Останнім часом ведеться багато розмов про те, що починати навчання і розвиток дитини можна задовго до її народження — коли маля ще перебуває в материнській утробі. Але чи так це насправді?
Внутрішньоутробний розвиток — один з найважливіших періодів життя людини. Це свого роду фундамент — основа, на якій грунтується подальше фізичне і психологічне здоров’я дитини.
Безумовно, внутрішньоутробний період розвитку плоду безпосередньо залежить від перебігу вагітності та стану здоров’я майбутньої мами. Не менший вплив на розвиток малюка справляє і спосіб життя вагітної — харчування, фізична активність, культурне дозвілля та інші важливі аспекти повсякденного побуту. Однак нерідко майбутні батьки переоцінюють свою здатність впливати на здоров’я, таланти і долю майбутньої дитини; виною тому, як завжди, стають міфи. Більш детально зрозуміти наші міфи вам допоможе календарь беременности.
Міф № 1
Для розвитку плода необхідно розмовляти з ним уголос.
Відповідно до цього міфу, незвичайно популярному останнім часом, майбутні батьки просто-таки зобов’язані щодня розмовляти з малюком вголос, оскільки це необхідно крихітці для повноцінного внутрішньоутробного розвитку. Автори цієї ідеї пояснюють, що в процесі такого «внутрішньоутробного» спілкування малюк вчиться впізнавати маму і тата по голосу, відчуває свою значущість для батьків, а також заочно знайомиться з пристроєм навколишнього світу. Для досягнення останньої мети деякі майбутні мами починають коментувати вголос всі свої дії, розповідають «животику» про те, де вони знаходяться і що бачать в даний момент.
Насправді в період внутрішньоутробного розвитку плід не володіє лінгвістичним сприйняттям, тобто ще не здатний розуміти сенс почутих слів. Сама здатність сприймати звуки у малюка істотно відрізняється від слухового сприйняття дорослого. Формування слухового апарату завершується до 24-му тижні розвитку; до цього терміну плід сприймає звуки всією поверхнею тіла, реагуючи в основному на перепади частот. Тому в першу чергу він «відчуває» звуки голосу мами: вони проводяться у вигляді вібрацій тканин її організму і навколоплідних вод. При цьому слова, звернені до плоду, чоловікові, колегам або ще комусь, будуть відчуватися малюком абсолютно однаково: закони фізики непорушні, і однакові звуки проводяться з однаковою швидкістю, незалежно від того, кому вони адресовані.
Починаючи з шостого місяця внутрішньоутробного життя малюк вже чує в звичному для нас розумінні цього слова; тепер він має здатність розрізняти різницю в інтонації — обертони звуку і таким чином може розрізняти звуки маминого голосу і навколишні шуми. Тому, народившись, немовля дійсно може більш активно реагувати на «знайомі» по внутріутробному періоду життя голоси, які оточували майбутню маму — наприклад, на звуки голосу тата чи бабусі. Однак при цьому абсолютно не важливо, розмовляв чи майбутній тато з животом або його ніжний голос був звернений до самої вагітної або улюбленої тещі — малюк «дізнається» цей голос по інтонації.
Справедливості заради варто відзначити, що ніякої шкоди ця ідея не несе. Майбутня мама і інші близькі люди можуть скільки завгодно «розмовляти з животиком», якщо їм самим цей процес приносить задоволення. Багато жінок розповідають, що спілкування з плодом вголос допомогло їм краще усвідомити факт вагітності і відчути себе матір’ю. Перинатальні психологи рекомендують спробувати уявити собі малюка і поговорити з ним тим жінкам, які в період вагітності скаржаться на відсутність материнського інстинкту. Однак за відсутності бажання спеціально змушувати себе і своїх близьких розмовляти вголос з власним животом не варто — нічого, крім роздратування і розчарування, це не принесе.
Міф № 2
«Мама читає — малюк вивчає».
Існує міф про так зване перинатальне навчання, яке свідчить, що період внутрішньоутробного розвитку можна використовувати для ефективного навчання плода різним премудростям — наприклад, мовам, віршам або таблиці множення. Мовляв, раз у цей період відбувається закладка життєвих систем малюка, можна заодно «закласти» і будь-які базові знання, будь то лінгвістичні здібності або основи математики. З цією метою майбутнім батькам рекомендується читати плоду казки на іноземних мовах і з виразом цитувати приклади з арифметики. Передбачається, що крихітка засвоїть отримані відомості і в майбутньому зможе краще і швидше освоювати відповідні науки. Деякі мами і тата навіть щиро вірять, що «читання животу» казок Шарля Перро в оригіналі допоможе їх крихітці в рік відразу заговорити по-французьки.
Ідея перинатального навчання, незважаючи на свою привабливість і популярність, не має ніякого наукового підтвердження. Малюк сприймає звуки, поступово навчившись розрізняти їх за силою, частотою і обертонам; однак змусити його засвоїти ту чи іншу інформацію, передану звуками, неможливо. На відміну від попереднього міфу, ідею перинатального виховання не можна вважати зовсім нешкідливою: декламуючи плоду вірші або таблицю Менделєєва, майбутні батьки розраховують на досягнення високих результатів і, не отримавши їх згодом, розчаровуються в здібностях своєї дитини. До речі сказати, заговорити іноземною мовою малюк може і без всякої перинатальної педагогіки — для цього потрібно, щоб в період освоєння розмовної мови (з 6 місяців до 1,5 років) на цій мові спілкувалися члени сім’ї. Однак якщо потім дорослі повернуться до рідної мови, крихітка також швидко забуде отримані лінгвістичні «навички» і буде копіювати основну мову свого оточення.
Міф № 3
Якщо вагітна жінка багато малює, вишиває, музикує, танцює і т.п., дитина стане талановитою.
Таланти, або підвищені здібності дитини до певного роду занять, можуть бути успадковані від батьків і розвинені в процесі виховання. Не талановитих людей не існує: кожна людина має схильності до одного або навіть декількох видах діяльності. Просто іноді здібності дитини залишаються непоміченими — з вини дорослих, неуважних до його розвитку або нав’язують йому заняття, керуючись виключно власними вподобаннями. Тому завдання батьків і педагогів — чуйно прислухатися до бажань і інтересів дитини, займати його різними видами творчості і дивитися, що йому найкраще вдається. Однак заздалегідь «сформувати» талант малюка, спеціально заради цього займаючись якимось видом творчості в період вагітності, неможливо. Адже навіть у відомих батьків — художників і музикантів діти далеко не завжди успадковують їхні таланти; прикладів, коли діти великих всупереч надіям батьків на продовження династії вибирали собі зовсім інший рід занять, в історії значно більше, ніж випадків прямого повторення талантів з покоління в покоління.
Якщо вже професійна чи творча обдарованість не завжди успадковується генетично, спокушатися можливістю перинатального «навчання» танцям або малювання точно не варто. А ось для самої майбутньої мами освоєння таких навичок дуже корисно: вони знадобляться для занять з малюком і розвитку у нього творчих нахилів у процесі реального виховання. До того ж, будь-які заняття «для душі» доставляють багато задоволення і помітно підвищують самооцінку майбутньої мами.
Міф № 4
Для розвитку плоду потрібно слухати тільки класичну музику.
Це поширена помилка, природу якого зрозуміти складно. Можливо, причина в підсвідомому прагненні вагітної обирати найкраще — таки якість творінь Моцарта, Баха і Вівальді очевидно перевершує багато сучасні твори. Однак прихильники цього міфу підводять більш серйозну базу для його обґрунтування: вони стверджують, що класична музика робить благотворний вплив на розумовий і духовний розвиток майбутньої дитини. Повністю розвінчати цей міф не представляється можливим, оскільки музика дійсно може позитивно впливати на розвиток плода. З двома застереженнями: це зовсім не обов’язково повинна бути «класика», і впливає вона не на інтелектуальний розвиток, а на загальне фізіологічний стан розвивається малюка.
Людей, байдужих до звуків музики, практично не існує. Хтось любить класику, хтось-джаз, хтось — кантрі або просто популярні пісеньки, стиль не має значення. При звуках улюблених мелодій у слухачів завжди піднімається настрій. У цей момент в організмі підвищується вироблення ендорфінів — так званих «гормонів щастя». Це найважливіші біологічно активні речовини, що регулюють швидкість обміну речовин. Від швидкості обмінних процесів, в свою чергу, залежить поставка плоду поживних речовин і кисню, необхідних для її повноцінного розвитку. Таким чином, виходить, що прослуховування улюбленої музики, а точніше — пов’язані з цим позитивні емоції дійсно благотворно впливають на перебіг вагітності і розвиток малюка. А ось стиль музики при цьому зовсім не важливий-головне, щоб він подобався майбутній мамі. Єдине, на що потрібно звернути увагу перед «аудіотерапією», — це рівень гучності: високі децибели дискомфортні для плода.
Міф № 5
Насичений культурне дозвілля майбутньої мами безпосередньо впливає на розвиток інтелекту малюка.
Згідно з цим твердженням, можна підвищити рівень інтелекту майбутньої дитини, відвідуючи в період вагітності якомога більше культурних заходів — концертів, спектаклів, вернісажів. Тоді нібито відбувається прилучення до прекрасного з ембріонального періоду.
Сама ідея перинатального культурної освіти абсурдна: якщо звуки музики хоча б проникають через тканини материнського організму і плідні води, то картини на стіні галереї, так само як і дія на сцені, точно знаходяться за гранню його зорового сприйняття. Орган зору в малюка формується до 26-му тижні внутрішньоутробного розвитку, тобто до кінця другого триместру. До цього моменту плід реагує тільки на різку різницю освітлення; наприклад, якщо направити ліхтарик на живіт майбутньої мами, у плода на терміні 15-18 тижнів частішає серцебиття, а малюк старше 18 тижнів повертає голову у бік джерела яскравого світла, хоча його оченята ще закриті . Однак навіть після завершення формування зорового аналізатора крихта не набуває здатність бачити «крізь стіни»: стінка матки, м’язи черевного преса і спини, хребет, підшкірна клітковина і шкіра майбутньої мами як і раніше відокремлюють його від мистецтва!
Відвідування культурних заходів може бути корисно для самої жінки — звичайно, за умови, що походи в музеї і на концерти доставляють їй задоволення. У цьому випадку можна розглядати культурне дозвілля як метод стимуляції вироблення ендорфінів, що відповідають за швидкість обміну речовин і надходження до плоду кисню і харчування. Вагітній в принципі корисні позитивні емоції; при цьому не настільки важливо, чим вони викликані — відвідуванням виставки концептуального мистецтва або переглядом нехитрій комедії. Для малюка відвідування виставок і музеїв теж корисно: культурно-пізнавальна прогулянка майбутньої мами по залах стимулює плацентарний кровотік, забезпечує дихання і харчування плоду.
Розширення області культурного дозвілля може носити і педагогічний характер — знову-таки для самої майбутньої мами. У період вагітності у багатьох жінок з’являється більше вільного часу, розвивається творчий потенціал; перинатальні психологи стверджують, що це найкращий час для самоосвіти і сприйняття мистецтва. Для плода педагогічний аспект залучення до прекрасного носить скоріше відстрочений характер. Розширюючи свій власний культурний кругозір під час вагітності, майбутня мама налаштовується на прилучення дитини до культури і творчості в процесі його виховання. Важливо тільки не переборщити з обсягом культурної програми: перевтома не піде на користь вагітної — навіть у тому випадку, коли причиною стало високе мистецтво!
Міф № 6
Заняття спортом під час вагітності «прищеплюють» спортивні здібності плоду.
Як не дивно, найчастіше саме ця ідея змушує жінок занижуватися гімнастикою або записатися в басейн під час вагітності. Відповідно, вважати цей міф шкідливим ніяк не можна: адже при нормально протікає вагітності лікарі настійно рекомендують майбутнім мамам дозовані фізичні навантаження. Існують цілі комплекси вправ, розроблені спеціально для вагітних. Вони спрямовані на нормалізацію кровообігу в області малого тазу, профілактику варикозного розширення вен, розвантаження хребта, зміцнення тазових м’язів, розтяжку тазових зв’язок і тканин промежини. Приступати до вправ рекомендується вже з першого триместру вагітності і, по можливості, виконувати їх щодня.
Крім специфічної гімнастики для вагітних існує цілий перелік видів фізичного навантаження, допустимої і навіть рекомендованої для майбутніх мам. До найбільш популярних «вагітним» видів фізичного навантаження відносяться плавання, аквааеробіка, пілатес, йога, танець живота і піші прогулянки. Безумовно, існують ускладнення вагітності і захворювання майбутньої мами, при яких окремі види спорту можуть бути протипоказані; тому, вибираючи для себе індивідуальний режим активності, потрібно порадитися зі своїм лікарем.
І все-таки, займаючись спортом під час вагітності, не можна безпосередньо залежить спортивні нахили у малюка — так само як, малюючи або танцюючи, не можна «запрограмувати» крихітку на освоєння саме цих занять. Тим не менш, користь від занять спортом таки присутня. По-перше, фізична активність майбутньої мами сприяє профілактиці ускладнень вагітності; від її благополучного перебігу, в свою чергу, залежить повноцінний розвиток плоду і здоров’я дитини в майбутньому. Хороші показники фізичного здоров’я — це прекрасна база для розвитку у малюка спортивних навичок. По-друге, підтримуючи себе в хорошій фізичній формі, майбутня мама закладає фундамент власного здоров’я і активності. Дозовані спортивні навантаження допомагають швидше і краще відновитися після пологів, схуднути, добре виглядати і бути спортивним прикладом для своєї дитини. Тобто можна прищепити малюкові любов до спорту, але не шляхом перинатального виховання, а особистим прикладом!
Однак не варто забувати, що вагітність-особливе стан, пов’язаний з підвищеним навантаженням на організм жінки. Прихильницям спорту доведеться скоректувати рівень допустимих фізичних навантажень з урахуванням «цікавого положення». Так, на будь-якому терміні вагітності слід повністю виключити вправи та види спорту з переважним навантаженням на прес, наприклад важку атлетику, веслування і заняття на силових тренажерах. Безумовно, на час вагітності доведеться відмовитися від тих видів спорту і просто активного способу життя, які пов’язані з високим ризиком отримання травми — падіння або удару. До них відносяться всі види боротьби, катання на ковзанах, лижах, сноуборді, скейтборді і велосипеді. Вагітній небажано робити різкі, рвучкі руху — вони провокують підвищення тонусу матки і передчасне відшарування плаценти; відповідно, про теніс, баскетболі та волейболі на час очікування малюка доведеться забути.
Міф № 7
Майбутня мама може впливати на розміри плоду.
Багато жінок вважають, що розміри плоду можна скорегувати за допомогою правильного харчування і фізичних навантажень. Як відомо, велику вагу і розміри плоду ускладнюють пологи, підвищують ризик розвитку слабкої пологової діяльності і розривів, розширюють показання до кесаревого розтину. Більшість жінок вважають, що розміри плоду залежать від харчування і рівня фізичних навантажень — за аналогією з власною вагою. Однак ця думка помилкова: між організмом мами і малюка немає прямої травної трубки. Їжа, споживана вагітною, розкладається в травному тракті до білків, жирів і вуглеводів. Те, що необхідно організму для енергетичного обміну, через стінку кишечника всмоктується в кровотік і доставляється по судинах до малюка. Надлишки їжі вивергаються з материнського організму через кишечник, частина відкладається у вигляді «запасів на чорний день» в жирову тканину. Таким чином, надлишки харчування залишаються в організмі матері, але не потрапляють до малюка і не впливають безпосередньо на розмір і вага новонародженого.
Раціональне, тобто своєчасне і регулярне вживання здорової їжі, дійсно допомагає майбутній мамі уникнути патологічної прибавки ваги, а також знижує ризик розвитку патології вагітності. А ось дотримуватися дієти в більш популярному значенні цього слова, тобто обмежувати калорійність їжі, голодувати, не їсти після шостої години вечора, виключати з раціону білки, жири чи вуглеводи вагітній жінці не можна. Така «корекція розмірів плода» не тільки абсолютно не ефективна, але й небезпечна: самовільна дієта може призвести до найсерйозніших наслідків у розвитку плоду і здоров’я самої жінки.
