Недалеко від столиці Іраку Багдада розташована Аль-Хілла. Біля цього занедбаного нині містечка, виділяється своїми розмірами величезний пагорб. Місцеві жителі знаходили в ньому кам’яні уламки давніх споруд.
У 1898 році за завданням Німецького східного суспільства сюди вирушив проводити археологічні розкопки Роберт Кольдевей. Вивчивши праці описують у своїх захоплених розповідях одне з Семи Чудес Світу стародавніх греків і єгиптян, Кольдевей був упевнений, що знає де в Іраку знаходиться колишня столиця ассиро-вавилонської держави – Вавилон.
При розкопках пагорба археолог виявив численні траншеї. Зіставивши це з прочитаним, він зрозумів що знайшов руїни Висячих Садів Семіраміди. Ці сади набагато молодші єгипетських пірамід. Вони будувалися в той час, коли в Стародавній Греції вже стояли міста з відомими всьому стародавньому світу пам’ятками архітектури.
Дві держави стародавнього світу – єгипетська та ассиро-вавилонська розвивалися в одному історичному проміжку і були давніми суперницями. Очевидно тому, вже за часів занепаду Вавилона, за прийнятий до споруди Висячих Садів план був узятий план копіює будівлі єгиптян, а не греків.
Вавилонський цар Навуходоносор II (605-562 до н. Е..) І Кіаксар, цар Мідії уклавши військовий союз, напали на Ассирію і здобувши перемогу, поділили її територію між собою. Перший грізний ворог Вавилона, двічі пограбували його столицю був знищений. Царі вирішили зміцнити свій військовий союз шлюбом Навуходоносора і дочки Кіаксара.
Мідія, знаходиться в пустелі Вавилона була зеленою та квітучою землею. Навуходоносор зібрав кращих будівельників та архітекторів і наказавши їм не шкодуючи грошей побудувати для своєї дружини сади, яких не знав до цього древній світ.
Воєноначальники Навуходоносора викопували і привозили йому з далеких походів всі рослини які не ростуть у Вавилоні. Такий же наказ був відданий і купцям. І незабаром при вході в палац Навуходоносора стали виростати і піднімаються сім терас. На кожній з них був розбитий сад в якому росли небачені раніше у Вавилоні квіти і дерева. У гілках їх співали птахи, а на поверхні в ставках плавали лебеді. Тераси обвивали ліани і здавалося що це не вирощені рукою людини сади, а міраж у спекотній пустелі.
Геродот, який жив у V столітті до н.е. описуючи свої подорожі по Месопотамії, писав про стіни і Вавилонську вежу, який своєю пишністю перевершував будь-який з відомих йому міст на Землі. Разом з тим він чомусь не згадав про вавилонські сади.
Практично всі історики жили в ті часи описували у своїх творах Вавилон, але опис Садів Семіраміди якщо і зустрічається в древніх текстах, так досить поверхневе. Лише давньогрецький Страбон і Діодоруса залишили нам свою розповідь про вертикальные сады. Вони відзначили його квадратну форму зі стороною в чотири плетора довжиною – тобто 124 метри. На ньому в шаховому порядку побудовані напівкруглі сховища. На саму верхню терасу ведуть сходи.
Тільки у який жив в кінці IV століття до нашої ери халдейського священика Бероса зустрічається більш детальний опис садів, яке потім перекочувало на сторінки жили після нього грецьких істориків. Довгі століття розуми вчених і простих людей хвилювали загадкові Сади Семіраміди побудовані в VI столітті до нашої ери.
У III столітті до нашої ери у Стародавній Ассирії на східному березі Тибру росли пишні нінівейські сади, які як і вавилонські були розбиті царем недалеко від входу в його палац. Багато істориків тому досі впевнені що сталася помилка і Висячі Сади Семіраміди були прийняті садки в Ніневії, тим більше що архімедів гвинт, який судячи з описів доставляв воду на верхні тераси Садів Семіраміди, винайшов жив на три століття пізніше Архімед.
Так що мабуть єдиний доказ їх існування – це розповіді про підкорення Вавилона Олександром Македонським. У 331 році до н.е. Олександр Македонський із своєю армією без бою ввійшов у Вавилон після того як його жителі прислали до нього гінців з пропозицією миру. Жителі міста вшановували Олександра Македонського як свого визволителя. Але один з найбагатших і великих міст стародавнього світу вже переживав початок свого занепаду. Через десять років обійшов і підкорив половину всього відомого на той час людям стародавнього світу, втомлений і хворий Олександр, знову увійшов у міські ворота Вавилона. У ньому він хотів відпочити і вилікуватися перед новим походом на Карфаген, Іспанію та Італію та на власні очі побачити межу світу того часу – Геркулесові стовпи.
У спекотному і курному місті Олександр розробляв план майбутнього походу, але з кожним днем почував себе все гірше і гірше. Він задихався в задушливих покоях палацу і коли зовсім вже втратив сил, згадав про чудесні сади з ароматом зелених трав і дзюрчанням біжать з терас потічків. Тоді Олександр наказав перенести себе в Висячі Сади Семіраміди. Після його смерті, і вони повернулися на батьківщину солдати Олександра Македонського розповіли про палац Навуходоносора, Вавилонську вежу і чудові сади з дивовижними деревами. Їхні розповіді і лягли в основу творів стародавніх поетів та істориків, породивши міф про ще одне чудо світу.
У тому що це не більше ніж міф були впевнені багато істориків, поки в 1898 році на берегах Євфрату не висадилися археологічна експедиція Роберта Кольдевея. Пройшли століття з тих пір як пустельний нині берег великої ріки вавилонської наповнювали шум і голоси багатьох тисяч сходилися у величезний багатоповерховий Вавилон караванів торговців, мандрівників, бродячих музикантів і шукачів щастя і удачі з усього світу. Лише мляву пустелю з величезним горбом глини побачив тоді перед собою Кольдевей. Здавалося час знищило навіть пам’ять про колись найбагатшому місті світу.
Вивчивши місцевість, Кольдевей виявив пагорби з обривистими схилами і зустрічається місцями чахлою рослинністю. Навесні наступного року в цьому місці рівнини Сахи, що означало сковорідка, заробили під його початком двісті робітників, розкопуючи глину і пісок. Вже з перших днів стало ясно що розкопки ведуться на місці колишньої коли то тут цивілізації. Через декілька місяців погляду людей відкрилися три стіни і оперізуючий коли то древнє місто рів. Стіни шириною в 3, 8 і 7 метрів кожна були складені із цегли. Висота їх досягала 12 метрів. Довжина найменшої внутрішньої стіни з 360 кріпаками вежами була більше 18 кілометрів!
Це без сумніву був зведений тут більше 4 тисяч років тому Вавилон. На місці розкопок зустрічалися численні залишки минулої пишності – крилаті леви, різноманітні барельєфи, золоті прикраси і навіть оббиті міддю міські ворота. Є підстави припускати, що Вавилон був заснований більше древньою шумерською цивілізацією, яка несподівано загинула по всій видимості в результаті події глобального природного катаклізму.
В результаті розкопок був виявлений і царський палац, а поряд з ним дванадцять підземних залів з надзвичайно масивними склепіннями, які були в змозі витримувати колосальне навантаження. Тільки товщина їх кам’яних стін була сім метрів. Вони були розташовані уступами між якими був прохід. Поряд з усім цим Кольдевей відкопав круглий колодязь з розташованими з боків від нього меншими за розміром прямокутними колодязями. Поряд з системою колодязів були руїни підйомника води.
Кольдевей зрозумів що він розкопав склепіння підземної частини Садів Семіраміди над якою знаходилися самі тераси. Провівши на цьому місці ретельні дослідження, Кольдевей побудував план колишніх садів. Це була піраміда, побудована з зменшуються догори ярусів стоять на 25 метрових колонах. Квадратну підставу нижнього ярусу було розміром 42 на 34 метри. Поверхи досягали висоти трохи більше 27 метрів.
Підстава кожного ярусу для волого непроникності покривалося шаром очерету залитого асфальтом, потім клали двошаровий шар цегли з гіпсовим розчином на який вже укладався грунт для рослин. З боку ця піраміда була подібна вічнозеленому квітучому пагорбі. Через отвір однієї з колон вода Євфрату насосами піднімалася на верхній рівень піраміди, звідки стікала ручок вниз, зрошуючи ростуть на ній дерева і чагарники.
Цариця Семіраміда була історичною особою. За переказами вона була дочкою богині Деркето, що виросла в пустелі і виплекана зграєю голубів. У пустелі її знайшли пастухи і передали головному доглядачеві стад царя. Семіраміда так сподобалася цареві, що він виховав її у своєму замку і ставився до неї як до своєї дочки. Семіраміда була красивою і розумною дівчиною.
Незабаром вона вийшла заміж за Оанна – воєводу царя. Семіраміда народила йому двох синів. Цар Сирії, закохавшись в неї, відбив її у свого воєводи і сам одружився на ній. Але потім сам покінчив життя, або Семіраміда в результаті змови вбила його. Потім Семіраміда вийшла заміж за ассірійського царя. Після смерті чоловіка у неї залишився від нього син. Прийнявши кермо влади Ассирією (не дивлячись на те що царство за законом належало їхньому синові), вона зійшла на ніневійській престол.
Сини Оанна організували замах на неї та її сина Ніна, але були викриті. Роки її царювання були одними з найкращих для царства – вона побудувала Вавилон з могутніми укріпленнями навколо міста і міст через Ефрат, дорогу через гори в Лідію. А в самій Лідії вона звела столицю Екбатану.
Нінію набридло бути другою особою в царстві і по одній легенді Семіраміда самовільно передала владу в руки свого улюбленого сина Ніна, а за іншою – рятуючись від замаху свого сина на себе, полетіла голубкою з Палацу. З цього часу у ассірійців голуб вважається священним птахом, а сама Семіраміда богинею. Семіраміда-Шаміра в цій легенді узагальнений образ, взятий з міфів про Іштар і міфів ассірійського періоду.
Зі смертю Олександра Македонського у Вавилоні, вся його колосальна імперія розпалася на шматки розірвана полководцями. Вавилон без сильного правителя захирів і поступово що залишається його жителями зрівнявся з пісками навколишнього його пустелі.
Розповідають, що ще років сто тому в руїнах Ель-Касра росло дерево, яке місцеві араби шанували священним. Вони показали його німецької мандрівниці Пфейфер, яка розпізнала в ньому дерево з сімейства шишконосних, які не ростуть в цих краях. Араби розповідали що воно збереглося протягом довгих століть від колишніх колись тут садів. У його гілках, коли дме сильний вітер, чуються тихі жалібні звуки. І це все що залишилося від колись прекрасних Садів Семіраміди. Вид із супутника на пагорб де були Висячі Сади Семіраміди.