це розумний характер поводження більшості невідомих літальних апаратів. Цим НЛО кардинально відрізнялися від будь-яких інших явищ природи і техніки, будь те кульові блискавки, комети, боліди, метеорити, запуски ракет і супутників і т.п., на які звичайно посилаються супротивники НЛО, аргументуючи своє неприйняття гіпотези про непізнані літаючі об’єкти як апаратах неземних розумних цивілізацій.
Завершуючи огляд частини накопичених нами матеріалів про деякі особливості і дії НЛО, варто підкреслити, що їх більш припустимо віднести до проявів невідомих розумних сил, ніж до якихось непізнаних природних явищ. Інша точка зору куди менш логічна і здатна лише заплутати питання про розгадку аномальних явищ. Таким чином, апріорно можна стверджувати, що інший Розум здатний проявляти себе в діях, пов’язаних з функціями НЛО, які виконують роль дослідників або розвідників стосовно земної цивілізації. Хоча, втім, ці об’єкти можуть нести і більше складні функції експедиційного, науково-дослідного, екологічного, світоглядного, генетичного і т.п. характеру.
