Пророкуємо, як правило, для себе, щохвилини передрікаючи розвиток тих чи інших подій. Наприклад, можна точно передбачити, що буде з кришталевим келихом, який падає зі столу. Він розіб’ється. Або чи встигне людина перебігти дорогу перед автомобілем який наближається. Або як відреагує приятель на жарт. Виграєте ви в “наперстки” у вуличного шарлатана. Власне, завдяки здатності передбачати те, що швидше за все відбудеться в найближчі миті і існує найпоширеніше і універсальне пророцтво: “Я ж вас попереджав!”
Яка ж частина мозку відповідає за пророчий дар? Відповідь на це питання начебто отримав Джеффрі Закс (Jeffrey Zacks) з Університету Вашингтона (Washington University in St Louis).
Дослідник прокручував добровольцям відео з простими побутовими сюжетами, подальший розвиток яких і треба було передбачити після того, як демонстрацію зупиняли. Зупиняли в той момент, коли подія, яку треба було передбачити, ось-ось повинна була розпочатися. Після цього відео докручує і добровольці бачили, чим же справа закінчилася в дійсності. Тобто, дізнавалися, наскільки точний був прогноз їх пророцтва.
Піддослідні пророкували з дивовижною точністю – від 80 до 90 відсотків. А Закс за допомогою томографа дивився, які ділянки мозку стають при цьому активними.
З’ясувалося, в процеси пророкувань залучені два багатих дофаміновими рецепторами ділянки так званого середнього мозку – чорна речовина (substantia nigra) і смугасте тіло (striatum). Ці ж ділянки забезпечують легке відчуття ейфорії, коли виявляється, що подальший розвиток подій було передбачено вірно. Людина ніби отримує винагороду за пророцтво. І – “занепокоєння” у вигляді підвищеної активності, якщо пророцтво не збулося.
– Мозок сигналізує нам про помилку, сприймаючи її, як збій в роботі, тим самим адаптуючись до непередбачуваних змін, – говорить дослідник.
За словами Закса, дар передбачення розвинувся у людей в процесі еволюції. Хоча б для того, щоб наші далекі предки могли швидко вирішувати, в який бік бігти від хижаків.
Хто знає, раптом ці ж ділянки мозку – чорна речовина і смугасте тіло – відповідають і за масштабніші пророцтва? Скажімо, як у Ванги. Або як у Нострадамуса.
Раз здатністю передбачати майбутнє на кілька секунд вперед володіють мало не всі, то може бути, якимось унікумам – буквально одиницям – вдається заглядати набагато далі? На кілька років або століть? Нехай навіть не зі сто відсотковою точністю.
На жаль, перевірити гіпотезу не вдасться навіть Закс. Адже всі гідні пророки вже померли, а нові не з’явилися.
А В ЦЕЙ ЧАС
І ясновидіння існує?
Трохи раніше Закса дослідженнями феноменів пророцтва і ясновидіння зайнявся дуже відомий і авторитетний психолог Деріл Бем (Daryl Bem) з Корнельського університету (Cornell University in Ithaca, New York). Проведені експерименти дозволили йому стверджувати: люди дійсно здатні передбачати відносно далеке майбутнє. А на їх поведінку в сьогоденні впливають події, які ще не відбулися. І нібито цього є статистично значущі докази. Учений збирав їх 8 років.
– Я чекав, коли докази перевищать деяку критичну масу. І не будуть здаватися випадковими збігами, – говорить Бем.
Три відсотки дива
У дослідженні взяли участь більше тисячі добровольців. За основу Бем взяв відомий у психологічній практиці експеримент, що підтверджує існування так званого праймінга – феномена, не настільки дивного, як ясновидіння. Але не менш цікавого.
У процесі експерименту випробуваному демонструють тішить око картину. Припустимо барвистий захід Сонця. Або зелений лужок з білими кізка. Тобто, щось безсумнівно приємне. Але перед цим показують на екрані якесь негативно забарвлене слово. Наприклад, “гадість”. Або ще гірше.
У наступній серії радісним картинам передують “хороші” слова, на кшталт “краса”, “принадність”.
Реакція більшості добровольців така: після поганих слів вони витрачають набагато більше часу на те, щоб визнати приємну картину приємною. А після хороших – відповідно, менше. Це і є праймінг – або так звана преднастройка, визнана психологами.
Деріл Бем поставив зворотний експеримент. Добровольцям показували спочатку картини. Точно так же їх треба було емоційно оцінити. І лише після оцінки на екрані з’являлося слово – погане чи хороше. З’являлося довільно без будь-якого зв’язку з тим, що відбувається.
Одні добровольці витрачали більше часу, щоб визнати картину приємною, інші – менше. Як і в попередньому експерименті. Чудо ж ось у чому: першим – неквапливим – потім, як правило, “випадали” погані слова. Вони немов би впливали з майбутнього на оцінку. Хоча не повинні були б. З матеріалістичної точки зору.
І виходило, що прийдешні події управляли тим, що відбувалося в сьогоденні. Ну, не містика чи що?
Ще в одному експерименті добровольцям показували листок з безліччю слів. Потім – за годину – пропонували згадати і записати їх. Природно, що згадувалися далеко не все. І не відразу. Закінчувався експеримент тим, що добровольцям пропонувалося надрукувати деякі слова з першого списку, довільно вибрані і показані комп’ютером. І виявлялося, що ці надруковані слова, добровольці згадували швидше ненадрукованих.
Якби збіги були випадковими, то повторюються раз по раз експерименти (а Бем повторював їх 8 років) дали б результат 50 на 50. Саме стільки виходить, якщо довго-довго кидати монетку і дивитися, що випаде – орел чи решка. А у дослідника вийшло 53,1 на 46,9. У його експериментах 53,1 відсотка збігів (наприклад, приємна картина – тривала її оцінка – погане слово) вказували на існування феномена ясновидіння. Або прорікання. Разом, 3 відсотки дива. Це – досить багато.
– Я не вірю в ясновидіння, – говорить психолог Йоахім Крюгер (Joachim Krueger) з Університету Брауна (Brown University in Providence, Rhode Island), – але до експериментів причепитися не можу. Вони коректні.
– Результат малий, – каже Мелісса Берклі (Melissa Burkley) з Державного університету Оклахоми (Oklahoma State University in Stillwater). – Але приблизно на такий же малості заснований визнаний більшістю медиків ефект аспірину – здатність малими дозами його запобігати інфаркти.
До слова, Бем експериментував зі звичайними людьми. А якби він набрав тих, хто вважає себе ясновидцами? Хто знає, які результати вчений тоді б отримав. Може бути, відсоток чуда склав би більше 3 відсотків?
Все новости Лиги Европы 2011/12
