Один з героїв “Пригод бравого солдата Швейка” запевняв, що всередині земної кулі знаходиться інша куля, причому набагато більшого діаметру. Правда, в той час цей герой перебував у божевільні. Сучасна геологія не визнає даної теорії, хоча і погоджується з тим, що ми знаємо про Місяць мало не більше, ніж про внутрішню будову нашої планети. Втім, в останні роки вдалося отримати багато нових відомостей про те, що ж у нас під ногами.
Менделєєв передбачив навіть нафту в Сибіру
Великий Дмитро Менделєєв був дуже різнобічним ученим. Крім знаменитих періодичного закону і періодичної таблиці він запропонував і незрозумілий сучасникам неорганічну теорію походження нафти. Загальноприйнята органічна теорія припускає, що нафта утворилася з перегнилих залишків рослин, і в нафті дійсно знаходять складні хімічні структури, що утворюються виключно в папороті і хвощі. Однак ці речовини могли потрапити в нафту, що утворилася зовсім не з гнилих кущів. Менделєєв вважав, що нафта виходить в результаті реакцій гідридів металів з водою при високих температурах і тиску в глибині Землі. Найпростішим аналогією є утворення бульбашок ацетилену, коли карбід кальцію (звичайний “карбід”) кидають у воду.
Найважливіше інше – Менделєєв вважав, що освіта нафти відбувається і зараз! Нещодавнє відкриття родовища нафти, що утворилася з геологічної точки зору зовсім недавно, причому саме в нашій Сибіру, підтвердило припущення Менделєєва. І якщо наш прав, то нафта ніколи не скінчиться, і всі прогнози про її швидке вичерпання нічого не варті. А значить, нам належить небачене благополуччя.
Радянська свердловина – найглибша в світі
Головна проблема при надглибокому бурінні – величезні температури надр Землі. Згідно з розрахунками, у міру впровадження в гірські породи, що складають земну кору, температура повинна збільшуватися через кожні 33 метра на 1 градус. Значить, на глибині 10 км треба чекати близько 300 ° С, а на 15 км – майже 500 ° С. Такого нагріву бурильні інструменти і прилади не витримають. Треба було шукати місце, де надра не настільки гарячі. Таке місце знайшли – стародавнього кристалічної щита, на якому розташований Кольський півострів. Майданчик для бурової вибрали на північному краю Кольського півострова. У 1970 році почали бурити свердловину, проектна глибина якої становила 15 кілометрів. В червні 1990 року свердловина досягла глибини 12 262 м. У 1994 році буріння Кольської надглибокої припинили. Через 3 роки вона потрапила в Книгу рекордів Гіннесса. Зараз свердловина є лабораторію для вивчення глибоких надр Землі.
Подорож до центру Землі
Радіус планети Земля складає близько 6400 км, це більше відстані від Москви до Пекіна. А найглибша дірка, яку людина зуміла виконати в своїй планеті, – це Кольська свердловина глибиною всього лише 12 км, що менше відстані від Кремля до китайського посольства в Москві. Це всього лише близько 0,2% радіуса Землі – незначна величина. Однак за непрямими даними вдається дізнатися про склад внутрішніх шарів Землі. Так, вивчаючи винесену вулканами магму, ми зараз можемо зробити важливі висновки про склад Землі на глибинах до 300 км. За даними сейсмічної розвідки (швидкості проходження сейсмічних хвиль) вдалося побудувати модель “царства Плутона”, яка зараз виглядає так: в центрі планети знаходиться тверде металеве ядро, потім рідке ядро, що складається з розплавлених силікатів, потім тверді нижня і верхня мантії і, нарешті, кора, по якій ми і ходимо.
Тверду земну кору називають ще літосферою, на відміну від газоподібної атмосфери та рідкої гідросфери (моря і океани). Літосфера складається з плит, які переміщаються по мантії, – першим збіг обрисів заходу Африки і сходу Америки зауважив учений Вегенер. Колись ці континенти складали єдине ціле і жили як в комуналці, але потім роз’їхалися по окремих квартирах. Зараз теорія руху плит стала загальновизнаною. На кордонах плит постійно відбуваються землетруси і виверження вулканів.
Прямо скажемо, не надто багато відомо про те, що відбувається прямо під нашими ногами. Саме через нестачу наукових знань постійно з’являються теорії про існування підземного світу, населеного а) атлантами, які розчарувалися в підмісячному світі і змінили його на підземний, б) ельфами і гномами, видобувними під землею золото і розміщують цей метал в підземеллях швейцарських банків, в ) чуддю білоокої, не знайшла спільної мови з сторонніми слов’янами на теренах Средньоруської височини.
Учені не заперечують принципову можливість існування у верхніх шарах мантії великих порожнин, в яких могли б поміститися пара сотень атлантів або білооких диваків, проте поки ці порожнини не виявлено. Крім того, виникають природні запитання про харчове ресурсі, необхідному для нормальної життєдіяльності навіть гномів. Відсутність сонячного світла в порожнинах робить неможливим фотосинтез, а отже – виростання сільськогосподарських культур. І тваринна їжа у вигляді підземних корів і баранів відразу ж ставиться під сумнів, оскільки великої та дрібної рогатої худоби також треба чимось закушувати. Так що якщо атланти, ельфи, гноми і чудь білоока не харчуються один одним, то абсолютно незрозуміло, як вони можуть існувати в настільки бідною харчовим ресурсом обстановці.
Відомим мандрівником Ернстом Мулдашевим викладена оригінальна теорія про існування усередині Землі таємничої країни Шамбали, де в киселевих берегах протікають молочні ріки і взагалі дуже добре, особливо Просвящені. До них тибетський мандрівник відносить пані Блаватську і Миколи Реріха, а також Будду, кілька сотень гімалайських ченців і самого себе, тимчасово мешкає у місті Уфа Республіки Башкортостан. Проникнути в Шамбалу можна через численні тибетські печери, але виключно в стані “сомати”. Цей стан досягається методом тривалої медитації, яка передбачає утримання від їжі, води, спілкування з гріховним світом і відмова від тілесних радостей. Геологічної науці поки не вдалося виявити слідів Шамбали і Просвящені, але хто знає – може бути, в майбутньому, з розвитком ехолокації і лозоходство і ця таємниця підземного світу буде розгадана.
Залізний комплекс
У центрі Землі тиск досягає 3 млн атмосфер. Тверде ядро складається з комплексу металів – 90% заліза, 9% нікелю і кобальту і невеликих кількостей сірки, вуглецю та водню. Практично такий же склад мають залізні метеорити. Радіус ядра складає близько 3500 км, тобто більше половини радіуса Землі.
