Зовні здається, що контакт служб із політичними супротивниками утруднений, адже у випадку революціонерів йдеться про фанатиків, у яких агентів не купиш грішми. (Купити можна тільки дріб’язок, рядових членів, але і користі від дріб’язку не багато.) Але насправді це не так, навіть якщо не брати до уваги ті «революційні» організації, які самі спецслужби і створюють. Революціонери будь-якої користі, а не салонна балакуча інтелігенція, це люди справи, для яких ціль завжди виправдує засобу. Тобто ці люди охоче використають будь-які засоби, аби тільки вони змогли досягти їхньої мети. І таким засобом для революціонерів є спецслужби, які революціонерам, гріх не використати для досягнення мети. Не можна забувати, що фанатикам можуть протистояти тільки фанатики, тобто революціонерам повинна протистояти спецслужба, теж укомплектована фанатиками-контрреволюціонерами, але такі служби дуже рідкісні. У спецслужби люди йдуть за грішми, за орденами і т.д. Як такі «професіонали» можуть протистояти людям, які на вівтар своєї мети кладуть свої життя?
Нехай і не афішуючи цього, нехай і соромлячись, але дійсні революціонери ніколи не гидували використати можливості спецслужб для своїх революційних цілей. Згадаємо, що Леніна обвинувачують дотепер у тому, що він одержував гроші від німецьких спецслужб. Правда, обвинувачують його в цьому антикомуністи, а вони не блищать розумом і при відсутності реальних фактів нагородили безліч фальшивок. Ці фальшивки не можуть не викликати сумнівів у контактах Леніна з німцями, але сама логіка боротьби і фанатизм Леніна в мене особисто не викликає сумнівів: безумовно міг використати німецький Генштаб для цілей комуністичної революції. (Крім цього, німецький Генштаб у цьому випадку виглядає вкрай розумово вбогим: у німців не вистачило розуму зрозуміти, кому вони дають гроші і на що. Адже перемога Леніна надихнула революціонерів у самій Німеччині — стало ясно, що перемога революції можлива.
У плані одержання грошей від спецслужб революціонери сумнівів не мають. Коли на початку 20-х Троцкий став зазнавати ідейної поразки від Сталіна і доступ його до партійної каси більшовиків став обмежений, то він без коливань запропонував командуючому тодішньої німецької армії фон Секту послуги шпигунського характеру і одержав за це кілька сотень тисяч марок на пропаганду своїх ідей у Росії. Польський революціонер, глава партії польських соціалістів Юзеф Пилсудский з початком Російсько-японської війни негайно виїхав у Японію і запропонував їй послуги шпигунського характеру і план повстання в Польщі з наступним розвалом Російської імперії. Правда, японцям розвал Російської імперії був абсолютно ні до чого (вони мали обмежені цілі тільки на Тихому океані), але небагато грошей Пилсудскому вони про всякий випадок дали. Є відомості, що японці давали гроші і більшовикам, і іншим революціонерам, та і було б дивно, якби вони цього не робили.
Реклама в городской газете Дзержинский шахтер.
