Log In

Пневмонія

pnevmoniaПневмонія є гострий запальний процес у легенях, викликаний патогенною або умовно-патогенною мікрофлорою зі зривом імунних і неімунних механізмів захисту і супроводжується ураженням респіраторних відділів.

Захворюваність на гострі пневмонії в середині минулого століття становила 13,8 на 1000. За останні 20 років кількість випадків запалення легенів зросла за даними клініки на 40-43%.

Найбільш частими збудниками пневмонії є пневмококи (від 30 до 40%), віруси (близько 10%) і мікоплазма (у 15-20%). До теперішнього часу майже у половини хворих причина захворювання залишається невідомою. У випадку внутрішньолікарняної інфекції джерелами інфікування зазвичай бувають синьогнійна паличка, клебсиелла, протей, легионелла, аспіргілла, мікоплазма і пневмоцистами. Збудниками аспіраційних пневмоній зазвичай служать асоціації бактерій з іншими мікроорганізмами. Подібні пневмонії зустрічаються найбільш часто при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нервової системи, у хворих множинними травмами і хронічним алкоголізмом. Гостра пневмонія як будь-яке інфекційне захворювання виникає в умовах нашарування інфекції або високих хвороботворних якостей мікроорганізму, з одного боку, та імунодефіциту — з іншого.

Мікроорганізми проникають в легеневу тканину одним з 4 шляхів:
1 — вдиханням з повітрям (при інгаляції збудників, які у повітрі);
2 — аспірацією (закиданням) з носо-та ротоглотки;
3 — гематогенним (з потоком крові) розповсюдженням з віддаленого вогнища інфекції (складова частина сепсису);
4 — лімфогенним (по лімфатичних судинах з сусідніх органів) шляхом при пораненні грудної клітини.

Інфекційний агент потрапляє в альвеоли через бронхи при зниженні факторів місцевого захисту легень, які проявляються пригніченням захисної функції епітелію (алкоголь, куріння, злущування та його некроз при вірусних захворюваннях), недостатньою продукцією імуноглобуліну і фактора противірусного захисту, що перешкоджає фіксації бактерій на слизовій оболонці, нейтралізуючого їх токсини. Причинами, що ведуть до розвитку гострої пневмонії, служать різні імунодефіцитні стани (СНІД, променева терапія, тривалі стресові ситуації побутового та виробничого характеру).

Класифікація пневмонії передбачає характеристику гострого запалення легенів з причини виникнення (пневмококова, стафілококова тощо), механізму розвитку (первинна, вторинна) і за наявністю ускладнень (неускладнена, ускладнена плевритом, абсцедируванням, бронхообструктивним синдромом, колапсом, інфекційно-токсичним шоком, міокардитом і ін).

Розподіл пневмоній на вогнищеву і крупозну правомочним лише при запальному процесі в легенях, викликаному пневмококом. Затяжний перебіг пневмонії доцільно відображати тільки при пневмококовій етіології захворювання або при наявності в осередку ураження асоціації мікроорганізмів. При інших формах пневмонії (стафілококової, мікоплазменної та ін) дозвіл запального процесу в легенях нерідко триває більше 4 тижнів. Вторинної називають пневмонію, розвиток якої пішло за захворюванням, розвиток якого безпосередньо або опосередковано пов’язано з бронхолегеневої системою або виникає на тлі імунодефіцитного стану (СНІД, імуносупресивних терапіях).

В останні роки за доцільне поділ пневмонії на позалікарняні і внутрішньолікарняні. При цьому внутрішньолікарняні пневмонії визначаються як гострі інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів, підтверджені клініко-рентгенологічно через дві і більше доби після перебування хворого в стаціонарі. Внутрішньолікарняні пневмонії, на відміну від позалікарняних, характеризуються тяжким перебігом, швидким розвитком ускладнень, нерідко летальним результатом.

Особливої уваги заслуговує виділення так званих атипових пневмоній, викликаних внутрішньоклітинними збудниками (мікоплазмою, легіонел, хламідією). Їх особливість полягає у переважанні симптомів загальної інтоксикації, які відсувають на другий план легеневі прояви, і відсутності змін на рентгенограмі легень у перші дні хвороби. Перебіг таких пневмоній непередбачуваний: вони можуть протікати як малосимптомні, так і важко з розвитком небезпечних для життя ускладнень.

Клінічні прояви гострої пневмонії, крім загальних симптомів даного захворювання (кашлю, болю в грудній клітці, підвищення температури тіла, задишки), мають відмінні риси, зумовлені збудником запального процесу в легенях.

Пневмококова пневмонія протікає в 2 формах: крупозної та вогнищевої. Клінічно крупозна пневмонія проявляється раптовим початком (хворий називає день і годину), приголомшливим ознобом з підвищенням температури тіла до високих цифр, кашлем (спочатку сухим, а потім з в’язкою іржавою мокротою), вираженою задишкою, болем в грудній клітці, серцебиттям.

Клінічні ознаки осередкової пневмококової пневмонії характеризуються поступовим початком, часто на тлі вірусної інфекції, кашлем з мокротинням слизисто-гнійного характеру. Рідше відзначаються такі симптоми, як біль в грудній клітці і задишка.

Стафілококова пневмонія виникає зазвичай після перенесеної вірусної інфекції. При гематогенному шляху інфікування стафілококове ураження легень стає складовою частиною картини більш важкого захворювання — сепсису. Клінічна симптоматика стафілококової пневмонії характеризується особливо тяжким перебігом з ознаками вираженої інтоксикації (кашель з мізерною мокротою типу «малинового желе», різкою загальною слабкістю, нерідко спутаною свідомістю).

Фрідлендеровська пневмонія викликається клебсієлою і виникає в дуже ослаблених хворих, нерідко страждаючих алкоголізмом. Захворювання розвивається поступово з тривалим періодом передхвороби, що характеризується лихоманкою, глухим кашлем і загальним нездужанням. Через 3-4 дні в зоні ураження легень з’являються множинні порожнини розпаду з рідким вмістом.

Дуже важкий перебіг пневмонії спостерігається при «хворобі легіонерів». Вона виникає як епідемічний спалах в осіб, що мають постійний контакт із землею, які проживають або працюють у приміщеннях з кондиціонерами. Хвороба гостро проявляється високою температурою тіла, шкірних і діарейним синдромами, болями в суглобах.

Мікоплазменна пневмонія нерідко виникає як спорадичне запалення серед молодого контингенту. Клінічна картина характеризується температурою в межах 37,5-39 ° C, болісним сухим кашлем, який переходить у вологий, з відділенням мізерної слизисто-гнійної мокроти, ломота в тілі. Поліпшення самопочуття відзначається при призначенні антибіотиків тетрациклінового ряду.  Лікування та діагностика пневмонії.

views:
1864
snap_MYURL:
snapEdIT:
1
snapTW:
s:1:"1";
snapVK:
s:1:"1";