Нейл Армстронг – людина, що вперше ступила на поверхню Місяця. Однак світ із захватом стежив за історичним спуском людини на Місяць – у прямої трансляції відсортованої якості. У нашій країні довше всіх не знали подробиць виходу на поверхню Місяця Нейла Армстронга і Эдвіна Олдріна.
А практично в усім світі телеглядачі стали спостерігачами у програмі “примісячення” американських астронавтів. НАСА відразу пояснило відсутність звуку в телерепортажі “технічними неполадками” і “атмосферними збурюваннями Землі”. Півтори хвилини телеглядачі бачили тільки “картинку”, а потім пообіцяли в наступному репортажі розповісти про подробиці, і на цьому пряма трансляція на п’ять із половиною годин замовкла. У чому була тоді справа?
Почнемо з техніки, що нібито дала збій. Армстронг спілкувався із Землею по двох радіочастотах: перша – загальнодоступними, закупленими телекомпаніями; друга – запасна (секретна), по якій зв’язок тримався лише з керівництвом НАСА. Телеглядачі і радіослухачі планети чули захоплений голос астронавта, переданий по основній частоті. І раптом голос обірвався…
Допитливі розумники “перехопили” запасний канал, а дехто навіть записав слова Армстронга на магнітофон. А от що відбулося… Про це заявив сам Нейл. Він закричав: “Чорт візьми, я хотів би знати, що це таке?! Прямо перед нами, по іншу сторону кратера, сидять інші космічні кораблі, величезні, і спостерігають за нами”.
Правда, є слух, що і першу фразу із цих двох він прокричав в основний ефір… На жаль, пройшло майже тридцять років, і очевидця телерепортажу, який би підтвердив, що так воно і було, знайти вкрай важко… Зате астронавт вимовив і третю фразу, коротше перших двох: “Прошу дати команду Колленсу бути готовим”. Коментарі, як говориться, зовсім зайві. Колленс – це третій член екіпажа “Аполлона-11“, що залишався в основному кораблі на місячній орбіті, у те час як на поверхню примісячився спускає аппарат, що, “Оріон”.
Керівництво не простило Армстронгу вибуху емоцій: інші репортажі вів Олдрін. Він і зняв той самий 16-міліметровий кольоровий фільм, що існує лише теоретично, але на якому нібито відбиті всі ті нюанси, про які прокричав Нейл. І на запасному каналі Армстронга перемінив Олдрін: “Бачу окремі блоки, які світяться зсередини…
Цю інформацію варто розшифрувати так: НЛО не виявляє агресивних намірів. Справа в тому, що колись Мак-Дивитт із “Джемини-IV”? сфотографував НЛО над Бермудським “трикутником”, і з тих пір у НАСА будь-які НЛО стали називати условно-кодово “Святим Миколою”.
Колись уперше зустрів НЛО на орбіті навколо Землі Уолтер Ширра. А Мак-Дивитт – перший, хто сфотографував непізнаний літаючий об’єкт. Але ж Олдрін перед історичною посадкою землян на Місяць теж зробив кілька знімків! Вони зафіксували два НЛО! Фотографії НЛО з борта “Аполлона-11” були навіть опубліковані…
НЛО супроводжував і інший екіпаж – екіпаж корабля “Аполлон-12”. Про це є запис у вахтовому журналі.
Історія з “Аполлоном-13” (та і номер корабля не занадто вдалий), коли інопланетяни підірвали на кисневий балон, через що зірвався експеримент із “невеликим ядерним вибухом для вивчення сейсмохарактеристик місячної поверхні”, широко відома, і на ній немає навіть змісту зупинятися.
Давайте уточнимо етапи польоту Тринадцятого “Аполлона”: може бути, щось кому-небудь стане ясніше. Старт корабля відбувся 11 квітня 1970 року – через 9 років після Гагаріна. При відстані від Землі приблизно в 300 тисяч кілометрів вибухнув перший кисневий балон. Це було ще нічого. Але, виявляється, другий кисневий балон (їх усього два!), призначений для роботи системи охолодження механізмів і відсіків корабля, буквально через хвилину після вибуху першого… скинув рідкий кисень у космос! Х’юстон забив тривогу: у Центрі керування польотами відразу зрозуміли, що повернення астронавтів перебуває під реальною загрозою. Дехто вже пророкував астронавтам загибель. Їхні імена – Свайгерт, Лоуэлл і Хейз – повторювала вся країна. У СРСР бачили реальну можливість якоїсь допомогти людям, що гинуть, лише в тім, щоб негайно послати на виторг “Союз” (його старт можна було прискорити: ми – не американці, звикли працювати в авральному режимі). Правда, до конкретних пропозицій НАСА ще не дійшло, але вже одне це бажання стало цілком певним приводом до розрядки, що наступила незабаром, напруженості у відносинах між двома країнами.
Але навіть коли кисень був практично на нулі, самі астронавти не уявляли собі повною мірою навислої над ними загрози. Вони продовжували програму, хоча деякі системи вже перестали працювати, а деякі були відключені людьми. У зв’язку із цим навіть продукти не можна було зберігати: багато хто з них були в замороженому виді. Залишався місячний модуль “Оріон”, у якого був свій автономний, але дуже невеликий запас кисню. Правда, місячний модуль розрахований усього на двох, але… Астронавти перебралися в нього. Різко зросла температура модуля, оскільки система охолодження апарата на третього не була розрахована. Астронавти перестали пити воду, щоб не віднімати її в системи охолодження. З незрозумілої причини (імовірно, так ця обставина й не буде з’ясована) температура в модулі раптом, навпаки, стала падати!.. Астронавтам довелося облачитися в подвійні костюми і космічне взуття. Температура наближалася до нульового, у кабіні стала виникати пара, і через якийсь час утворилася сира мрячна суспензія. До того ж, у повітрі вже був надлишок вуглекислого газу: дихає троє!.. Вони перенесли і переустановили кілька додаткових повітряних фільтрів, знявши їх у кабіні командного модуля.
Чотири доби астронавти трудилися над один-єдиним завданням: вижити в місячних далечінях від Землі. Автоматичного спуска на Землю теж не могло бути: системи командного відсіку не працювала, і довелося саджати “Аполлон” вручну. З Х’юстона їм передали складну програму посадки, де було записано кілька сотень необхідних для цього операцій. Астронавти всі записали. І для здійснення посадки знову перебралися в командний модуль, що практично перестав діяти…
Їх урятувала злагоджена і чітка робота з виконання породжених на Землі приписань. Вони приводнилися в 5 кілометрах від розвідувачів… Дотепер історія з “Аполлоном-13” багатьма називається чудом… Із цієї групи більше в космос ніхто ніколи не літав.
Інші явища, в основному, світлові, були замічені або докладно спостерігалися і іншими екіпажами. Сірнан, на низькій висоті облетілу зворотну сторону Місяця, заявив, що “вони там сидять, як бджоли в стільниках”.
Незрозумілі речі діються і з апаратами, що запускають на Марс. Точність старту і можливість коректування напрямку польоту, здавалося б, тепер речі самі собою що розуміють… Однак одна за іншої станції проходять у немислимій далечіні від пункту призначення, в іншому випадку – перед самим відповідальним моментом (виходом до планети) раптом назавжди пропадає зв’язок… І так далі. Американці теж відчули це в експедиціях на Марс і Венеру.
Дещо стало зрозумілим після одкровень колишніх працівників НАСА відомого космічного конструктора Моріса Шатлена або академіка Берже і професори Валле… Перший видав книгу “Наші предки, що прибули з космосу”, а професор і академік – “Книгу тайн”…
В 1963 році американські астрономи виявили на Місяці гігантські об’єкти, що рухаються, розміри яких вражають: довжина 5 кілометрів, ширина – 300 метрів. Таких об’єктів Флегстафська обсерваторія зафіксувала 31! І безліч об’єктів поменше.
Втім, ще в 1968 році (до польоту “Аполлона-11”) саме НАСА опублікувала довідник місячних аномалій, де згадані виникаючі і зникаючі точно самі собою гігантські куполи, кратери, стіни, траншеї, що рухаються геометричні фігури різних “розцвічень” і так далі. Усього названо 579 непояснених спостережень, аналіз чотиривікової роботи з Місяцем учених і аматорів. Про геометричні фігури згадував ще британський астроном Бирт в 1871 році у власному каталозі загадок Місяця.
Ну, так що далі? Як там з Місяцем?..
