Всього 20 років тому Дебора Мартін вирішив дослідити частку кісткової тканини мумії нубійця, який жив у IV столітті до н.е. В ході дослідження було виявлено тетрациклін.
Новина приголомшила практично всіх, адже тетрациклін – це антибіотик, який з’явився тільки в минулому столітті в 50-х роках.
До речі, те, що Дебора знайшла цей препарат – то саме на стоїть чудо, адже насправді їй було необхідно використовувати інший пристрій, якого під рукою на момент проведення досвіду не виявилося. З цієї причини і довелося використовувати ультрафіолетовий мікроскоп.
Чому тетрациклін до цих пір зберігся? Вся справа в тому, що він з’єднується з кальцієм і фосфором. З цієї причини сліди антибіотика ще довго залишаються в організмі.
Дебора вирішила розповісти про своє відкриття колегам, які вирішили її підтримати і стали працювати в цьому напрямку. Хімік Джеймс ВУТ допоміг точно визначити, що дійсно, тканина мумії може до цих пір боротися з бактеріями. Те, що тетрациклін ще при житті потрапив в організм мумії, свідчать остеону – мікроскопічні складові коркової кістки. Як виявилося, антибіотик періодично надходив в організм, причому, охоплював не всі тканини, а тільки їх частину.
Вчені припустили, що вся справа в тому, що єгиптяни їли запліснявілі зерна, але потім зрозуміли, що хоча вони і виділяють стрептоміціти, але тетрацикліну від цього стає не дуже багато. Потім була висунута ще одна версія, яка була більш правдоподібною: тетрациклін надходив в організм або через випічку, або після вживання пива. Причому, пиво в той час було досить поживним напоєм, який єгиптяни могли вживати не для веселощів, а для підтримки організму.
Крім того, з’ясувалося, що тетрациклін міг потрапляти саме в період росту дріжджів. Ферменти могли створити хорошу середовище для розвитку стрептоміцитів, а ті, в свою чергу, виділяли велику кількість тетрацикліну.
Сьогодні тетрациклін використовують для лікування запалення сальних залоз і ясен. Ферменти, які в ньому знаходяться, можуть лікувати і інші захворювання.
