Часто ми бачимо несподівані, іноді страшні, і зовсім дурні зображення і події. Можливо це незвичайні сни є віщими. А хтось із нас обов’язково хоче довідатися, що означає його сон, і намагається знайти в соннику тлумачення свого сну. Раптом цей сон має віщий зміст?
Треба сказати, що значенням снів люди цікавилися, починаючи із глибокої стародавності.
Відомо, що ще вавилонський цар Навуходоносор, що жив в 605-562 р. до н. е. вимагав, щоб йому пояснювали сновидіння і нагадували минулі сни.
Іноді сни відбивають наші бажання і прагнення, що наполегливо займають нас протягом усього дня. Фізіологи називають це явище «пожвавленням дрімаючих домінант».У сні ми бачимо свої мрії що втілилися незвичайним образом. У калейдоскопі сновидінь, як правило, відсутня всяка логіка: події виходять заплутаними настільки, що потім ми згадуємо побачене з подивом і навіть зі сміхом.
А вся справа в тому, що під час сну мозок у нас працює зовсім по-іншому. У звичайному житті мозок увесь час щось структиризує, у результаті чого в нас і складається ясне, раціональне відношення до світу і до самих себе. Коли ж ми спимо, наш мозок нічого не структуризує, його діяльність перетворюється в повний хаос. Основна маса кори головного мозку перебуває в стані повного гальмування, і лише окремої нервової клітини перебувають в одній з перехідних гіпнотичних фаз. Повне гальмування раптово переміняється частковим розгальмовуванням, і образи, що виникають у цей момент у мозку, нагадують сяйво зірок на небі – то спалахнуть, то згаснуть, а те раптом заблискають знову.
А от учені давно вже затверджують, що в снах немає нічого таємничого, що це всього лише результат спогаду реально побаченого і пережитого.
Засновник психоаналізу З. Фрейд стверджував, що сни символізують несвідомі бажання і хвилювання людини. Він уважав, що причина криється в тім, що суспільство змушує нас контролювати багато з наших бажань. Будучи не в силах реалізувати ці бажання, ми придушуємо їх, ховаємо від самих себе. І от вони намагаються нагадати про себе, вириваючись назовні з підсвідомості в наших снах.
На думку швейцарського психолога К. Г. Юнга, образи снів варто сприймати як якісь символи. І як слово або вираження часом невіддільно від контексту, так і символи ці можна розшифрувати, тільки виходячи із загального сюжету сну. Юнг стверджував, що, поки ми бодрствуем, підсвідомість сприймає, усвідомлює дійсність і досвідій учиться по них, а під час сновидіння передає свої знахідки нашій свідомості за допомогою системи простих візуальних образів. Мабуть, точніше всіх точку зору Юнга виклав И. М. Сєченов, назвавши сни «небувалою комбінацією колишніх вражень».
Такі от ці вчені – готові препарувати будь-яку таємницю, будь-яку загадку! Бажаючи неодмінно знати внутрішній механізм, фізіологію снів, вони створили навчання про вищу нервову діяльність і, зокрема, відкрили особливості процесу гальмування – тобто, говорячи простою мовою, – нашого сну. Вони поставили цілий ряд експериментів і довели, що нервова клітина, переміщаючись зі збудженого стану в стан повного гальмування і назад, проходить через безліч проміжних фаз. Дві основні з них називають швидким і повільним сном. Про це ще в 1957 р. заявив американський учений Натаниел Клейтман. Разом із двома своїми аспірантами він провів ряд досліджень, які дозволили охарактеризувати кожну із цих фаз.
Швидкий сон супроводжується швидкими рухами очей, посиленим подихом і серцебиттям, підйомом артеріального тиску. Электроэнцефалограмма при швидкому сні часто схожа на ту, котра характерна для стану пильнування. Швидкий сон називають ще і парадоксальним, тому що той, хто у сні стає учасником хвилюючих подій, що стрімко розвиваються, не має змоги фізично на них реагувати. Руки і ноги в нього не діють, м’яза шиї майже паралізовані, так що на всі складні перипетії сну людина реагує лише безпечними рухами очей. Під час так називаної парадоксальної фази нервові клітини чомусь бурхливо реагують на слабкі подразнення, у той час як на сильні можуть не реагувати зовсім. На цій фазі неясний відбиток минулого переживання або враження саме може бути слабким подразником, і тоді ми в сні бачимо яскравий і чіткий образ того, що вважали давно забутим.
Під час повільного сну ми «провалюємося» настільки глибоко, що нам найчастіше здається, начебто і снів ніяких не бачимо. Наступає фаза повного гальмування.
Судячи з результатів експериментів, опублікованих незабаром після відкриття швидкого і повільного сну, більшість тих, хто прокинувся у фазі швидкого сну, пам’ятають побачені сновидіння. Серед, що пробудилися у фазі повільного сну таких лише 5-10 відсотків.
Так із чого ж складаються наші сни? Як уже говорилося, основним джерелом інформації є минулий день, тобто все, що ми протягом цього дня бачили, чули і переживали.
Мозок висмикує з пережитих нами вражень ключові образи і підносить у вигляді якоїсь картинки. Однаково що ми б з якихось ключових слів становили пропозиції. І навіть якщо слова ці будуть задані для всіх ті самі, пропозиції кожний складе по-своєму.
Те ж відбувається і зі снами: фантазія і логічне мислення в кожної людини індивідуальні – будучи схожі в чомусь загальному, вони ніколи не збіжаться в дріб’язках.
Ми могли б знайти пояснення кожної деталі свого сну в попередньому дні, але в нас це не виходить просто тому, що ми не в змозі в точності відновити всі нюанси минулого дня.
Та і потім – не так-те легко розгадати зміст образів, що з’явилися. Як, приміром, зрозуміти, що прообразом привидевшегося вночі стовпа пилу є побачений напередодні телеграфний стовп? А може бути, зовсім і не він, а яке-небудь високе дерево.
Крім того, сни не можна вважати простим відбиттям побаченого. На отриману інформацію завжди накладаються наші думки і почуття – тривоги, страхи, сумніви. До інформаційного поля також додаються сигнали хвороби тих або інших органів. Всі ці фактори набагато більше постійні в часі, чим інформаційний фактор, а тому вони закріплюються глибше й багато в чому визначають характер сновидіння.
Іноді сни бувають такими, що мимоволі думаєш: «Краще б спати без усяких снів – так набагато спокійніше». А може, і правда сновидіння не потрібні? Яка взагалі їхня роль у нашому житті?
На цей рахунок існує кілька гіпотез. По одній з них ціль снів полягає в сортуванні інформації на потрібну і непотрібну і у раскладывании «нервових слідів» отриманої інформації з місць.
Друга гіпотеза припускає, що сон – це свого роду вправа для мозку, що виражається в тім, щоб він міг за короткий період створити з розрізнених дріб’язків послідовно побудований фільм.
Прихильники третьої гіпотези приписують сну роль нашого внутрішнього психолога, що спілкується образами. Потрібно тільки відшукати в цьому калейдоскопі мистецьки зашифровану логіку. Наприклад, якщо вам сниться, що ви піднімаєтеся по високим сходам, те, можливо, вас не цілком улаштовує ваше положення в суспільстві, ви вважаєте його занадто низьким і мрієте виправити сформовану ситуацію. Ранком ви, звичайно, зачудуєтеся – що це ви всю ніч ішли по якимсь сходам, а тим часом справа зовсім не в сюжеті, а у ваших почуттях і бажаннях. Ви явно хочете бути краще, піднестися духом, і сон ясно вам на це вказує.
І нарешті, по четвертій гіпотезі, сновидіння виконують важливу роль перехідної стадії від сну до пильнування.
