Ще древні говорили, що в імені людини міститься своєрідне приречення для його подальшого життя.
Сьогодні таке приречення прийнято називати програмою, яку самі батьки закладають, даючи своєму малюкові ім’я.
Однак трапляються ситуації, коли навіть досвідчені астрологи не можуть зрозуміти, чому людині з одним ім’ям уготована доля іншого.
При цьому таємниця імені не може бути розгадана довгий час. Але вся справа може бути далеко не в порушенні принципів зв’язку імені людини і його долі. Секрет може полягати в цілком прозовому «перейменування» людини. Можна навести такий приклад: при народженні мати дає дитині одне ім’я, а потім волею долі він потрапляє на виховання до людей іншим, які дають малюкові вже нове ім’я.
У такому випадку дитина піддається спробі так званого зовнішнього психологічного перепрограмування, яке в більшості випадків порушує природність розвитку людини. Таких людей все життя можуть мучити протиріччя, природа яких до кінця життя може залишатися самою справжньою загадкою.
У Стародавній Індії існувало повір’я, що у людини, що носить ім’я, яке одночасно є і чоловічим і жіночим, так само може спостерігатися своєрідна природна подвійність. Вона проявляється зовсім не в усвідомленні себе чи то чоловіком, то чи жінкою, а в тому, що на психоемоційному рівні людина може отримувати як чоловічу, так і жіночу енергетику.
У якихось випадках це добре, а в якихось може стати перешкодою для налагодження міжособистісних відносин. До іменам, уживаним у Росії і належать до так званих «двостатевим» можна віднести:
Олександр – Олександра,
Віктор – Вікторія
Євген – Євгенія,
Валентин – Валентина,
і ряд інших.
У Середньовічній Європі ходило повір’я, що ім’я, дане людині поза церквою або не пов’язане з християнською релігією, могло обіцяти багато труднощів у майбутньому. Багато людей, наділені язичницькими іменами, ставали об’єктами переслідування Інквізиції. Вважається, що за «нехристиянське» ім’я людини цілком могли спалити на багатті.
Саме тому в одній родині могли з’явиться діти з однаковими іменами, аби тільки ці імена відповідали священномученика. М’яко кажучи, не віталося ще й те, якщо простолюдин давав своїй дитині ім’я знатного вельможі або, чого доброго, короля.
За це можна було відправитися в темницю. Сьогодні ж існує прямо протилежна тенденція, коли діти часто отримують імена на честь політиків чи зірок кіно та спорту.
Більш детально про таємниці імені можна почитати із інтернету я думаю интернет в украине є у кожного.