Люди весь час знали про існування демонів! Звідси в слов’янському фольклорі є і такі їхні іменування, як: «чорт», «погань», «лукавий», «злидень», «лярва», «нелюдь»… Що доповнюється і іншими назвами, що співвідносяться вже з конкретним середовищем перебування (демона); це – і «водяний», і «русалка», і «лісовик» (злий дух лісу), і «домовик» («домовик»), і «банник» і т.д.
У рамках тієї або іншої етнокультури і географії існує і маса інших імен і визначень різного роду демонів.
У кожному разі поняття про «демонів» взагалі існує у всіх культурах і у всіх народів і народностей. У кожній же езотерико релігійною традицією це – «особливе» знання і «містичне» пізнання, сховане, недоступне для всіх інших…
Але все-таки що ці «сутності» із себе представляють? Наскільки вони реальні, самостійні і впливові?
Як мінімум вони реальні хоча б тому, що існують у нашій свідомості в різних формах, образах, проекціях – і відповідно несуть собою певні змісти, а виходить, – психологічно впливають. Але це – мінімум. У дійсності ж, «демони» пов’язані з більше глибинними секретами, загадками свідомості «взагалі» – усякої свідомості, свідомості всіх живих істот, що живуть на Землі, свідомості самої планети!
Що стосується дослідження і глибокого пізнання самої людської особистості, то релігійне пізнання всякої людини набагато вище і глибше, ніж будь-яке «наукове» пізнання його (на всіх рівнях – психологічному, біологічному…). Оскільки Релігії давно відкрила суть, природа кожної людини, вона, у першу чергу, є – свідомість. Свідомість – первинна! Все визначає свідомість. Усе взагалі випливає, усе взагалі походить зі свідомості.
І Релігія ж відкрила нам велику Таємницю, у чому полягає сама ця Свідомість – відкрита в сприйнятті і переживанні багатьох людей. Цей досвід єдиний і загальний…
І це чудове, все організуюче Світло. Воно є – Бог, Воно є – Істина, Воно є – Світло Любові – і хоча Воно невимовне, саме «так» (як всезнаюче милостиве Світло) Воно проявляється в пізнанні всіх християнських (та і інших) святих…
Так. Сутність життя, буття, саме існування ховається у Світлі Любові або в Богу. Вся таємниця свідомості укладена саме в Ньому…
Для вираження цього Світла не існує слів, Воно – поза словами, поза поняттями! І проте Його можна пізнати, «переживши» Його, поринувши в Нього…
Це Світло творче, Воно зціляє, Воно воскрешає, Воно, просвітлюючи, робить душу безсмертною. Воно зціляє буквально від усякої важкої хвороби, як у нашому прикладі:
«…Після цього три інших жінки, також уражені сліпотою, приступилися до святого (рівноапостольному Оверкію, єпископові Ієрапольському) і, поклонившись йому, сказали:
– І ми віруємо в Ісуса Христа, Якого ти проповідуєш; тому ми молимо тебе, відкрий і нам очі…
Святий же відповідав на це:
– Якщо ви дійсно віруєте в щирого Бога, як стверджуєте, то бачите світло Його.
Сказавши це, святий звів очі свої до неба і став молитися. Під час молитви святого з небес зійшов промінь не виреченого світла, що перевершував сяйво сонця, і опромінив те місце, де стояв на молитві святий Оверкій. Усі не могли перенести це не світло, упали на землю і тільки три сліпі жінки стояли нерухомо. Коли промінь торкнувся очей сліпих жінок, вони прозріли і блищання небесного світла припинилося.
Святий запитав прозрілих:
– Що побачили ви насамперед, коли повернувся вам зір?
Тоді перша сказала:
– Я бачила Старого старця, Що доторкнувся до очей моїм.
Інша сказала:
– Бачила я прекрасного Юнака, Що доторкнувся до моїх очей.
– А я бачила, – викликнула третя, – що очей моїх торкнувся пресвітлий Отрок.
Почувши це, святий і всі, з ним, прославили Бога, Єдиного в Трійці, що творить чудові і преславні чудеса» («Життя Святих» свт. Дим. Ростовського).
Це Велике Світло перебуває як усередині самої людини, так і у всьому Космосі одночасно. По відношенню же до кожної людської особистості це внутрішнє Світло Ісуса Христа, золотий Христос!
А тепер уявіть собі – людині дано своїм власним, «оперативним», «денним» свідомістю пізнати це Світло, і не тільки пізнати, але «вийти» на Його рівень (тут, уже вибачите, будь-які слова незграбні), «устати» на позицію цього Світла і сприймати світ і все в цьому світі «з» чистого Світла… І переконатися, що це Світло є незвичайним, фантастичним скарбом.
Ні, це дуже важко собі уявити! У позиції «чистого світла» людина раптом починає БАЧИТИ, чим спонукувані світ і що в ньому діятися щомиті, що є причина певних подій, явищ… Бачити щирі спонукання всіх людей… Бачити, як причини події організують саму подію, як ця подія розвивається, завершується, яке його наслідок, що йде слідом за цим… Більше того, той, хто «увійшов», «поринув» у чудесне Світло, може свідомо втручатися в ті або інші процеси і міняти їх у різну сторону по СВОЇЙ ВОЛІ… Така людина стає дійсним чарівником…
От воно справжнє таємне знання – всі, в остаточному підсумку, тільки духовного Світла, але поряд з Ним, на тлі Його, у той же час усе зроблено з «різного» світла… – з «відбиття», з різного ступеня «переломлення», «згущення» і «поширення» ЧИСТОГО Світла.
Світ, у першу чергу, є різноманіттям світла, він складається з текучих енергій. І тільки потім світ з’являється предметним, твердим, стійким. Однак «стабільність» і «щільність» світу – це тільки ілюзія, звичка звичайного (не духовного) сприйняття… Світ у дійсності ж дуже летучий, минущий, динамічний. І все в ньому є діюча світлотінь і «щільна» тінь («завіса», що приховує Істину), але пізнав першоджерело – ВСЕ БАЧИТЬ І ПРОЗРІВАЄ НАСКРІЗЬ! Він по-справжньому – ЗНАЄ.
Справді, якщо ми почнемо розглядати життя з усім її розмаїтістю, особливо духовне життя, з погляду релігійного знання про первинне, нестворене, нематеріальне Світло, то багато чого зможемо зрозуміти (звичайно ж, тільки на рівні інтелекту).
Божественний, «Небесний», що творить Світло – а Він по природі своєї перевершує буквально все – є абсолютне твердження вічного життя у всіх її проявах. Різного роду ж тінь (цього Світла) є запереченням існування (вона «скасовує» вічність і безумовність його) – це «психіка» (парадоксально, але це езотеричний факт – всі організми й несуть собою нове життя і у той же час прагнуть до смерті).
Та і властиво всяка особистість є «тінню», «його», похідній від чистого Світла. Проте в цій тіні (а в цьому випадку, у людині) утримується Світло… той самий… – духовний Центр!
Але буває і тінь, абсолютно позбавлена Світла Любові! Тінь розумна, планетарна, широкомасштабна – хижа, поглинаюча (світло всякого життя), і на тлі її – індивідуальна, «локальна» тінь. А енергія по своєму роді і якості «негативна» і тільки, без можливості свого «обігу» в «позитивну», фактично, виступає як «анти енергія», «анти життя»…
І от перед нами рисуються коріння походження всякого зла – світового Зла – руйнування, Смерті (Диявола). Це така Тіньова свідомість, що прагне до твердження самого себе, заради себе самого поза любов’ю і віддачею (випромінювання, самовіддачі); воно ТІЛЬКИ поглинає і всмоктує, а любити зовсім не здатна… Це свідомість, що суперечить, конфронтуюче всьому доброму, світлому, творчому – всім благим устремлінням до духовного Світла.
Бог є Світло, і диявол є світло («Люцифер» переводиться як «світоносний»), але останній – носій тільки вторинного, відбитого, і вже не «чистого», не первозданного Світла. Пройти всі пастки світової і локальної («розумної»!) тіні, перебороти всі перешкоди, обіцянки і спокуси, що посилають світлом похмурим, і одержати Волю, Любов і Безсмертя (особистого усвідомлення) у космічному Світлі Любові! Такий правильний Шлях…
Християнські містики шукають сакральне Світло, прагнуть до Нього, очищаючи своє духовне серце, споконвічно нечистою, наповненою психічною тьмою, «покрите» тіньовими «плівками» (страстями, бажаннями, драйвами…), і наближаються, у запеклому протиборстві (бісам) просуваються до Істини…
Так, щоб розглядати тему бісів, психо енергетичний темряві, нам треба було введення в поняття про Божественне Світло. Без якого-небудь, нехай самого поверхневого розуміння Його неможливий розгляд усього іншого.
А тепер, властиво, – «біси»!
