Після смерті людини на Землі вона народжується у іншому світі і залишається там сама собою, але без фізичного тіла.
Після смерті тіла душа продовжує свій розвиток і удосконалюється. Тваринні страсті поступово залишають її. На це потрібен різний період часу; і тільки тоді душа готова до перевтілення в тілесну форму життя на Землі.
Отже, простежимо шлях душі, починаючи з періоду смерті.
1) Під час смерті у передсмертній агонії перед людиною проходить підсумкове бачення, і переосмислення усіх подій і справ земного життя. Людина переглядає все, добро чи зло яки вона коїла під час свого перебування на Землі, кається у своїх гріхах.
2) Деякий час (у кожного по-різному) душа померлого наділена формою людського тіла. Вона зазвичай не усвідомлює своєї тілесної смерті, не відчуває Відсутності свого фізичного тіла.
3) У мить відділення душі від тіла, людину зустрічають душі рідних і друзів, які померли колись. Відзначимо, що такі зустрічі можуть відбутися вже за три дні перед смертю: найчастіше у сні у формі сновидінь або наяву.
Обстановка, у якій душі можуть появитися, подібна тієї, яка була в них на Землі, але вона одухотворена і їй мрійливо представляється бачення ідеального бажаного.
Душі довідаються, що в духовному світі думка є творчою силою. Дух на основі своїх спогадів може відтворити навколо себе звичну йому обстановку. Зазвичай душі потрібно тільки про це подумати про якийсь предмет, людину, як він з’являється перед ним і конкретизується.
4) Душі померлих спілкуються між собою не словами, а духовною мовою, тобто за допомогою прямої передачі думки. Душі здатні бачити предмети і живі істоти одночасно зовні і зсередини, тобто вони можуть дивитися крізь них і з усіх боків зовні.
5) Діші можуть одночасно в мить переходити з одного стану в інший, з одних умов в інші, переноситися з одного місця в інше без будь яких обмежень, на будь-які відстані, у будь-які світу, природно, крім заборонних Богом. Все це відбувається в силу самої реалізації волі.
6) Померлі, як і інші їхні супутники, що живуть у тому світі, як би дружать між собою: зло приєднується до злого і живе у присутності демонів; ті, хто добрі або досконалі, спрямовуються в подібну їм сферу, де виявляються в присутності ангелів, святих, святого заступника, до якого зверталися при житті в молитвах, благого духу – провідника.
7) Отже, душа, відірвана від тіла небіжчика, проходить певний шлях (через довгий коридор, бачить божественне світло). Душу померлого зустрічають душі рідних, близьких, друзів, які приходять провести, перш ніж вони поринуть у відбудовний період несвідомості. Допомога рідних і друзів буде тим сильніша, чим частіше згадував їх померлий при житті у своїх молитвах, чим частіше він замовляв поминання в церкві.
8) Що ж стосується тих, кого зустрічають скривджені родичі і друзі або вороги, то вони приходять для того, щоб напасти на померлого і увергнути його в обтяжуючі умови.
9) Душа померлого бачить свій власний труп у труні або на смертному одрі.
10) Той, ким володіють людські страсті, тваринні інстинкти, виявляється прив’язаний до того місця, до того середовища, у якій він провів земне життя. Це може тривати різний час. Такі душі можуть стати порушниками спокою і шкідниками для землян, аж до полтергейсту (буйства).
11) Душа померлого невимовно страждає від того, що бачить роздирання і мучення близьких і рідних, живучих на землі, яких вона залишає у свого смертного одру. Вона завмирає в нерішучості і не знаходить у собі сил вступити в контакт із ними. Їй потрібно буде зробити величезне зусилля, щоб звільнитися від шкідливого впливу тих, кого вона тільки що залишила на Землі.