Одержавши повідомлення про посадку НЛО, насамперед варто докладно опитати свідка. Уже проста бесіда виявить його ерудицію, психічну повноцінність і багато інших якостей.
Якщо це можливо, бажано провести повне психофізіологічне дослідження очевидця, хоча б так, як це зробили, скажемо, польські уфологи у випадку з Яном Вольським (див. нижче).
Виїзд на місце приземлення для проведення польових робіт бажано провести якнайшвидше, продумавши, однак, заздалегідь програму і методи дослідження.
Тут ми розповімо лише про нові методи, застосованих радянськими дослідниками “літаючих тарілок”.
1. Метод біофізичної локації
Уперше цей метод був застосований доцентом, к.т.зв. Плужниковим А. И. 17 липня 1978 р. на місці посадки під Серпуховим. От що він розповідає про це у своєму звіті:
Висновок про результати біофізичної локації місця передбачуваної посадки НЛО в Підмосков’я
17 липня 1978 р. у р-ні станції Шарапова Полювання (Моск. обл.) нами була проведена біофізична локація місця передбачуваної посадки НЛО, що наблюдались очевидцями в серпні 1977 р. Зазначене Ф. Ю. Зигелем місце передбачуваної посадки НЛО являє собою опушку лісу, покриту рідкою травою (після осінньої оранки). У цей час на зазначеному місці не збереглося ніяких видимих слідів посадки НЛО. Є окремі лунки, з яких восени 1977 р. московські фахівці брали проби ґрунту. Розташування лунок не дозволяє зробити висновки про форму і розміри посадкових слідів, що спостерігалися очевидцями на місці зльоту НЛО.
Біофізична локація підземних об’єктів.
Із древніх часів відомий спосіб пошуку підземних вод і руд, заснований на природній здатності окремих людей підсвідомо відчувати наявність шуканих геологічних аномальна. У цей час біофізичний метод пошуку підземних аномалій (БФМ) успішно використається спеціально натренованими особами (операторами БФМ) для пошуку різноманітних об’єктів природного і штучного (антропогенного) походження в СРСР, Чехословакии, США, Франції і ін. країнах всіх континентів. З 1970 р. по теперішній час БФМ застосовується автором дійсного висновку для пошуку підземних об’єктів головним чином воєнно-історичного і архітектурно-будівельного характеру, що не мають ніяких зовнішніх ознак на земній поверхні. Роботи виконуються на прохання і при сприянні співробітників науково-реставраційних виробничих майстерень і музеїв-заповідників РСФСР.
Методика біофізичної локації
Для біофізичної локації підземних об’єктів антропогенного характеру і підземних водних потоків ми звичайно використаємо пошуковий прилад у вигляді двох П-образних пошукових рамок (або “подвійних вусів”). Рамки виконані зі сталевого дроту діаметром 3-4 мм, довжина вусів 33-36 див, довжина перемички 11-12 див. Іноді використаються полегшені, Г-образні рамки (або полуторні вуса), у яких довжина більших вусів 36-40 див, довжина малих вусів 3-5 див.
При русі шукача (оператора БФМ, даузера, лозоходца), рамки вільно тримаються в голих руках, причому у вихідному (нейтральному) положенні вони повинні бути паралельні один одному, з нахилом кінців (вусів) униз на кілька градусів. У моменти знаходження шукача над шуканою аномалією рамки схрещуються в результаті прояву так називаного біофізичного ефекту (БФЭ), природа якого дотепер не досліджена, причому вченими різних країн висунуто кілька гіпотез.
У ході біофізичної локації помічник шукача повинен відзначати отримані границі нейтральних й аномальних зон прапорцями або мітками контрастного розцвічення для наступних обмірювань і фотографування отриманих контурів аномалій на земній поверхні.
У результаті численних практичних пошуків і окремих експериментів у різних ґрунтових і погодних умовах (ґрунт, трава, асфальт, кам’яна і бетонна бруківки, битий цегла, рілля, сніг, чавунні плити, будь-які підлоги в будинках; у ясну і дощову погоду, удень і ввечері; у жару до 35°С и в мороз до -30°С нами встановлене, що шукач може робити виборчу біофізичну локацію шуканих об’єктів шляхом відповідного настроювання головного мозку на заданий тип об’єкта і на заданий напрямок локації (стосовно шукача). Варто мати на увазі, що тривала робота шукача з об’єктами різної фізичної природи в умовах пересування по пересіченій місцевості приводить до стану крайньої утоми, тому що має місце сполучення напруженої підсвідомої роботи мозку з фізичним навантаженням організму, особливо при поганій ґрунтовій і погодній обстановці.
У цей час, відповідно до вимог практики архітектурної реставрації і інженерно-будівельних вишукувань, нами виконується виборча біофізична локація наступних типів підземних об’єктів, що не мають ніяких зовнішніх ознак на земній поверхні:
а) пустотні аномалії – підземні ходи й приміщення, калориферні канали, склепи, братські могили, що були ями, рови і яри, гірські вироблення, водопровідні теплові і ін. комунікації;
б) кам’яні аномалії – залишки білокамінних і цегельних стін, фундаментів, перекриттів, а також місць їхнього колишнього розташування;
в) деревні аномалії – залишки дерев’яних стін, фундаментів, перекриттів, а також місць їхнього колишнього розташування;
г) водні аномалії – дренажні системи, підземні водні потоки (наприклад, що загрожують конструкції будинків).
Біофізична локація об’єктів значної довжини на рівній місцевості і на дорогах може вироблятися з автомобіля. Докладне дослідження місцевості повинне вироблятися тільки при русі пішки. Необхідно, щоб шукач добре уявляв собі фізичну природу шуканої аномалії й міг повністю зосередитися на її пошуку, не розсіюючи уваги на навколишнє оточення. Тому успіху пошуку в значній мірі сприяє необхідна псих «фізична комфортна робоча обстановка в зоні розміщення аномалій.
Найбільший негативний вплив на роботу шукача роблять наступні фактори:
1. Психологічні перешкоди з боку випадкових глядачів (питання і репліки “під руку”, окрики, безтактне поводження і ін.).
2. Психологічна несумісність шукача і його випадкового помічника.
3. Фізична утома і зіпсований настрій шукача.
4. Холодна, вогка, вітрянна погода (коли ломить у скронях).
5. Одночасна робота поруч іншого шукача.
6. Небезпечні і сховані перешкоди на шляху шукача.
7. Наявність “черезсмужжя” однорідних аномалій (особливо перекручених багаторазовими переорюваннями, перекопами, перебудовами).
Тому необхідною умовою роботи шукача повинне бути відсутність вищевказаних факторів.
Правильність пошуків і пошуки об’єктів підтверджується одним з наступних способів: розкопками або буравленням; натурним обстеженням залишків історичного або архітектурного пам’ятника; показаннями очевидців (включаючи вказівки на відомі їм пролами у зводах підземних ходів, виходи стін або підземних водних потоків на поверхню і т.д.); порівняльним аналізом історичних документів, креслень, планів; незалежними зйомками інших шукачів. Особливе значення має попередній аналіз зони пошуку замовником (консультантом).
