Знаменитий пророк (1503-1566 р.) народився у Франції, у Провансі ранком хмурого зимового дня 14 грудня 1503 року. Батьки Мішеля де Нотр Дама – євреї з маленького містечка Сен-Реми в Провансі.
Політика, не хвилювала майбутнього пророка, навпроти, Нострадамус жадібно прагнув до конкретних знань, засвоюючи з незбагненною швидкістю все, що здавалося корисним і цікавим.
Але найбільше Нострадамус розумів математику і астрології, що називалася в той час «небесною наукою».
У результаті такого домашнього навчання Нострадамуса виявилося настільки повним, що, коли в 1529 році Нострадамус поступив в університет міста Монпелье, бажаючи одержати диплом лікаря, через якийсь час не без подиву виявив – його знання якщо і не перевершують, то принаймні не уступають знанням професорів.
Більше того, інтуїція вкупі зі здоровим глуздом підказувала молодому лікареві, що багато методик, загальноприйняті в той час, начебто кровопускання або зловживання проносними препаратами, не тільки є марними, але і у більшості випадків просто шкідливі. Однак розумів Нострадамус також і те, що до пори до часу нікому і нічого довести не зможе.
Провчившись у славному закладі три роки, Нострадамус витримав іспити на ступінь бакалавра, одержав довгоочікувану ліцензію лікаря, через яку, властиво, і губив дорогоцінний час в університеті, після чого виїхав з міста в провінцію бубонної чуми, що бушувала по країні…
Молодий лікар занурився в саму гущавину чумної епідемії і, швидко розчарувавшись у малокорисних методах своїх колег, почав лікувати пацієнтів своїми власними методиками які мали приголомшуючі результати.
Так йому вдалося зупинити епідемії в декількох великих містах Франції, у тому числі Каркассоне, Тулузі, Нарбонне і Бордоіль. Замість виснажливих для хворого і останніх сил, що віднімають, кровопускань Нострадамус «виписував» джерельну воду, свіже повітря і ліки, зроблені ним на основі цілющих трав. Ці ліки – рожеві пігулки, замішані на основі рожевих пелюстків і багаті вітаміном Є, які Нострадамус роздавав пригорщами на вулицях заражених міст, попутно втолковуючи людям правила елементарної гігієни.
Через чотири роки такої практики, набравшись безцінного досвіду, Мішель Нострадамус знову став перед педагогами Монпелье, цього разу для того, щоб одержати докторський ступінь, і це вдалося йому.
Присвятивши три наступні роки викладанню в університеті, Нострадамус відгукнувся на запрошення прославленого вченого і філософа Жуля Сезара Скалигера, чиє ім’я в той час гриміло по усім світі, і переселився в місто Ажан, де зайнявся впритул медичною практикою.
Там Нострадамус улаштував, нарешті, своє особисте щастя, обзавівшись ніжно улюбленою красунею-дружиною і двома чарівними дітлахами, чия поява на світ зробило його життя нескінченно щасливим. Однак так уже жорстоко влаштований цей світ, що за все в підсумку доводиться платити свою ціну. Такою платою за кілька років безтурботного щастя і володіння пророчим дарунком, для Нострадамуса виявилася втрата всього, починаючи від родини, у якій Нострадамус бачив сенс свого існування, і кінчаючи медичною практикою.
Чорна смуга в його житті наступила тоді, коли в Ажані спалахнула епідемія чуми. Спокійно і упевнено лікар вступив у бій зі своїм старим ворогом, і лише коли на його дружині і дітей появилися лиховісні плями, Нострадамус зрозумів, що спізнився. Втім, цей удар виявився далеко не останнім. Похоронившего родину і убитого горем Нострадамуса очікували ще сюрпризи від «вдячних» жителів Ажана, багато хто з яких були зобов’язані йому життям.
Як це часто буває численні заздрісники, конкуренти і просто вороги поспішили втоптати в бруд, оголосивши шарлатаном. Авторитет Нострадамуса, як лікаря, був підірваний. Крім того, швиденько найшлися доброзичливці, що викрили доктори в єресі, і, хоча обвинувачення не коштувало виїденого яйця, Нострадамусу проте було запропоновано стати перед судом інквізиції в Тулузі.
Під покривом ночі Нострадамус тікав з рідної країни в Італію, кілька років ховався від інквізиції, заново переосмислюючи все своє життя. Саме в цих скитаннях пробудився його пророчий дар, відкрившись внаслідок тих принижень і нещасть, які йому довелось пережити і які Нострадамус витримав гідно.
Втім, для самого Нострадамуса дар з’явився не урочистим відкриттям, скільки джерелом нових сил і нескінченної радості немовляти, що звільнилося від пелюшок і одержав можливість досліджувати новий, досі невідомий світ.
Нострадамус прибув у столицю Провансу місто Экс, йому здалося, що він потрапив у пекло: трупи валялися на вулицях, а з вікон доносилися тільки стогони і плач. Лікарів у місті не було – всі вони або вже померли, або ще помирали.
Протягом наступних 270 днів Нострадамус день і ніч трудився, борючись зі смертельною заразою. За його наказом, з вулиць міста забрали всі трупи, а самі вулиці упорядкували. Всім хворим і здоровим було запропоновано дотримувати строгих правил гігієни, а на знамениті рожеві пігулки Нострадамус витрачав всі гроші, роздаючи їх потім безкоштовно на вулицях.
Зусилля вкупі з досвідом не пропали даром: чума відступила, і Мішель Нострадамус із ізгоя перетворився в національного героя. Ще якийсь час після цього Нострадамус продовжував свої скитания, кочуючи з міста в місто слідом за чумою, поки нарешті в 45 років не відчув тягу до осілого життя і не влаштувався в місті Салоні, де женився на багатій удові Анни Позар Гемель.
Але навіть тоді пророк не поспішав публікувати свої осяяння, справедливо думаючи, що стати перед судом інквізиції ніколи не пізно.
Тільки в 1550 році вийшов перший альманах Мішеля Нострадамуса із пророцтвами, що складаються із дванадцяти чотиривіршів-катренів, кожний з яких містив пророкування на один з місяців прийдешнього року. Немудро, що альманах завоював величезну популярність, у той час як інквізиції при всьому бажанні ні до чого було причепитися – обтічні фрази катренів і посилання на точну науку астрологію не давали до цьому ніякого приводу.
Цей досвід був своєрідним «пробним камінчиком» доктора медицини, і, оскільки Нострадамус виявився успішним, в 1554 році провидець почав завзяту роботу над центуріями, щоб заглянути в майбутнє.
Задум Нострадамуса полягав у наступному: десять центурій по ста катренів-чотиривіршів у кожній. У такий спосіб виходить біля тисячі катренів. Якщо ж врахувати, що саме слово «центурія» означає «сотня», «сторіччя», виходить, це своєрідний прогноз на найближчу тисячу років. В 1555 році в Ліоні вийшли у світ перші три центурії, пізніше, у тому ж році, – кінець четвертої і тому з п’ятого по сьомий, і всі ці пророцтва, випущені досить скромним тиражем, принесли авторові скажену популярність у Франції – напевно, не було в той час людину, що хоча б краєм вуха не чула про пророка Нострадамуса. Інша справа, перебувало чимало скептиків, що називає катрени звичайною тарабарщиною, а також конкурентів, що прямо обвинувачують автора у зв’язку з нечистою силою.
Як уже говорилося, до пророцтв Нострадамуса його сучасники ставилися по-різному, і діапазон їхніх почуттів варіювався від самого найгострішого неприйняття до визнання і навіть неприхованого захвату.
Однак королівський двір Катерини Медичи в цьому змісті відрізнявся рідкісною одноманітністю: сама Катерина була палкою шанувальницею таланта пророка. Будучи на публіці завзятою католичкою, насправді Катерина залишалася відданої язичеським обрядам.
Вона свято вірила в силу магії, алхімію і пророкування майбутнього, нерідко прораховуючи результати своїх придворних інтриг за допомогою карткового гадання або ритуалів з магічним дзеркалом. Не дивно, що коли королева прочитала 35-й катрен першої центурії Нострадамуса, що не передвіщає її чоловіку рівно нічого гарного, вона в тривозі показала його Генріху II.
У відмінності від дружини Генріх не був містиком, не особливо вірячи у всю цю «окультну нісенітницю». Однак навіть він стурбувався не на жарт. Справа в тому, що за якийсь час до того придворний астролог Люк Горик також попередив короля, що на 41-м року життя йому загрожує смертельна небезпека від поранення в око на турнірі.
От чому переляканий Генріх терміново викликав Нострадамуса із Салону в надії уточнити деякі частини лиховісного пророцтва. Король, як тільки він довідався від астролога все, що стосується безпосередньо до нього лиховісних катренів, негайно покинув вельмож.
Але найбільше розчарування чекало пророка через деякий час, коли король і королева надіслали йому винагороду. Таке, що навіть далекий від користі Нострадамус, сотні разів лікувавши бідняків, не на жарт розсердився подарунком.
Так, роздаючи ліки жебраком, він знав заздалегідь, що з них нема чого взяти, але коли монархи одноієї із найбагатших держав у Європі надсилають йому «подяку» у розмірі 130 крон (100 від Генріха і 30 від Катерини), зрозуміти це дуже важко.
Адже тільки на цю двомісячну поїздку Нострадамус витратив 100 крон зі своєї власної кишені. Таким чином, вийшло, що плата за життєво важливе для короля застереження склала 30 крон, а цих грошей не вистачить навіть на зворотну дорогу.
Молодий лев перевершить старого
На бойовищі в одиночному двобої
Він простромить його очі через золоту клітку,
Дві рани в одному, потім помре болісною смертю.
Так говорив 35-й катрен першої центурії. Той самий, заради пояснення якого пророк відправився в далекий важкий шлях.
В 1559 році це пророцтво збулося аж до дрібних подробиць. Молодий капітан шотландської гвардії граф Монтгомери на заключному етапі турніру, влаштованого королем на честь весілля своєї дочки з іспанським королем, поборовся з Генріхом, на чиїм щиті красувалося зображення лева. Осколок списа Монтгомери проломив золоте забрало короля, так схоже на «золоту клітку», і встромився в ліве око. Через кілька днів страшних мук король помер.
Молодий лев переміг старого… Так чому ж, запитується, саме цій не найвидатнішій людині, жити якому залишалися лічені місяці, присвятив Нострадамус найважливішу (як ми побачимо надалі) і саму незвичайну частину своєї роботи? І чому в так жваво намальованому їм портреті Генріха не видно ні єдиної риси реального короля, але зате вгадується зовсім інша людина, перед яким великий пророк дійсно був готовий схилити коліна?
Відповідь, що напрошується на всі ці питання, неймовірна. Однак ми вважаємо, що він єдино прийнятний у даній ситуації. Нострадамус ніколи не писав Генріху II, жадібному королеві і людині, якої Нострадамус не поважав.