Є така прикмета: червоний місяць – до сильного вітру. Це можна пояснити з точки зору науки. Коли місяць видно поблизу горизонту, ми спостерігаємо його через товщу атмосфери.
Його світло проникає крізь масу шарів повітря, тому відтінок місяця свідчить про те, що саме в повітрі попадається нам на очі – перебуває, як кажуть астрономи, на промені нашого зору.
За кольором місяця, та і сонця теж, досить точно можна визначити, чисте повітря або в ньому багато частинок пилу або води – наприклад десь за горизонтом дме сильний вітер або йде дощ. Чим таких частинок більше, тим місяць здається червонішим.
Чому саме червоні відтінки? Тому що чим ближче до горизонту, тим більше поглинання світла в атмосфері, поки до нас дійде промінь сонця або місяця. У першу чергу світло позбавляється блакитних відтінків, потім зелених, жовтих, залишаються одні довгохвильові – помаранчеві і червоні.
Люди досвідчені, в тому числі метеорологи, можуть передбачати погоду, особливо дивлячись на вечірнє сонце або на місяць, який знаходиться на горизонті із західного боку. Справа в тому, що в середній смузі України вітри і негода зазвичай приходять із заходу або південного заходу. Те, що ми бачимо на західному обрії, через деякий час прийде до нас як погода – принесе пил, дощ або хмари. Але визначення погоди за кольором і видом місяця все ж носить імовірнісний характер.
А чи може місяць виглядати у горизонту не червоний, не зеленуватий а навіть блакитний? Зрідка таке трапляється. Спостерігається це явище, коли в повітрі багато частинок абсолютно однакового розміру. Звичайно це частинки диму від лісових пожеж або вулканічних вивержень. Але побачити блакитний місяць доводиться далеко не кожному. В англійській навіть є таке прислівя: «оnce in a blue moon …» («одного разу при блакитному місяці …») – щось на кшталт нашого «після дощику в четвер». Якщо ви цікавитеся погодою а зокрима вас цікавить погода у Львові.
Іноді ми бачимо місяць ще і дуже великий. Насправді, коли він виходить з-за обрію, він не більше, ніж в будь-який інший точці неба. Цей феномен, на мій погляд, полягає в тому, що у горизонту ми маємо можливість порівнювати її з далекими звичними нам об’єктами (деревами, будинками) і в порівнянні з ними вона здається більше.
