Шамбала

Шамбала священний острівець посередині озера з нектару, що з усіх боків оточено неприступними гірськими вершинами. Шамбала таємниче місце де живуть Боги і герої.

Місце Шамбала в древніх трактатах вказується різне — від Гімалаїв до пустелі Гобі. Але незважаючи на всю цю розпливчастість, а може бути, і завдяки їй Шамбала завжди вабила до себе людей, особливо тих, хто досяг високого духовного розвитку і хотів зрозуміти своє призначення і сенс існування на Землі.

На Сході знають, що існують дві Шамбали: одна земна, а інша невидима. Багато припущень висловлено про місцезнаходження земної Шамбали. Деякі вважають, що вона перебуває на Крайній Півночі, говорячи, що північне сяйво — є не що інше, як промені цієї невидимої Шамбали. У Тибеті Шамбала називається Чанг-Шамбала, тобто Північна Шамбала. До півночі від Бенареса перебуває село Шамбала, пов’язана з легендою про Майтрейе.

Деякі вказівки, затемнені символами, говорять, що Шамбала перебуває в горах Паміру, у Туркестані і Гобі.

Відносність вказівок і багато непорозумінь про географічне положення Шамбали мають свої причини. У всіх книгах про Шамбалу, в усних переказах місцезнаходження острова Шамбала описується у високо символічних вираженнях, майже недоступних для непосвячених. Так, наприклад, говориться, що в районі Шамбали люди живуть у юртах і займаються розведенням худоби, чому деякі думають, що це ставиться до житла кочівників Туркменії. Опис Шамбали втримується в «Калачакра-тантре», а також в інших текстах системи калачакри. По цих джерелах Шамбала перебуває північніше ріки Сіта.

Першим великим царем-жерцем Шамбали вважається Су-чандра, у правління якого Шамбала стає головним центром навчання калачакри. Після Сучандри в Шамбалі правили ще шість царів-жерців. Потім будуть ще правити двадцять п’ять правителів по імені Кальки, кожний з них буде правити по сто років.

У тибетській книзі «Шлях у Шамбалу», написаною знаменитим Таши-Ламой Третім і переведеної професором Грюнведелем вражає накопичення географічних вказівок, затемнених і змішаних так, що тільки велика поінформованість про місцеві терміни може допомогти якось розібратися в цьому.

Втім, у деяких історіографічних документах Шамбала фігурує як цілком реальна держава, розташована в Гімалаях, у трикутнику між Індією, Непалом і Бутаном. У книзі відомого монгольського вченого XVIII століття Сумба-Хамба «Пагсан-чжонсан», виданої в 1748 р., є маса вагомих свідчень на користь реальності Шамбали.

Приводяться імена і дати правління дев’яти із двадцяти п’яти імператорів Шамбали, починаючи з 277 р. до н.е. по 727 р. н.е.

Але саме незбагненне полягає в тому, що тривалість життя імператорів Шамбали значно перевищувала в ряді випадків сто років. Так Самудравіджайя правив з 624 по 806 р. н.е., його «замінив» Дурджайя — з 806 по 1027 р.! Уточнюю: мова іде не про династії, а про конкретних людей!

Але дотепер Шамбала невловима. Тому багатьох цікавить і таке питання: невже всі відомості про Шамбалу є сфальсифікованими? Тоді ким і навіщо?

Чи існують насправді легендарна Шамбала і її таємничі, загадкові жителі — Махатми?

Нагадаю, що в багатьох джерелах, що заслуговують довіри, Шамбала відзначалася як реальна держава, життя в якому не була сполучена з якими-небудь чудесами.

Що стосується Індії і таких держав, як Непал, Бутан і т.д., — там в існування Шамбали вірять беззастережно, знають «прикмети Шамбали», хоча говорити про це можуть тільки із близькими за духом людьми, яким повністю довіряють.

Між іншим, шукав Шамбалу і Гітлер! Не особисто, звичайно. На пошуки Шамбали він направив в Індію секретну місію. А от ціль була далеко не наукова — роздобути секретну зброю масового знищення, зброю відплати.

Результату не було. Як і у всіх інших випадках, немає офіційного доказу того, що хто-небудь побував у Шамбалі…

А от ще одне свідчення про подорожі в пошуках Шамбали. Відомості взяті із книги Н. Рериха «Серце Азії», у якій є розділ Шамбала.

Однак не варто розуміти Шамбалу як просто якусь легендарну таємничу місцевість. Саме це поняття набагато ширше.

Не темряву забобонів і марновірства несе із собою Шамбала. У духовному пошуку сходяться східні учні Шамбали і кращі розуми Заходу.